Як Україні повертати життя у зруйновані будинки

У Києві відновлено 25 багатоквартирних житлових будинків, які пошкоджені або частково зруйновані внаслідок обстрілів.
Ще 16 – у процесі капітального ремонту.
Про це повідомляє Київська міська державна адміністрація.
Загалом у столиці постраждало понад 1,5 тис.
багатоквартирних будинків, більшість із них – у Дарницькому, Святошинському, Шевченківському, Солом’янському, Оболонському, Подільському та Дніпровському районах. Відновлення включає заміну дахів, фасадів, вікон, інженерних мереж, ліфтового обладнання та благоустрій прибудинкової території.
Фінансування надходить з бюджету міста, держбюджету, Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, а також від міжнародних партнерів – таких як UNDP, USAID, ЄБРР, уряди Японії, Литви, Польщі, Швеції та інших країн. По всій Україні: масштаб, що лякає За даними Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури, з лютого 2022 року пошкоджено або зруйновано понад 180 тис.
житлових будівель – як багатоквартирних, так і приватних.
З них близько 20 тис.
знищені вщент.
Найбільших руйнувань зазнали Буча, Ірпінь, Маріуполь, Харків, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Чернігів, Миколаїв, а також десятки прифронтових сіл і селищ. За цим показником Україна вже обігнала наслідки землетрусу в Туреччині 1999 року, де було зруйновано близько 120 тис.
будівель і загинули понад 17 тисяч людей.
Для порівняння, у Хорватії після землетрусу в Загребі 2020 року було пошкоджено близько 25 тис.
будинків, а на відновлення пішло понад п’ять років. Експерти оцінюють загальну потребу у відновленні щонайменше в 500 млрд дол., з яких близько 20% приходиться на житловий фонд. Міжнародний досвід: що взяти на озброєння Україна – не перша держава, що зіткнулася з масштабним руйнуванням житлової інфраструктури.
Хоча природа катастроф – різна, досвід країн, які проходили через війни, землетруси, цунамі або урагани, дає цінні уроки: від ефективних фінансових інструментів до гуманного підходу до потреб постраждалих. Японія, яка у 2011 році зазнала потужного землетрусу й цунамі (сила землетрусу – 9 балів за шкалою Ріхтера), втратила понад 120 тис.
будівель.
Мільйон споруд зазнали руйнувань.
На повне відновлення пошкодженого та зруйнованого житла уряд витратив понад 200 млрд дол., залучивши як державне фінансування, так і страхові виплати та приватні інвестиції. Важливо, що Японія поділила процес на три етапи: екстрена допомога (тимчасове житло), відновлення (будівництво нового житла) та відбудова з врахуванням ризиків (урбаністичне перепланування небезпечних зон).
Всім давався вибір: залишитися в модульному житлі, переїхати у новозведений будинок або отримати грошову компенсацію.
Особлива увага приділялася прозорості процедур та психологічній підтримці людей. Німеччина після Другої світової війни реалізувала одну з наймасштабніших програм реконструкції у європейській історії – Wiederaufbau (відбудова).
Було створено KfW (Kreditanstalt fur Wiederaufbau) – державний банк, який і досі існує.
Він надавав пільгові кредити забудовникам і муніципалітетам, пропонував технічний супровід і стандартизовані проєкти. Завдяки централізованому підходу та підтримці з боку США через "План Маршалла", Німеччина відновила сотні тисяч квартир менш ніж за 10 років.
Такий інструмент, як спеціалізований державний банк відновлення, міг би стати ефективним і для України, особливо на етапі масштабного реконструктивного будівництва. Читайте також: Як перезапустити ринкову іпотеку Хорватія, яка пройшла через війну в 1990-х роках, зіткнулася з масштабним руйнуванням житлового фонду на території самопроголошеної Республіки Сербська Країна.
Після завершення бойових дій держава ухвалила закон про повернення біженців, згідно з яким понад 130 тисяч осіб отримали житло або компенсації. Відновлення тривало довше, ніж у Японії чи Німеччині, але Хорватії вдалося забезпечити соціальну інтеграцію переміщених осіб, використовуючи партнерство з ЄС, а також механізми спільного фінансування з муніципалітетами. США після урагану "Катріна" у 2005 році втратили понад 300 тис.
житлових одиниць у Луїзіані та Міссісіпі.
Відновлення житла тривало понад 10 років і супроводжувалося гострою критикою через бюрократію та неефективне використання коштів. Проте у відповідь на кризу уряд створив HUD Disaster Recovery Program – централізовану систему субсидій для постраждалих.
Ключовим уроком для України з цього прикладу є те, що без прозорості, місцевого контролю і соціальної справедливості навіть великі бюджети не гарантують результату. Проблеми, які гальмують процес В Україні основні бар’єри залишаються схожими з тими, що переживали інші країни: кадровий голод, розпорошена відповідальність та нестабільність безпекової ситуації. По-перше, критичний дефіцит будівельних спеціалістів.
За оцінками Федерації роботодавців України, ще у 2023 році будівельна галузь недоотримувала понад 50 тисяч працівників.
Конфедерація будівельників фіксує кадровий голод галузі на рівні 150 тисяч працівників у 2023-2024 роках. Частина виїхала за кордон, інші мобілізовані або працюють на інфраструктурних об’єктах оборонного значення.
У відбудові беруть участь приватні підрядники, волонтери, а в деяких громадах – навіть навчальні центри профтехосвіти, які залучають студентів до ремонтних робіт. Читайте також: Мільярд на відбудову По-друге, процедурна складність гальмує запуск.
Щоб відремонтувати зруйнований будинок, потрібно пройти кілька етапів: технічне обстеження, створення проєктної документації, погодження з архітектором, тендерні процедури.
Усе це займає в середньому 6–9 місяців.
Для приватного сектора ситуація простіша, але лише в тих регіонах, де є працюючі органи самоврядування та доступ до підрядників. По-третє, непередбачувана безпекова ситуація.
У східних і південних регіонах нові обстріли ставлять під загрозу не лише самі об’єкти, а й життя будівельників.
Це демотивує інвесторів, створює додаткові ризики для громад та ускладнює планування. Програми підтримки: що вже працює Незважаючи на виклики, Україна запускає низку інструментів, які вже працюють або мають перспективу масштабування. Платформа "єВідновлення", запущена у 2023 році, дозволяє громадянам отримати до 200 тис.
грн на ремонт пошкодженого житла.
До середини 2024 року подано понад 100 тис.
заявок, з яких понад 40 тис.
уже профінансовано. Читайте також: Як інвестувати в нерухомість під час війни Окремим напрямом є підтримка громад через Державне агентство відновлення.
Тут працює механізм типових проєктів: архітектори розробляють стандартні рішення для багатоквартирних будинків, які громади можуть адаптувати без зайвих погоджень.
Це скорочує час від ідеї до початку ремонту. Крім того, у 2024 році стартувала нова програма з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ), яка передбачає пілотне фінансування відбудови житлової інфраструктури у десяти регіонах України, з потенціалом масштабування на всю країну. Попереду – десятиліття відбудови Світовий банк в оновленому звіті прогнозує, що повноцінне відновлення житлової інфраструктури в Україні може зайняти від 10 до 15 років, навіть при активній участі міжнародних партнерів.
Цей процес потребує не лише грошей, а й системного бачення: планування нових мікрорайонів, інтеграції переселенців, розвитку інфраструктури й безпечних просторів. Кожен відновлений дім – це символ опору, довіри й гідності.
Україна вже показала, що здатна не лише тримати оборону, а й вибудовувати нову якість життя навіть серед руїн.
І зараз – як ніколи – важливо не просто лагодити старе, а створювати нове, сучасне.
та безпечне середовище для майбутніх поколінь. Як відбудова змінить ринок житла: ціни, дефіцит і нові можливості Розгорнута програма відновлення житлового фонду неминуче вплине на ринок нерухомості.
У найближчі роки нас очікує структурний дефіцит якісного житла, особливо в регіонах із високою концентрацією внутрішньо переміщених осіб і в містах, які приймають основні потоки повернення українців з-за кордону. Станом на 2024 рік, за оцінками Мінінфраструктури, майже 1,5 мільйона українців залишаються без постійного житла.
І хоча держава поступово запускає програми відновлення, темпи їх реалізації наразі не встигають за реальним попитом.
Це створює ситуацію, коли пропозиція нових квартир залишається обмеженою, а вартість на первинному ринку зростає, навіть попри загальний спад платоспроможності. Згідно з даними порталу lun.ua, у Києві середня вартість квадратного метра з початку 2023 до середини 2024 року зросла на 11%, а в передмісті – на 17%.
У Львові, Тернополі, Ужгороді та Івано-Франківську, куди масово переїхали переселенці, ціни вже наблизились до довоєнного рівня.
Після початку активного відновлення пошкоджених житлових масивів у столиці та Харкові очікується ще одна хвиля зростання. Читайте також: Відновлення під обстрілами: що купує Ізюм і хто отримує підряди Крім того, будівельна інфляція (зростання вартості матеріалів, праці, енергоресурсів) лише підсилює цей ефект.
У 2024 році, за даними Держстату, вартість будматеріалів зросла на 12–15% у порівнянні з попереднім роком, що закладається у фінальну вартість квадратного метра. Усе це означає, що найкращий момент для купівлі житла – саме зараз, доки діють знижки та акційні умови від девелоперів, забудовники ще не повністю заклали інфляційні ризики у ціни, а банки пропонують більш м’які умови іпотеки для внутрішньо переміщених осіб і військовослужбовців. Досвід Хорватії, Німеччини та Японії свідчить: щойно починається системна реконструкція та з’являється впевненість у безпеці, попит на житло зростає стрибкоподібно.
Через 1–2 роки ринок нерухомості в Україні може увійти у фазу дефіцитно-цінового циклу, коли якісне житло зростає в ціні швидше, ніж будується нове.