Міжнародний суд ООН та зміна клімату: висновки для України

Рішення вже отримало позитивний відгук у міжнародній спільноті захисників довкілля.
Загалом висновки Міжнародного суду ООН (МС ООН) зводяться до наступного. Ризики та прогнозовані негативні наслідки, а також пов"язані з ними втрати та збитки від зміни клімату посилюються з кожним наступним кроком глобального потепління (every increment of global warming).
Фактично це означає, що будь-яка діяльність, що призводить до збільшення кількості парникових газів, є потенційно проблематичною. Принцип попередження серйозної транскордонної шкоди довкіллю та пов’язані з ним зобов’язання щодо належної обачності (due diligence) застосовуються до діяльності у сфері зміни клімату.
Йдеться, в першу чергу, про діяльність з виробництва та використання викопних палив таких як вугілля, нафта та природний газ. Раніше розповсюдженою була позиція, що цей принцип стосується лише ситуацій, де існує конкретне джерело забруднення.
Класичний приклад такої ситуації – арбітражний спір між США та Канадою про діяльність плавильного заводу у м.
Трейл (Канада).
У випадку кліматичної системи йдеться про велику кількість джерел викидів парникових газів, велику кількість їх поглиначів, а також кумулятивний ефект цих викидів на клімат.
Для суду ця аргументація не стала переконливою.
Відтак було зроблено висновок, що цей принцип застосовується також і у випадку шкоди кліматичній системі та її елементам. Читайте також: Як отримати фінансування для "зелених" проєктів Згідно з Паризькою угодою держави-сторони мають обов’язок готувати, комунікувати та підтримувати так звані національно визначені внески.
При цьому дискреція у їх визначенні є обмеженою.
Кожен новий внесок повинен бути більш амбітний ніж попередній, представляти найвищий рівень амбітності в умовах кожної країни, а також робити "адекватний внесок" до спільної узгодженої мети (обмеження росту температури на 1,5 градуса Цельсія від пре-індустріального періоду). Крім обов’язків щодо зменшення наслідків зміни клімату, держави також мають обов’язки щодо адаптації до зміни клімату, а також співробітництва у формі надання фінансування, передачі технологій та розвитку спроможностей (capacity building). Які основні висновки для України По-перше, МС ООН визнав, що розподіл держав на розвинуті та ті, що розвиваються, який зазвичай визначається виходячи з переліку країн у додатках до Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (РК), не є остаточною.
Ці категорії динамічні, а отже можуть змінюватися зважаючи на зміну "поточних обставин" кожної держави. Це важливо для України, оскільки за РК Україна включена до додатку, який містить розвинуті держави та держави з перехідною економікою.
Лише держави, що розвиваються, мають доступ до, наприклад, Фонду зеленого клімату. З одного боку, суд не уточнив, яким чином можна застосовувати цей висновок.
З іншого боку, це визнання дає можливість Україні підняти питання щодо її переміщення з додатку №1 з точки зору застосування Паризької угоди та, імовірно, РК.
Це може відкрити Україні шлях доступу до нових механізмів фінансування, або принаймні нових інституційних механізмів взаємодії з іншими державами так званого "Глобального півдня". По-друге, суд визнав наявність обов’язків за РК та Паризькою угодою щодо фінансування заходів для боротьби зі зміною клімату розвинутими країнами на користь країн, що розвиваються.
Загалом дискусія стосувалася того, чи є відповідні положення договорів обов’язковими для виконання чи лише рекомендаційними.
Суд визнав перше. Водночас, МС ООН вказав на відсутність рівня необхідного фінансування за цими договорами та потребу визначення необхідних коштів виходячи з можливостей країн-донорів та потреб країн-реципієнтів.
Ця позиція важлива зважаючи на наступні два висновки суду. Читайте також: Як агробізнесу адаптуватись до кліматичних змін По-третє, МС ООН визнав, що захист довкілля є передумовою для захисту прав людини, а отже в силу міжнародного права держави зобов’язані вживати заходи захисту кліматичної системи. По-четверте, суд визнав, що держава може бути притягнута до відповідальності за порушення своїх міжнародних зобов’язань зі зміни клімату та відповідати за шкоду, завдану цим.
Для цього, крім порушення міжнародних зобов’язань, необхідним є приналежність діяльності до діянь (дій чи бездіяльності) держави, а також прямий та певний зв"язок між шкодою та протиправним діянням. З одного боку, сам факт відповідальності за порушення міжнародного права є формулюванням загальновизнаної норми.
З іншого – визнання можливості відшкодування шкоди за наслідки порушення міжнародних зобов’язань зі зміни клімату точно стане переломним у міжнародно-правових процесах.
До цього поширеною була позиція, що зміна клімату є настільки комплексним процесом, що в принципі до нього не можна застосувати відповідні норми (як описано вище). Читайте також: Як Україні не змарнувати власну декарбонізацію Три попередні висновки свідчать про те, що держави, які дотримуються міжнародного права, скоріш за все змушені будуть поводити себе обережніше (with due diligence) під час будь-яких дій, що сприяють викидам парникових газів.
Тут йдеться і про безпосередню діяльність, яка спричиняє викиди (наприклад, видача нових ліцензій на розвідку та розробку нафтогазових родовищ), так і про діяльність, що сприяє їх створенню непрямо (наприклад, надання допомоги для розвитку генерації з використанням викопних палив). Крім того, слід врахувати, що світом поширюється практика стратегічних судових спорів з питань довікілля.
Йдеться про позови здебільшого від фізичних осіб, їх груп або неурядових організацій, які вимагають визнання більш амбітних цілей та завдань у сфері охорони довкілля ніж ті, що на цей момент формально зафіксовані відповідним урядом.
Зважаючи на ризики судових процесів, зокрема щодо захисту прав людини, такі держави можуть потребувати додаткових процедур для виділення коштів на інші нагальні потреби, наприклад на безпеку та оборону, а також допомогу Україні у збройному конфлікті. Можна очікувати, що судові процеси почнуться в різних державах з аргументами про те, що кошти на оборону України повинні бути спрямовані на заходи зі зміни клімату, бо, на думку МС ООН, право на життя уступає в пріоритеті праву на чисте, здорове та стале довкілля (що не обов’язково є коректною інтерпретацією думки суду), і що держава не виконує свої зобов’язання перед іншими країнами щодо фінансування боротьби зі зміною клімату.
У цьому зв’язку питання взаємодії обов’язків зі зміни клімату, з одного боку, та оборони та допомоги державам, що борються з агресією, з іншого, стає ключовим. Читайте також: Чому Угода про відкрите море на часі для України? З позитивного – на основі цього рішення є можливим розвивати напрямок притягнення московія до відповідальності за вчинення діяльності, що не відповідає обов’язкам належної обачності.
Йдеться не лише про фінансування збройного конфлікту, що створює прямий негативний вплив на клімат, але й про масштабний видобуток природного газу на експорт, великі інфраструктурні проєкти по транспортуванню газу тощо. Тут насамкінець, слід виокремити вислів суду про те, що "хоча зміна клімату спричинена сукупними викидами парникових газів, науково можливо визначити загальний внесок кожної держави у глобальні викиди, враховуючи як історичні, так і поточні викиди".
У контексті історичних викидів є необхідний їх адекватний розрахунок зважаючи на історію СРСР та особливості правонаступництва держав, що мало місце після його розпаду. Що далі Консультативний висновок не є рішенням по суперечці між державами.
Він приймається за запитом на тлумачення окремих норм міжнародного права.
У цьому зв’язку він не є зобов’язуючим. Водночас, саме рішення буде враховане іншими державами при визначенні їх міжнародно-правової позиції.
Воно так само знаходиться під прицілом неурядових дозвіллєвих організацій.
Треба тримати руку на пульсі і слідкувати за розвитком подій.