Чому ми знову говоримо про незалежність НБУ

У часи війни, економічної турбулентності та структурної трансформації держави питання незалежності центробанку не лише технічне чи правове – це політична і стратегічна необхідність.
Саме незалежний центральний банк здатен забезпечити цінову та фінансову стабільність і зберегти довіру до національної валюти. Як не раз зазначав голова НБУ Андрій Пишний, "незалежність центробанку – це водночас і мета, і величезний ресурс для країни", який забезпечує ефективність рішень та підвищує стійкість до криз. Для України, яка є кандидатом на вступ до ЄС і почала переговори, незалежність НБУ є не лише стандартом належного врядування, а й прямою вимогою права ЄС, що визначає архітектуру Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ).
Європейська інтеграція передбачає не лише формальне ухвалення законів, а й реальне дотримання їх духу, зокрема щодо інституційної автономії НБУ. Зараз, коли Україна проходить скринінг національного законодавства за розділом 17 "Економічна та монетарна політика", ми маємо чітко продемонструвати: Національний банк не лише виконує свій мандат, а й відповідає європейським принципам незалежності – як за буквою закону, так і на практиці. Цей блог – рефлексія на процес скринінгу і міркування про те, чому незалежність НБУ стала основою макрофінансової стійкості, що зроблено для її забезпечення, які аспекти потребують удосконалення і як це впливає на шлях до членства в ЄС. Незалежність центробанку як передумова макроекономічної стабільності Питання незалежності центрального банку не нове – воно залишається предметом дискусій і джерелом реформ протягом понад пів століття.
Глобальні економічні кризи, як-от інфляційні шоки 1970-х, глобальна фінансова криза 2007-2008 років, пандемія COVID-19 чи війна росії проти України, стали потужним стрес-тестом інституційної стійкості держав.
Ефективна реакція держав на кризові події визначається саме через призму незалежності центробанків. Як справедливо зауважив Мілтон Фрідман, "механізм незалежного центрального банку втілює надзвичайно привабливу ідею: необхідно не допустити, щоб монетарна політика перетворилася на щоденну іграшку в руках чинної політичної влади, залежну від кожного її капризу".
Там, де таке втручання відсутнє, є чітке розмежування мандатів і, головне, – відповідальності.
Коли центральний банк стає заручником політичної кон’юнктури, втрачається довгострокова стабільність і довіра до економічної політики загалом. Макроекономічна стабільність ґрунтується на передбачуваній та послідовній монетарній політиці.
Це передбачає наділення повноваженнями у сфері монетарної політики інституції, захищеної від політичного впливу та спроможної ухвалювати непопулярні, але необхідні рішення.
Саме тому незалежність центрального банку є визнаним міжнародним стандартом. Не менш важливим є соціальний аспект незалежності.
Цінова стабільність сприймається громадськістю як суспільне благо, а центробанк – як інституція, що уособлює надійність та професіоналізм.
Довіра населення до центробанку прямо корелює з його незалежністю: чим вищий рівень незалежності, тим нижчі інфляційні очікування, стабільніша економіка та менша волатильність інфляції. Таким чином, незалежність центробанку – це не лише визначальний елемент його мандата, а й необхідна умова для ефективної протидії шокам, збереження цінової стабільності та забезпечення довіри до національної валюти. Незалежність центробанку – засадничий принцип функціонування ЄС В умовах європейської інтеграції незалежність центробанку стає ще важливішою.
Відповідно до статей 130 та 131 договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) незалежність Європейського центрального банку (ЄЦБ) та національних центробанків є фундаментальною складовою інституційної архітектури ЄС.
Цей підхід базується на чотирьох стовпах незалежності. Інституційна незалежність означає, що жодна інша державна чи політична структура не має права впливати на ухвалення рішень центробанком.
Органи влади зобов’язані поважати цю незалежність та утримуватися від спроб впливу. Функціональна незалежність забезпечує можливість центральному банку самостійно обирати інструменти монетарної політики, необхідні для досягнення цінової стабільності – його основної мети. Персональна незалежність стосується процедур призначення, визначених строків повноважень і встановлення чітких підстав для звільнення членів керівних органів центрального банку. Читайте також: НБУ намагається "погасити інфляцію".
Що буде з курсом? Фінансова незалежність передбачає достатні ресурси – фінансові, кадрові, організаційні – для реалізації мандата.
Уряди не мають права позбавляти національні центробанки фінансових ресурсів для виконання їхніх завдань. Водночас незалежність – це не відсутність контролю.
У Євросоюзі незалежність поєднується з підзвітністю та прозорістю для збереження довіри громадян, ринків і міжнародних партнерів.
Для держав-кандидатів, таких як Україна, це не теоретичне питання.
ЄС вимагає, щоб національне законодавство було гармонізоване з acquis ЄС, зокрема щодо статусу, мандата і незалежності центробанку. Стан незалежності Нацбанку: поступ і визнання Національний банк пройшов суттєвий еволюційний шлях щодо зміцнення своєї незалежності, наближаючи свою інституційну архітектуру до найкращих європейських зразків.
Ключові зміни до закону "Про НБУ" були ухвалені у 2015 та 2021 роках як важливі елементи програм з МВФ. У 2015 році реформа заклала основу для трансформації НБУ в сучасний, прозорий, ефективний центробанк, рішення якого ухвалюються на колегіальній основі та базуються на ґрунтовній аналітиці.
Основні зміни такі: • перебудова процесу ухвалення рішень і створення повноцінної колегіальної моделі управління; • введення черговості призначення членів Ради та заступників голови для інституційної спадкоємності; • посилення внутрішнього контролю – створення аудиторського комітету при Раді НБУ; • оновлення порядку розподілу прибутку, що забезпечує прозорість у відносинах з бюджетом. У 2021 році зміни торкнулися персональної та функціональної незалежності: • уточнено кваліфікаційні вимоги та підстави для призначення і звільнення членів правління та Ради НБУ; • змінено статус консультацій з урядом з обов’язкових на добровільні; • закріплено обов’язок посадових осіб діяти винятково в інтересах НБУ, удосконалено гарантії їх захисту від переслідувань. Ці кроки суттєво зміцнили інституційну спроможність НБУ діяти незалежно та відповідально, особливо в кризові періоди.
Незалежність НБУ отримала міжнародне визнання.
За провідними індексами Adrian et al та Romelli, які оцінюють законодавчу незалежність центробанків, Україна відповідає стандартам ЄС. Індекс незалежності ЦБ України серед держав Європи Динаміка змін цих індексів теж свідчить про сталу еволюцію незалежності ЦБ.
Це не лише доказ правильно обраного шляху, а й один з ключових активів України для забезпечення макроекономічної стабільності та повноцінного членства в ЄС. Індекс незалежності ЦБ України за Ромеллі Майбутні кроки: як посилити інституцію та зміцнити стабільність У червні 2025 року під час офіційного скринінгу за розділом 17 "Економічна та монетарна політика" українська делегація презентувала Європейській комісії стан незалежності НБУ.
Цей діалог є важливим етапом у формалізації оцінки відповідності інституційної архітектури НБУ стандартам ЄС. Результати зустрічі обнадійливі: НБУ демонструє високий рівень інституційної, функціональної, персональної та фінансової незалежності.
Проте є пункти, що потребують доопрацювання: • навіть формально необов’язкові консультації з урядом з питань монетарної політики суперечать стандартам ЄС; • необхідно підвищити колективну відповідність складу Ради НБУ, насамперед через оновлення критеріїв добору з акцентом на функцію нагляду за внутрішнім контролем. НБУ готує законопроєкт, що усуне ці розбіжності та передбачить імплементацію норм, характерних для центробанків країн ЄС (частина з них набуде чинності після вступу України в ЄС).
Робота над проєктом завершиться після офіційного висновку Єврокомісії за кластером 3 "Конкурентоспроможність та інклюзивний розвиток", до якого входить розділ 17, та фіналізації української переговорної позиції. Відповідні зміни до законодавства не лише зміцнять інституційну незалежність НБУ, а й посилять довіру інвесторів, європейських партнерів та громадян України до національної політики.
У результаті макроекономічна стабільність стане більш захищеною, а НБУ – готовим до інтеграції з ЄСЦБ.
Нагадаю, що відповідний елемент своєї візії ("інтегрований до європейської спільноти центробанків") НБУ проголосив ще у 2015 році та неухильно впроваджував у своїй діяльності. Незалежність центробанку – фундаментальна умова економічної стабільності та інтеграції України з ЄС Національний банк України вже демонструє високий рівень незалежності, що визнають міжнародна спільнота, Європейська комісія та провідні аналітичні центри.
Це результат глибоких трансформацій, які тривають понад десять років. Однак незалежність центробанку – це не разове досягнення, а постійна робота.
Вона вимагає і якісного закону, і постійного вдосконалення практик управління, комунікацій, прозорості та відповідальності.
Саме тому Нацбанк уже готує нові зміни до закону, які остаточно гармонізують правову базу з acquis ЄС. Незалежний центральний банк – не виняток, а норма для держав, які прагнуть стійкості, довіри та інтеграції з об’єднаною Європою.
Саме тому зміцнення незалежності НБУ – це не лише технічна реформа, а стратегічний вибір України.