Як Україні не змарнувати власну декарбонізацію

Україна впевнено рухається до членства в Європейському Союзі — прагнення, що несе обіцянку геополітичної стабільності та добробуту.
Це вимагає виконання численних зобов’язань, зокрема у сфері кліматичної політики.
У найближчі місяці та роки Україну чекають серйозні виклики: вже цього літа розпочнуться переговори з ЄС щодо окремих розділів Угоди про асоціацію, а з 2026 року повноцінно запрацює Механізм коригування вуглецевих викидів на кордоні (CBAM). CBAM передбачає застосування вуглецевого збору до українського експорту до ЄС, якщо в Україні діятимуть нижчі ставки внутрішнього ціноутворення на викиди вуглецю, ніж у ЄС.
Мета CBAM — зрівняти правила гри між країнами з різними екологічними стандартами.
Однак його ефективність як інструменту декарбонізації в Україні викликає сумніви за відсутності дієвої національної системи ціноутворення на викиди. CBAM: помірний економічний ефект, мінімальний кліматичний вплив Федерація роботодавців України прогнозує, що у 2026 році CBAM може призвести до втрати до 4,8% ВВП, скорочення експорту до ЄС на 7,8%, втрати понад 3,5 млрд дол.
податкових надходжень та зниження зайнятості на 120 тисяч осіб.
Водночас моделювання, проведене проєктом Green Deal Ukraina, свідчить, що реальний економічний ефект CBAM буде суттєво меншим.
Навіть у разі повної імплементації, прогнозоване зниження ВВП буде значно скромнішим, тоді як очікуване скорочення викидів вуглецю до 2035 року становитиме лише 0,3–0,8% у порівнянні зі сценарієм без CBAM.
Це свідчить про обмежену кліматичну ефективність цього механізму в українських реаліях. Однак на секторальному рівні картина складніша.
До 2035 року основний тягар ляже на металургію (-3% експорту або -250 млн дол.), енергетику (–9% або –237 млн дол.) та цементну галузь (–14%).
Натомість такі сектори як послуги, агросектор і легка промисловість можуть виграти від структурних змін. Відповідно, Міністерство енергетики планує звернутися з проханням про тимчасове виключення енергетичного сектору України з-під дії CBAM.
Відповідний проєкт звернення вже підготовлений і наразі перебуває на розгляді Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів.
Ймовірно, можливість такого відтермінування залежатиме від готовності України взяти на себе зобов’язання у сфері вуглецевого ціноутворення.
Для енергетичного сектору це питання є важливим: за даними "Укренерго", навіть за відсутності об’єднання ринків між Україною та ЄС, існують технічні перетоки та аварійна допомога.
Відтак, запровадження CBAM може створити суттєві бар’єри для роботи галузі. Без внутрішнього ціноутворення на викиди CBAM - це митний збір, а не кліматичний інструмент Близько 60–70% українського експорту спрямовано на ринок ЄС.
Відповідність цілям Європейського зеленого курсу — це не лише політичний сигнал, а питання економічного виживання та глибокої модернізації. CBAM сам по собі не наблизить Україну до виконання її кліматичних зобов’язань.
Хоча він може послабити конкурентоспроможність вуглецеємних українських секторів, він не призведе до значного скорочення викидів в Україні — і не створить доходів для державного бюджету.
Навпаки: платежі з CBAM надходитимуть до держав-членів ЄС, тоді як Україна нестиме витрати.
Без внутрішнього вуглецевого ціноутворення CBAM ризикує перетворитися на бюрократичний тягар, а не каталізатор трансформації. Україні потрібні не відтермінування, а стратегічна перебудова Україна потребує нового кліматичного партнерства з ЄС — не як поступки, а як інструменту трансформації.
Одним із перспективних рішень є створення Європейсько-українського Фонду декарбонізації, який поєднає надходження від внутрішнього вуглецевого ціноутворення з міжнародним фінансуванням. Щорічні викиди в енергетиці, металургії та цементній промисловості України разом становлять приблизно 200 млн тонн вуглецю-еквіваленту.
За нинішніми цінами на вуглець у ЄС — це еквівалент понад 14 млрд євро.
Такий фонд міг би: модернізувати вуглецеємні галузі; підтримувати МСП у зеленому переході; компенсувати соціальні втрати; забезпечити прозорий розподіл кліматичних доходів. Цей Фонд міг би стати основою економічної трансформації України.
Натомість, наявний Фонд декарбонізації та трансформації — явно недостатній.
У 2024 році він надав лише 16 кредитів на суму близько 4 млн євро.
Для порівняння: лише енергетичний сектор України до 2030 року може втратити до 69 млн дол.
експортного доходу через CBAM. Не лише Брюссель: діяти має і Київ Без стратегічної політичної волі з боку Києва і підтримки з боку Брюсселя справжня трансформація ризикує залишитись лише на папері.
Україні потрібен масштабний діалог щодо розробки внутрішньої вуглецевої політики, яка сприятиме економічній декарбонізації та наблизить країну до повноправного членства в ЄС. Це момент, коли Україна має стати лідером — не тому, що її змушують, а тому, що вона сама обирає цей шлях.