Закон про ринок деревини приречений

29 квітня Верховна Рада не підтримала євроінтеграційний законопроєкт "Про ринок деревини" – для його ухвалення не знайшлося необхідних 226 голосів. Схоже, автори законопроєкту занадто захопилися адміністративним втручанням в роботу ринку.
Ми лише позбулися практики ручного розподілу лісових ресурсів керівниками обласних лісомисливських управлінь, припинили багатомільярдні інтелектуальні схеми і завдяки реформам перейшли до цивілізованих механізмів розподілу деревини, а тепер проєкт закону нам пропонує, щоб чиновники визначали, хто може бути допущений до торгів у першу чергу, а хто – у третю. Замість максимальної дерегуляції нам пропонують у нормах закону обмежити конкуренцію та ускладнити доступ до ресурсу.
Навіщо? За наявності політичної волі та ефективного керівного менеджменту розв’язати проблеми можна цілком ринковими методами, а не зв’язками, лобізмом чи навіть корупцією. Читайте також: Хто заступиться за дрібних та середніх переробників деревини? Для розвитку лісової галузі під час війни достатньо елементарних п’ятьох умов.
Що нам, підприємцям-деревообробникам, які працюють "у білу", важливо? 1.
Стабільні (прогнозовані) ціни. 2.
Наявність достатнього ресурсу. 3.
Вчасне виконання контрактів покупцями та продавцями деревини. 4.
Відсутність факторів, які спотворюють конкуренцію: "сірий" ресурс, штучні преференції окремим учасникам ринку, перекупи. 5.
Передавання комунальних та військових лісгоспів у ДП "Ліси України". Стабільні (прогнозовані) ціни на деревину ДП "Ліси України" не провокують, а навпаки – згладжують цінові коливання.
Стартові ціни аукціонів формуються на підставі результатів торгів останнього півріччя, а не одного кварталу, плюс враховуються лише контракти, щодо яких продукція відвантажувалася, а не спекулятивні угоди з штучно завищеними цінами. Натомість ми, деревообробники, хочемо мати якомога нижчі ціни на деревину і це природно для підприємців.
Однак низька стартова ціна не гарантує, що на аукціоні вона не злетить захмарно.
Збалансувати попит може лише достатня пропозиція. Читайте також: Рубати більше чи зберігати ліси? Жоден біржовий товар (нафта, газ, вугілля, метал) не реалізується за собівартістю, це суперечить господарським цілям та логіці.
Чому тоді ДП "Ліси України" має проявляти надмірну лояльність до покупців? У такому конфлікті інтересів слід шукати баланс.
Завжди є ринкові індикатори, які визначають стартові і кінцеві ціни. Ліс – такий же природний ресурс, як газ чи нафта.
НАК "Нафтогаз" не реалізує газ для промисловості за собівартістю видобутку, чому тоді ліс має реалізовуватися за собівартістю? Будь-який перекіс – це вже не про закони економіки, які є двигуном розвитку, а про ручне втручання, що дуже погано і небезпечно. Збільшення заготівлі лісових ресурсів Закон "Про ринок деревини" не розв’яже проблему збільшення заготівлі лісового ресурсу для подальшої переробки.
Є купа інших нормативних актів, які обмежують заготівлю.
Один з них – закон про оцінку впливу на довкілля (ОВД).
Звісно, щодо балансу "рубати більше чи зберігати" тривають суспільні дискусії, і в кожної сторони (екологи, бізнес, чиновники) є переконливі аргументи. У наших спільних інтересах в умовах війни – знайти компроміс.
Звісно, можна на форумах психологічно тиснути на лісівників, демонструвати таблички з невтішними цифрами та числами, переконуючи в зменшенні обсягів заготівлі деревини порівняно з 2018 роком (до ухвалення закону про ОВД).
Проте це метання інформаційних куль один в одного позитивних результатів не дасть. Над ними треба разом працювати екологам, чиновникам та бізнесу шляхом прийняття болючих компромісів задля спільного виживання в умовах війни.
До речі, лісівники вже виконали "домашнє завдання" і закрили власну "переробку" (схему "державної переробки лісу" на базі лісгоспів) і віддали ці 2 млн куб.
м ресурсу, які самі "переробляли", на ринок для подальшої переробки бізнесом. Читайте також: Коли припиниться хаос у лісовій сфері? Лісівники й зараз в авангарді змін, оновлюють матеріали лісовпорядкування, але це неймовірно довго і складно.
У деяких випадках процедура розпочинається ще лісгоспами! Від них багато що залежить, але не все.
Розвиток ринку деревини – це спільне завдання всіх зацікавлених суб’єктів.
Треба тиснути на чиновників, які, як завжди, дистанціюються від розв’язання болючих питань та уникають лідерства. Вчасне виконання договорів Цей показник значно поліпшився, але буде ще краще, якщо запровадять однакову симетричну майнову відповідальність і для продавців, і для покупців лісової продукції.
Це доводить гіпотезу: є воля до змін – буде результат. Централізація управління виявилася дуже корисною для покращення показників відвантаження покупцям купленої деревини.
Лісовози не чекають по дві чи три доби, як це траплялося регулярно до реформи, а відразу завантажуються. "Сіра" деревина та преференції окремим учасникам Порівняно з минулими роками, коли на одну ТТН масово вивозили у два рази більше дозволених об"ємів ділової деревини, або коли під виглядом дров вивозили діловий ліс, зараз тіньовий ринок деревини зменшився в рази. До речі, відсоток ділової деревини від усіх видів рубок зріс.
До реформи він ледь сягав 47%, а у 2024 році становив 58%.
Тобто 11% раніше записували в дрова, а насправді це був діловий ліс, який підпільно продавали своїм компаніям. Читайте також: Тіньовий ринок лісоматеріалів: бути чи не бути в Україні? Як звести обсяги "сірого" лісу до нуля? Вручну контролювати розподіл чи створити ринкові передумови для зникнення цього ганебного явища? У неухваленому проєкті закону передбачався тотальний контроль деревообробників і деревини.
Тобто порядок хотіли забезпечити адміністративно-командними методами. Вибачте, ми не в Радянському Союзі і не такими методами хотілось би вирішувати цю проблему.
Кращими, ринковими інструментами приборкання тіньового обігу деревини є довгострокові договори та повна цифровізація галузі (електронний сертифікат походження деревини, фотофіксація). Читайте також: Як фотофіксація деревини може заощадити мільярди Працювати на таких умовах (довгострокові контракти із симетричною відповідальністю) зацікавлені, вочевидь, лише реальні добросовісні виробники.
Нас не лякають жорсткі санкції в разі невиконання договорів, нам потрібний стабільний і прогнозований доступ до сировини, однакові правила для всіх. З позитивного можна підкреслити, що ДП "Ліси України" вже починає 30% заготовленого ресурсу продавати за довгостроковими (піврічними) контрактами. Передавання комунальних та військових лісгоспів "Лісам України" Збереження лісгоспів поза ДП "Ліси України" – це про системну корупцію та інтелектуальні схеми.
Чому законопроєкт "Про ринок деревини" оминає "особливі" лісгоспи – велике питання.
Саме такі прогалини сприяють збереженню масштабної корупційної складової.
Про це багато сказано, але майже нічого не зроблено. Замість висновків Закон "Про ринок деревини" потрібний для визначення довгострокових правил для усіх учасників ринку: дрібних, середніх, великих переробників, заготівельників, бірж.
Великий бізнес може виконати бюрократичні вимоги чинної редакції проєкту закону, а дрібний та середній бізнес – ні.
Щоб вижити, йому доведеться домовлятися.
Отже, замість боротьби з корупцією можемо отримати її зростання. Цей законопроєкт не повинен під виглядом хороших ідей зробити так, щоб весь ресурс легально опинився у великих деревообробників, а дрібні та середні стали аутсайдерами.
Текст і моделі розподілу деревини слід кардинально доопрацювати, закласти в них ринкові, однакові для всіх, а не командно-адміністративні інструменти.
Тоді цей документ матиме всі шанси бути ухваленим.