Знищити не можна зберегти
Україна володіє значним потенціалом для розвитку відновлюваної енергетики.
За оцінками фахівців Інституту сталого майбутнього Технологічного університету у Сіднеї вітроенергетика може забезпечити 949,8 ГВт потужностей для виробництва електроенергії, сонячна енергетика – 5084,5 ГВт, а біоенергетика, за оцінками фахівців Біоенергетичної асоціації України – 3850 ГВт.
Цей ресурсний потенціал робить Україну важливим гравцем у досягненні загальноєвропейських цілей Європейського зеленого курсу, зокрема у здійсненні енергетичного переходу та досягнення кліматичної нейтральності усієї Європи до 2050 року.
Реалізація енергетичних проєктів у сфері ВДЕ є важливою складовою євроінтеграційного процесу України.
Не менш важливим євроінтеграційним завданням для України є реалізація Куньмінсько-Монреальської Глобальної Рамкової програми у сфері біорізноманіття, яка зобов"язує світ зупинити та подолати втрату біорізноманіття до 2030 року.
Для цього природоохоронними територіями повинні стати щонайменше 30% суходолу і 30% морських акваторій.
Наразі в Україні природно-заповідний фонд займає 6,8% території.
Однак в нас є й інші природоохоронні території – об’єкти Смарагдової мережі, Рамсарські угіддя тощо.
Саме ці території є дуже цінними для природи і формують той потенціал, який дозволить Україні досягти євроінтеграційних цілей у цьому напрямку.
Через неналежне просторове планування проєктів з вітроенергетики у Закарпатській області та відведення особливо цінних для природи територій під будівництво ВЕС, інтереси збереження природи та розвитку ВДЕ зійшлись у взаємовиключному двобої.
Високогірні хребти Українських Карпат, на яких заплановано будівництво ВЕС загальною потужністю 1-1,5 ГВт
Закарпатська область серед інших областей володіє найменшим вітровим потенціалом – 1,2-2,6 ГВт.
Проєкти будівництва вітропарків заплановано реалізувати на найвіддаленіших від людських поселень, інфраструктури та мереж комунікацій гірських територіях – на 7 із 12 високогірних хребтів українських Карпат.
Під будівництво потрапляють території, обтяжені міжнародними природоохоронними зобов’язаннями.
Це об’єкти Смарагдової мережі – Полонинський хребет (SiteCode: UA0000610): високогір’я Полонини Рівної, Лютянської Голиці, Гострої, Верховинського Вододільного хребта, Полонини Красної; Ліси біля Кобилецької Поляни (SiteCode: UA0000608): високогір’я гори Апецька та Східний Свидовець (SiteCode: UA0000259) – більша частина гірського масиву Свидовець.
Високогірні хребти Українських Карпат, де плановано будівництво ВЕС, на Emerald Network Viewer.
Emerald Network Viewer — це загальнодоступний онлайн-інструмент
Що це за території
Високогір’я в українських Карпатах (частина території гір на висоті 1300 м над рівнем моря і вище) становить менше 1% території країни.
Ці території представлені комплексом хвойних і листяних сланких чагарників, високотрав’я, субальпійських і альпійських злаково-різнотравних луків, трав"янисто-мохової рослинності і кам"янистих відслонень, які є місцем проживання численних видів тварин, частина з яких трапляється лише тут, у високогір’ї.
Причиною важкодоступності цих територій є гірський рельєф та особливість складу цих гір.
На нестійких ґрунтах крутосхилів тут розвиваються ерозійні процеси, зсуви та селі.
Прокласти дороги тут складно, іноді небезпечно.
Саме тому ці високогірні хребти досі оточені пралісами, бо організація лісозаготівлі є дорожчою, ніж сама деревина.
З цієї ж причини – це місця зосередження високого біорізноманіття, яке, у рамках різних міжнародних зобов’язань держава має зберегти.
Гірські хребти від підніжжя до верхньої межі лісу (600-1300 м над рівнем моря) вкриті лісами і пралісами.
Вище верхньої межі лісу на полонинах (1300–1800 м) місцеве населення веде традиційне господарство – пасе худобу, займається заготівлею дикоростучих рослин та розвиває туризм.
Це заповідні території – великі і малі ділянки цієї гірської місцевості від підніжжя до вершин знаходяться під охороною держави і будь-яка господарська діяльність тут є обмеженою.
Щоб обійти ці обмеження, треба знехтувати вимогами законодавства, тобто скоїти правопорушення.
З історії правопорушень
У перший скандал "Вітропарки України" втрапили ще у 2023 році, коли для вивозу вітровимірювальної щогли на Верховинський Вододільний хребет було прорубано дорогу через заказник "Привододільний" без дозволів, знищивши заповідний ліс, піший туристичний маршрут і завдавши державі збитків на 2 млн грн.
За фактом правопорушення відкрили кримінальну справу.
Через два роки слідства винуватцем злочину визнано водія екскаватора.
Суд присудив йому 5 років ув’язнення, які замінив на 1 рік умовно і сплату 2 млн грн збитків у бюджет Жденіївської ТГ.
Рекультивацію дороги, відновлення туристичного маршруту та лісовідновлення здійснено не було.
Філія Свалявського ЛГ ДП "Ліси України", з незрозумілих причин, знехтувала можливістю приєднатись до позову Закарпатської обласної прокуратури третьою стороною з власними вимогами щодо відновлення знищеної лісової ділянки бульдозерною технікою коштом винуватця.
Станом на 2025 рік також не доклала жодних власних зусиль для виправлення ситуації.
Таким чином непоправної шкоди природі Верховинського Вододільного хребта було завдано задовго до реалізації самого проєкту.
Окрім заказника "Природодільного" тут розташовані заказники "Либохорівський" та "Пікуй".
Через відповідні природоохоронні обмеження будівництво дороги до високогір’я цього гірського хребта є дуже ускладненим, практично неможливим.
А розташування будівельних майданчиків на самому хребті знищить його унікальний рельєф, що призведе до втрат карпатського ландшафтного різноманіття.
"Гострий" гребінь Верховинського Вододільного хребта нагадує хребет дракона.
Тут сконцентроване різноманіття видів, які охороняються українським та міжнародним законодавством.
Попри відкриту кримінальну страву щодо злочину у заказнику "Природодільний", інша протиправна діяльність під будівництво ВЕС компанії "Вітропарки України" вже планувалась під Полониною Рівною.
Вона оточена заказниками "Тур’є-Полянський", "Соколові скелі" та пралісовими пам’ятками природи з усіх боків.
Під самою полониною розташовані гідрологічні пам’ятки природи "Водоспад Воєводин" і льодовикове озеро "Велике Тростя".
Доступ до полонини обмежений, будівництво дороги – неможливе.
Для будівництва та експлуатації ВЕС на Полонині Рівній було заплановано значне розширення існуючої лісової дороги через заказник "Тур’є-Полянський".
Ця дорога для вивозу будівельної техніки та подальшого обслуговування вітропарку зазначена у детальному плані території.
Для надання законності цим діям, дирекція філії Ужгородське ЛГ ДП "Ліси України" у 2024 році сфальшувала документи для проведення рубки під дорогу.
Для затвердження лімітів Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів спеціально створеною комісією відведені в рубку дерева було визнано "небезпечними та аварійними".
Натурна перевірка експертами від громадськості виявила, що обґрунтування рубки не відповідає дійсній ситуації – дерева вздовж дороги не є аварійними, а у місцях планованої рубки виявлені локалітети рослин з Червоної книги України.
Більше того – розширення дороги у заказнику не лише знищило б ці локалітети, але й потребувало зрізання цілих схилів, що повністю б змінило рельєф і краєвиди.
Висновки громадських експертів були підтверджені інспекторами ДЕІ у Закарпатській області, які виїздили на місце за зверненням в "Екозагрозу".
Після викриття сфальшованих підстав для проведення рубки в заказнику, рубка у заказнику не була погодження Міністерством захисту довкілля на природних ресурсів.
Відповідно "Вітропарки України" поставили це питання "на паузу".
Пошуки альтернативних шляхів на Полонину Рівну знову привів компанію до філії "Свалявське ЛГ" ДП "Ліси України".
Дорогу вирішили прорізати через ліси від с.
Збини, розташованого у долині р.
Жденіївки, до ур.
"Перелуки", звідки близько дістатись одразу до двох високогірних хребтів – г.
Гостра та Полонина Рівна.
Траса лісової автомобільної дороги, під яку вже кілька місяців поспіль ведеться рубка, смугою 50 м, була погоджена ВО "Укрдержліспроєкт".
Станом на кінець березня 2025 року довкола цієї дороги вибухнув черговий скандал.
Рубка лісу та прокладання дороги ведеться через локалітети підсніжника білосніжного, який охороняється законом "Про Червону книгу України".
Законодавство прямо забороняє знищення таких локалітетів.
Варто зазначити, що проєкт будівництва дороги не містить жодної оцінки впливу на флору і фавну, при цьому у матеріалах філії, наданих для затвердження ВО "Украдержліспроєкт", міститься неправдива інформація про відсутність вздовж траси червонокнижних видів.
Вивчення лісовпорядчих матеріалів масиву лісу, через який планувалася траса, свідчить про те, що це цінні ліси, частково представлені 200-літніми буковими масивами, які зростають на крутосхилах, ерозійнонебезпечних ділянках та осипах.
Будівництво асфальтової дороги у таких місцях взагалі ризиковане.
Локації підсніжника сніжнобілого (зелені крапки), знищені рубкою та прокладанням дороги з с.
Збини Жденіївської ТГ до г.
Гостра та Полонини Рівної (траса позначена білою смугою)
Скандал зі знищенням локалітетів підсніжника сніжнобілого підсилився інформацією про те, що філія "Ужгородське ЛГ" (після реорганізації – Ужгородське надлісництво) ДП "Ліси України" для будівництва дороги на зустріч тій, що будується зі Збин, розпочало рубку під Полониною Рівна, зокрема у пралісах.
Праліси та квазіпраліси гірських масивів, які підпадають під забудову вітропарками (позначені червоними і жовтими плямами).
ГО "Лісові ініціативи і суспільство"
Виділ 1 кварталу 3 лісництва (термінологія, яка дозволяє ідентифікувати ділянку у лісі: квартал – облікова одиниця в лісі, яку поділяють на дрібніші ділянки – виділи) "Шипот" Ужгородського надлісництва ДП "Ліси України" представлений пралісами, які, через саботаж Закарпатської обласної ради у 2021 році не отримали статус пралісової пам’ятки природи місцевого значення.
Однак ці праліси ідентифіковані та виділені за затвердженою методикою, про що є офіційний висновок.
Це означає, що рубати в пралісах заборонено законодавством.
Міжнародна природоохоронна організація WWF-Україна закликала ДП "Ліси України" скасувати тендер на будівництво дороги, яка порушує закони та суперечить взятим Україною природоохоронним зобов’язанням.
Однак вже до середини квітня у пралісах під Полониною Рівною незаконна вирубка вікових дерев заради дороги була проведена.
Міністерство захисту довкілля має надати правову та експертну оцінку таким діям ДП "Ліси України".
Тим часом Спеціалізована екологічна прокуратура Закарпатської обласної прокуратури у координації з Офісом Генерального прокурора задокументувала факт вирубки у пралісах 114 буків віком до 200 років та розпочала кримінальне провадження.
Траса лісової автомобільної дороги з Полонини Рівна до ур.
"Перелуки", де вона має "зустрітись" із лісовою автомобільною дорогою, яку будують у Свалявському надлісництві від с.
Збини.
Траса проходить через праліси у лісництві "Шипот"
Порушення законодавства під час впровадження проєктів компанії "Вітропарки України" з будівництва ВЕС у Закарпатті не обмежуються лише сферою охорони природи.
Порушення стосуються й містобудівної діяльності.
Наприклад, процедури громадського обговорення ДПТ та звіту про СЕО по Полонині Рівній відбулись з порушеннями, що сьогодні оскаржується в суді.
Через судові спори відповідно до законодавства Міністерство захисту довкілля призупинило процедуру ОВД для проєкту будівництва 30 ВЕУ на Полонині Рівна.
Окрім того, розробка детальних планів територій, які знаходяться за межами населених пунктів у гірській місцевості, відповідно до вимог закону "Про регулювання містобудівної діяльності", має відбуватись згідно зі Схемою планування гірських територій Карпат.
Наразі такого документа немає, а розроблені детальні плани територій щодо будівництва ВЕС на Полонині Рівні та інших хребтах не відповідають Схемі планування Закарпатської області.
Ще однією "правовою новелою" від "Вітропарки України" є схема самого спорудження вітропарку.
Як показує практика будівництва ВЕС на території Нижньоворітської ТГ та на Полонині Рівнів, компанія застосовує дуже сумнівний спосіб впровадження проєкту.
Цей спосіб, фактично, ставить під сумнів всю процедуру проходження оцінки впливу на довкілля.
По-перше, кожна окрема вітроустановка або група вітроустановок із планованої ВЕС проходить окрему процедуру ОВД (оцінку впливу на довкілля).
По-друге, будівництво доріг під ВЕС, а також всі земляні роботи та заливання бетонної основи відбуваються без екологічного висновку на основі звіту про ОВД.
Виходить, що будівництво частини вітропарку: вся дорожна інфраструктура, бульдозерно-бетонні роботи під встановлення щогл, відбувається за межами оцінки впливу на довкілля.
Таким чином нівелюється зміст процедури ОВД.
Адже негативний екологічний висновок вже не може вплинути на відхилення такого проєкту.
Бо проєкт, по суті, наполовину реалізований.
Будівництво вітропарку у Нижньоворітській ГТ Закарпатської області.
Монтаж щогл ВЕУ під вітротурбіни (гондоли з лопатями), який виконується без наявного екологічного висновку
Така схема дозволяє швидко розпочати будівництво на цінних для природи територіях будь-який вітропарк не очікуючи проходження процедури оцінки впливу на довкілля та отримання екологічного висновку.
Так в найкоротші терміни може бути назавжди втрачене ландшафтне та біорізноманіття українських Карпат.
Адже вже існують проєкти будівництва ВЕС на Полонині Красній, Апецькій та Свидовці, які також є об’єктами Смарагдової мережі, багаті на природозаповідні об’єкти та оточені пралісами.
Іншими словами, порушення природоохоронного законодавства продовжуватиметься, а природа Карпат і далі знищуватиметься.
Зелена енергетика в Україні не має розвиватись ціною знищення природи і втрат цінного біорізноманіття та ландшафтів.
Описані історії порушення природоохоронного законодавства свідчать, що у Закарпатті проєкти з вітроенергетики розвиваються у найгірший з можливих способів.
Тож знищення чи збереження унікального високогір’я Карпат залежатиме від того, чи врешті займуть державницьку позицію Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, Державна екологічна інспекція та Закарпатська обласна прокуратура.
