Що стримує розвиток розподіленої генерації

Європейсько-українське енергетичне агентство за підтримки Європейського кліматичного фонду провело дослідження щодо розвитку розподіленої генерації в Україні.
Результати свідчать про стрімке зростання цього сегменту, але приєднання нових потужностей до мережі залишається викликом.
Як бізнес адаптується до нових умов, які бар’єри обмежують розвиток і що може змінити ситуацію? В останні роки децентралізація стала чи не головним лейтмотивом відновлення енергетичної інфраструктури.
Наближення генерації до споживачів із сотнями чи тисячами об’єктів замість кількох десятків робить систему більш стійкою до комбінованих ракетно-дронових атак.
У 2023 році парламент ухвалив закон №3220-ІХ про відновлення та "зелену" трансформацію, який ввів у законодавство поняття активного споживання та запровадив механізм самовиробництва. Це дозволяє споживачам встановлювати власні генеруючі установки або накопичувачі енергії, підключати їх до розподільчих мереж, споживати вироблену електроенергію, а надлишки віддавати в мережу.
Важливим спрощенням є можливість працювати без ліцензії на виробництво електроенергії, що знижує адміністративні витрати та полегшує доступ до ринку. Крім закону, була ухвалена вся необхідна підзаконна база, що дозволило повноцінно запустити механізм активного споживання та самовиробництва. Яка ситуація з розподіленою генерацією Попри відсутність повної статистики, можна говорити про значне зростання генерації з боку споживачів електроенергії.
Обсяги імпорту обладнання для сонячних електростанцій (СЕС) свідчать, що протягом 2024 року могло бути встановлено до 900 МВт нових СЕС – удвічі більше, ніж за попередні два роки.
При цьому лише невелику частку цих потужностей можна віднести до нових промислових станцій або до відновлення пошкоджених унаслідок війни. Імпорт обладнання для СЕС та їх встановлена потужність в енергосистемі Джерело: ЄУЕА Споживачі також активно встановлюють газові установки.
За даними Міненерго, загальна потужність малої газової генерації наприкінці 2024 року становила 967 МВт, з яких 835 МВт були введені в експлуатацію протягом 2024 року. Таким чином, сотні мегаватів потужностей додали споживачі, передусім бізнес.
Водночас поки що більшість цих установок не підключені до розподільчих мереж для продажу надлишкової електроенергії в об’єднану енергосистему. Відповідно до опитування, близько 20 великих постачальників та операторів систем розподілу (ОСР) на початку четвертого кварталу 2024 року підписали договори за механізмом самовиробництва лише щодо 13 МВт, хоча потенціал значно більший.
Схожа ситуація і з газовою генерацією: з майже 1 ГВт малих газових установок до мереж, за даними "Укренерго", приєднали лише 167,5 МВт. Чому споживачі обирають автономну модель Ключовий фактор – ціна.
Сонячна генерація дозволяє бізнесу суттєво знизити власні витрати.
На ринку електроенергія коштує 7-9 грн за кВт-год, а собівартість кіловата на власній СЕС становить 3-4 грн.
Додатково розвиток сектору стимулює зниження цін на обладнання, завдяки чому СЕС для непобутового споживача, що покриває лише власні потреби, може окупитися менш ніж за п’ять років. Натомість у разі продажу електроенергії в мережу економічна привабливість стає менш очевидною.
Волатильність цін на оптовому ринку та регульовані прайс-кепи знижують рентабельність самовиробництва.
У пікові години споживання ціни на ринку на добу наперед регулярно досягають обмеження, яке становить 9 тис.
грн за МВт-год, тоді як у години максимальної сонячної генерації вони часто опускаються нижче 3 тис.
грн за МВт-год.
Це створює суттєвий розрив у вигодах між економією на власному споживанні та продажем надлишків у мережу і стримує підприємства від розширення потужностей з метою продажу електроенергії. Добова середньозважена ціна на ринку на добу наперед, грн за МВт-год Джерело: ЄУЕА Волатильність цін на ринку на добу наперед, 6 червня 2024 року Джерело: ЄУЕА Аналізуючи ситуацію за 2024 рік, можна стверджувати, що для активнішого підключення генерації споживачів до енергосистеми необхідно переглянути прайс-кепи.
У 2024 році ринок на добу наперед сягав встановленого обмеження – 22% годин, а в періоди активної роботи СЕС гранична ціна спрацьовувала в 15% випадків.
Зняття або послаблення цінових обмежень сприятиме підключенню газової генерації споживачів, зменшить дефіцит електроенергії в години пікового навантаження та підвищить середньозважену ціну продажу для сонячної генерації. Інша ринкова проблема – обмеженість інформації.
Попри конкуренцію серед компаній-інсталяторів та доступність рішень "СЕС під ключ", багато потенційних активних споживачів не мають достатньої інформації про можливі переваги роботи з ринком та про процедури підключення.
Держава не веде просвітницької кампанії, незважаючи на затверджену "Стратегію розвитку розподіленої генерації до 2035 року", що визначає потребу підключення генерації споживачів до мережі. Маючи сотні потужностей, що працюють автономно на потреби споживачів, варто створити цифрові платформи та єдиний реєстр установок споживачів, які б дозволили швидко повідомляти про встановлення власної генерації чи накопичувача або ініціювати процес підключення обладнання до мережі. Також слід запровадити чіткий механізм регулярного обміну інформацією між профільними держорганами, операторами систем розподілу та передавання і регулятором.
Оприлюднення агрегованих даних щодо розподіленої генерації та активних споживачів сприятиме прозорості та підвищенню довіри до ринку. Читайте також: Не зливаймо сонце в землю Утім, є регуляторні бар’єри та ризики, які можуть відлякувати від роботи з ринком. Наприклад, де зараз проходить межа між самовиробником і професійним учасником ринку? Законодавство дозволяє споживачам виробляти електроенергію для власних потреб і продавати її в мережу без ліцензії, якщо таке виробництво не є профільним видом діяльності споживача.
Однак чітких критеріїв, які б визначали таку профільність, закон не дає.
Через це більші проєкти можуть зіткнутися з правовою невизначеністю та ризиками, які ускладнюють планування інвестицій. Ще один ризик – тимчасовість визначення тих, хто може бути активним споживачем.
Недавні зміни до законодавства збільшили поріг встановленої потужності генеруючих установок активних споживачів до 20 МВт.
Проте ця норма діятиме лише до 2028 року, після чого ліміт знизиться до 5 МВт. Це породжує невизначеність.
Інвестори, які реалізують довгострокові проєкти, не впевнені, що їхні установки відповідатимуть майбутнім вимогам.
Якщо правила зміняться, компаніям доведеться витрачати додаткові кошти на адаптацію.
Тому важливо вже зараз визначити чітку регуляторну політику після 2028 року. Не вирішені й деякі юридичні колізії в будівельному законодавстві.
На папері все виглядає просто: закон звільняє дахові сонячні станції та генерацію для домогосподарств від складних дозвільних процедур, але проблема в тому, що будівельне законодавство залишилося не адаптованим до цієї норми. Державні чи місцеві органи можуть вимагати повного пакета документів, які за енергетичним законодавством не потрібні.
Це створює бюрократичні перешкоди та затримує введення в експлуатацію навіть малих проєктів.
Щоб уникнути плутанини та довгих погоджень, варто синхронізувати будівельні та енергетичні норми.