Переробна промисловість як "швидка допомога" для економіки

Насправді все просто і рішення лежить просто перед нами.
Це той випадок, коли є можливості та ресурси, і залишається додати політичної волі, щоб їх правильно застосувати.
Мова піде про переробку вирощеної вітчизняної сировини. Україні треба відійти від сировинної моделі економіки і розвивати переробну промисловість.
Ми досі експортуємо сировину, щоб хтось її переробив і продав нам готовий товар з великою доданою вартістю, що піде в бюджет не нашої країни. Кукурудза, пшениця, соняшник, овочі та фрукти.
Ми багата країна з різноманітним асортиментом аграрної продукції, з якої можна виробляти готові до споживання товари та напівфабрикати: макарони, консерви, томатні пюре, пасту й соуси, соки, сушені плоди та овочі, ферментовану плодоовочеву продукцію, олію, картопляний, пшеничний та рисовий крохмаль, цукор, кондитерські вироби, цукерки. Це зона для створення win-win-умов між фермерами, переробниками і державою.
Замість простою підприємств через брак сировини, яку експортують, можна отримати робочі місця, збільшити доходи та створити гідні умови життя. Головна перевага переробної промисловості – можливість створювати більше доданої вартості в Україні.
Це зарплата працівників, прибуток підприємств та податки, сплачені до бюджету держави.
У виграші залишаються всі. Країни з розвинутими економіками давно це зрозуміли.
Вони стимулюють підприємства переробляти сировину, створювати додану вартість, тобто приносити гроші "додому", забезпечуючи населення потрібними місцевими товарами. У контексті запровадження протекціоністських заходів і тарифних війн у світі Україні потрібно зробити рішучі кроки, щоб забезпечити розвиток власної переробної промисловості з великою часткою доданої вартості. Читайте також: ЕП зібрала на форумі експортний бізнес України: про що говорили Аграрним виробникам слід дозволити експортувати власну продукцію без обмежень.
Натомість для трейдерів треба встановити часткове обмеження на експорт.
Паралельно з цим важливо фінансувати і всіляко підтримувати всіх учасників аграрного ринку, які розвивають переробку продукції. Одним з дієвих методів підтримки може бути відведення в торговельних приміщеннях не менше 10% від загальної кількості площ для продажу місцевих сільськогосподарських продуктів, як це роблять більшість європейських країн. Одночасно потрібно переглянути механізми розрахунків між мережами та виробниками за поставлену перероблену продукцію, оскільки нинішні умови розрахунку через 60-90 днів після продажу товару заморожують обігові кошти і не сприяють швидкому розвитку та масштабуванню аграрних підприємств. Податки від переробної промисловості – окрема важлива тема.
За даними ДПС, за перші два місяці 2025 року на сектор припадає чи не найбільша частка в сплаті податків, зборів та платежів до зведеного бюджету – 17,6%.
Порівняно з 2024 роком показник зріс на 48% або 15,8 млрд грн.
Переробна промисловість і внутрішня торгівля залишаються локомотивом зростання ВВП, тому подальша податкова політика в цій сфері має бути виваженою та пріоритетною для держави. Водночас частка переробної промисловості у ВВП досі недостатня.
Як зазначала міністр економіки Юлія Свириденко, в Україні цей показник становить близько 10%, що вдвічі менше від стандарту ОЕСР, де нормою вважають 20%. Для порівняння: у країнах Центральної та Східної Європи у 2022 році частка переробної промисловості становила 17-21% (у Чехії – 21%, Словаччині – 20,3%, Польщі – 17,5%).
У Литві, Латвії та Естонії – 16,3%, 13% і 12,8% відповідно. Через велику війну суттєво змінилася структура промисловості.
Руйнування та знищення інфраструктури спричинили скорочення частки металургійної, хімічної та машинобудівної промисловості.
Частка сільського господарства також змінилася: за даними Національного інституту стратегічних досліджень, у 2023 році вона становила понад третину товарного експорту (36,1%), а частка харчової промисловості становила 39,9% в структурі переробної галузі. Водночас через війну прямі втрати активів України в сільському господарстві становили 8,7 млрд дол., а непрямі – 31 млрд дол.
в оцінках лютого 2023 року.
Серед прямих втрат – пошкодження техніки і руйнація переробних потужностей, що забезпечували густонаселені регіони продуктами і мали експортний потенціал. Розвиток переробної галузі також гальмують брак інвестицій, дефіцит фінансових ресурсів, відплив мізків за кордон, втрата фахівців, забруднення посівів вибухонебезпечними предметами, неповернення експортерами валютної виручки. З початку великої війни до кінця 2023 року експортери залишили за кордоном близько 3 млрд дол.
валютної виручки за аграрну продукцію.
У кінці 2024 року, зазначав перший заступник міністра аграрної політики Тарас Висоцький, затримки з поверненням валюти становили 10-15% або 3-3,5 млрд.
дол. Чому важлива переробка олійних культур? За даними Національної академії аграрних наук, Україна щорічно імпортує готових продуктів на понад 3 млрд дол., значну частину яких можна виробляти в Україні. До речі, коли через війну та блокування портів експорт аграрної продукції морями став неможливим, а витрати на логістику зернових культур зросли, зерно стало збитковим для аграріїв.
Натомість олійні культури завдяки наявності заводів та потужної переробки забезпечували експорт та прибуток аграріїв. Галузь має сировинну і технологічну бази: посіви олійних культур перевищують 8 млн га, це 38,7% від загальної площі посівів, і було побудовано понад 40 переробних підприємств.
Завдяки цьому Україна постачає на світовий ринок 40,3% соняшникової олії.
Вона може забезпечити нам швидке та ефективне зростання доданої вартості і позитивно вплинути на вітчизняну економіку. За оцінками асоціації "Укроліяпром", потужності з переробки насіння олійних культур в Україні на початку 2025 року становили 20 млн.
тонн на рік без урахування олійнодобувних та олійно-жирових підприємств, які розташовані на тимчасово окупованій території та в зоні бойових дій.
До того ж, такі підприємства мультифункціональні: там можна переробляти і соняшник, і сою та ріпак. У нас створені всі умови для якісної переробки насіння олійних культур.
Олійно-жирова галузь довела переваги переходу від сировинної моделі економіки до високотехнологічної, ставши лідером на світовому ринку. Україна має достатні потужності для повної переробки соняшника й ріпаку, а також більшої частини сої.
Наявні потужності одночасної переробки вражають: соняшник та ріпак – 20,2 млн тонн на рік, соя – 2,4 млн тонн на рік.
На жаль, значна частина врожаю досі вивозиться з країни у вигляді сировини: соя – 3,8 млн тонн, (перероблено 2,3 млн тонн), ріпак – 3,2 млн тонн (перероблено 0,5 млн тонн). Читайте також: Україна втрачає валюту через "чорне" зерно.
Як влада намагається перекрити схеми з експортом збіжжя Україна може вирощувати понад 24 млн тонн олійних культур. Економічна вигода від переробки суттєва.
Досвід попередніх років показує, що додана вартість від переробки олійних культур варіювалася від 30 дол.
до 130 дол.
за тонну переробленої сировини.
Якби замість експорту 3 млн тонн ріпаку і 3 млн тонн сої ці обсяги перероблялися, то Україна отримала б додаткові 420 млн дол. Зараз розумно інвестувати в підприємства, що виробляють продукцію з високою доданою вартістю, а також у збільшення посівів олійних культур.
Як прогнозують у Насіннєвій асоціації України, у наступні десять років світовий ринок олійних культур зростатиме в середньому на 5,2% щорічно.
Якщо у 2023 році він оцінювався 294,3 млрд дол., то до 2033 року сягне 488,6 млрд дол. Великою підтримкою розвитку експорту продукції переробної галузі стане продовження безмитного режиму торгівлі або пільгової митної політики.
Такі товари обкладаються вищими митами, ніж сільськогосподарська сировина.
Це називається тарифною ескалацією, яка перешкоджає збільшенню доданої вартості в країнах, що розвиваються, ідеться у звіті ООН щодо світової торгівлі. До речі, завдяки скасуванню обмежень на український імпорт з боку ЄС у 2022 році вітчизняні підприємства мали стабільний ринок збуту продукції.
Наразі 57% українського експорту прямують до ЄС і цей режим продовжений до червня.
Почалися міжурядові консультаційні щодо пролонгації такого режиму, але він стосується тільки яєць, цукру, вівса, кукурудзи, круп, меду та м"яса птиці. Не менш важлива підтримка переробної промисловості з боку держави.
Так, на початку 2025 року Мінекономіки опублікувало рішення про надання 47 суб’єктам підприємницької діяльності фінансової допомоги у вигляді грантів на розвиток або створення виробництв переробної галузі на понад 175 млн грн. Міжнародні партнери усвідомлюють роль України в забезпеченні продовольчої безпеки у світі.
Важливо збільшувати обсяги підтримки, надавати аграріям доступ до дешевих кредитів, сприяти швидкому відновленню інфраструктури та логістики для експорту товарів, заохочувати інновації та ухвалювати закони, які б сприяли подальшому збільшенню експорту товарів переробної галузі на світові ринки.