Китайська енергетична стратегія: чи знищить вона російську економіку?

У вирі геополітичних конфліктів, американських виборів та щоденних новин з фронту, малопомітною наприкінці 2024 року пройшла новина, що Китай у протягом року встановив понад 230 ГВт нових сонячних потужностей.
Ця електроенергія буде найдешевшою за собівартістю на нашій планеті — на рівні одного центу за кіловат-годину або менше. За підсумками року загальна потужність китайських СЕС складе приблизно 850 ГВт, а до середини 2025 вони візьмуть планку в 1 ТВт.
Для порівняння, до повномасштабного вторгнення виробництво електроенергії в Україні становило у 18 разів менше — близько 55 ГВт, що було одним з найбільших показників у Європі.
У 2024 році 85% світового виробництва сонячних панелей припадало на Китай. Масштабна сонячна експансія Китаю змінить в перспективі глобальний енергетичний порядок: росія втратить ключового споживача енергоносіїв і частину економічного впливу, США та ЄС намагатимуться захистити власне виробництво через субсидії та бар’єри, але Китай уже має значну перевагу, а Індія та країни, що розвиваються, опиняться у подвійній ролі: вигоди від дешевих технологій і ризику залежності. Дешева енергія як стратегічний актив Китаю Згідно із дослідженням Global Energy Monitor, обсяг вітрової та сонячної електроенергії, яку будує Китай, майже вдвічі перевищує обсяг у решті світу.
Загальна потужність всіх сонячних і вітрових станцій, що перебувають у процесі будівництва у КНР складає 64% від світових і становить 339 ГВт.
Читайте також: Надія на сонце.
Як відновлювана енергія допоможе Україні У США, для порівняння, — 40 ГВт, у Великобританії — 10 ГВт, у Бразилії — 9 ГВт.
При цьому варто зазначити, що у дослідженні враховували лише СЕС потужністю від 20 МВт, безпосередньо підключені до мережі.
Однак на малі електростанції припадає близько 40% сонячних потужностей Китаю. Масштабна розбудова сонячних електростанцій у Китаї відкриває новий рівень доступності електроенергії.
При собівартості на рівні $0,01/кВт-год або нижче, Китай значно випереджає інші країни в зниженні витрат на енергоресурси. Для порівняння, у Європі середня собівартість виробництва сонячної енергії становить $0,03-0,05/кВт-год, у США — близько $0,04/кВт-год.
Використання викопного палива, наприклад, газових електростанцій, коштує $0,05-0,07/кВт-год (без урахування вуглецевих податків). Ця дешева енергія перетворюється на економічну перевагу для галузей, що є енергоінтенсивними, що в першу чергу стосується металургії — Китай уже виробляє понад 50% світової сталі (1,013 млрд тонн у 2023 році).
Зниження собівартості енергії дозволить йому ще більше здешевити виробництво, зміцнивши експортний потенціал. Другий напрямок — це акумулятори та електротранспорт: Китай вже домінує у виробництві літій-іонних акумуляторів (близько 79% глобальної частки в 2023 році), і дешевша енергія посилить цю позицію, зокрема через здешевлення процесів видобутку та переробки критичних матеріалів, таких як літій та кобальт. Вирішальне значення для сонячно-вітрової генерації має зберігання.
Сховища необхідні для збалансування, коли вітрові та сонячні електростанції виробляють більше відновлюваної електроенергії, ніж може обробити розподільча мережа, або коли через брак сонця чи вони виробляють занадто мало енергії. Китай наразі виробляє стільки літій-іонних батарей, що цей обсяг може задовольнити попит в усьому світі.
Це вже призводить до падіння вартості акумуляторів, і відповідно, й електромобілів. Чим це може зашкодити росії Китай активно диверсифікує свої джерела енергії, щоб зменшити залежність від будь-якого окремого постачальника, включаючи росію.
Він інвестував у відновлювані джерела енергії, ядерну енергетику та партнерство з країнами Близького Сходу, Африки та Центральної Азії. Якщо Китай зменшить свою залежність від російського викопного палива, росія може зіткнутися з труднощами з заміною цього основного ринку, особливо з огляду на санкції Заходу та глобальний енергетичний перехід.
Це нешвидкий процес, але наслідки для глобального енергоринку є неминучими. По-перше, це вплине на ціни на нафту та газ: очікується довготривалий тиск на зниження цін.
Приклад — у 2023 році зменшення попиту в Європі в тому числі через ВДЕ спричинило падіння цін на газ із понад $1,000/1,000 куб.
м до $300-400.
Аналогічна тенденція може спостерігатися через китайський фактор. Це призведе до збитків для країн-експортерів — московія, Саудівська Аравія та інші країни, чия економіка значною мірою залежить від експорту енергоресурсів, можуть втратити мільярди доларів щорічно через скорочення китайського попиту. Розвиток китайської сонячної енергетики, особливо з урахуванням низької собівартості виробництва електроенергії, матиме довгострокові негативні наслідки для російської економіки.
У короткостроковій перспективі московія зіткнеться з падінням доходів від експорту енергоносіїв, а в довгостроковій — із ризиком втрати значної частини своїх міжнародних ринків. У 2023 році Китай імпортував близько 10 млн барелів нафти на день і залишався найбільшим споживачем природного газу (163 млрд куб.
м імпорту).
Масштабне розгортання ВДЕ (850 ГВт потужностей СЕС у 2024 році та прогнозований 1 ТВт у 2025-му) суттєво скоротить цю залежність. Так, імпорт сирої нафти до Китаю впав на 1,9% у 2024 році, що стало першим річним зниженням за два десятиліття, крім падінь, спричинених пандемією.
Імпорт склав 11,04 млн.
барелів на день, у порівнянні з рекордними 11,28 млн б/д у 2023 році. Враховуючи, що московитський бюджет на 2025-2026 роки значною мірою залежатиме від доходів з енергетичного сектору, падіння цін призведе до розширення дефіциту бюджету та зростання боргового навантаження.
Наприклад, скорочення експорту до Китаю навіть на 10% може коштувати московії до $15 млрд на рік. У довгостроковій перспективі зниження доходів від енергоресурсів обмежить можливості для інвестування в інфраструктуру та соціальні проєкти, що може спричинити соціальну напруженість всередині країни. Стрімкий розвиток ВДЕ у світі, зокрема в Китаї, сприятиме загальному зниженню цін на енергоресурси, що може зменшити доходи росії від експорту нафти, газу та вугілля, які залишаються основними джерелами наповнення бюджету.
Китай збільшив імпорт вугілля у 2024 році та досяг рекордного рівня досягнувши 542,7 мільйона тонн, що на 14,4% більше, ніж у 2023 році — 474,42 мільйона.
Очікується, що до 2030 року показники знизяться до 583 млн тонн, у 2040 році – до 561 млн тонн, а до 2050 року – до 486 млн тонн, що призведе до втрати майже 50% доходу лише за 30 років. московія втратить важелі впливу на Китай, оскільки його енергетична незалежність від російських ресурсів зростатиме, що послабить позиції рф у двосторонніх переговорах, оскільки Китай зможе диктувати вигідніші умови імпорту або скоротити його зовсім. Паралельно розвиток сонячної енергетики в Китаї створить надлишок дешевої електроенергії, що може бути використаний для виробництва "зеленої" сталі, водню або інших енергетичних продуктів та може витіснити Росію як постачальника енергоємної продукції до азійських ринків.
Крім того, якщо інші азійські країни (наприклад, Індія чи В’єтнам) підуть схожим шляхом, це зменшить можливості для росії диверсифікувати експорт на азійському ринку. Світова економіка у заручниках дешевих панелей Китайська ставка на дешеву електроенергію як доміно, зачіпає економічні процеси у всьому світі.
Так, це невідворотньо призведе до посилення технологічної конкуренції з США.
Масштабування сонячної енергетики створить новий виток конкуренції між США і Китаєм у сфері "зелених" технологій. США ввели тарифи на китайські панелі у розмірі до 30%, щоб захистити власних виробників.
Однак навіть із митами залежність залишається високою оскільки китайські панелі часто імпортуються через треті країни (наприклад, В"єтнам, Малайзія), що ускладнює контроль імпорту. США намагаються компенсувати відставання за допомогою Inflation Reduction Act (IRA), який передбачає $369 млрд на стимулювання ВДЕ, виробництво акумуляторів і електромобілів.
Наразі США забезпечують менше 10% власного попиту на сонячні панелі через внутрішнє виробництво.
Проте дешевша енергія в Китаї зробить його продукцію конкурентоспроможнішою навіть із митами та субсидіями. Ми всі пам’ятаємо, як у середині 20 сторіччя Японія із своїми транзисторами і мікрочіпами майже витіснила американські компанії зі світового ринку.
Зараз те саме намагається повторити Китай.
Дешева енергія дозволить Китаю знизити собівартість виробництва високотехнологічної продукції, наприклад, мікрочипів чи електротранспорту.
Це створить додатковий тиск на американські компанії, особливо в секторах, залежних від енергії. У свою чергу Євросоюз, який в останні роки зосередився на енергетичній безпеці після усвідомлення «пастки» російського дешевого газу, може потрапити в нову пастку.
Дійсно, ЄС активно інвестує у ВДЕ для зменшення залежності від російського газу (після початку війни в Україні імпорт газу з московія впав із 40% до менш ніж 10%). Але субсидії в межах "Європейського зеленого курсу" ($1 трлн до 2030 року) можуть стати недостатніми через вищу собівартість європейської енергії.
ЄС прагне досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року, що вимагає значного збільшення ВДЕ, включно із сонячною енергетикою. Варто враховувати, що значна частина технологій для сонячних станцій і батарей імпортується з Китаю.
Якщо Китай ще більше здешевить ці компоненти, залежність ЄС від китайських технологій може зрости, що суперечить стратегії економічної незалежності.
Китай забезпечує 97% світового виробництва полікремнію, основного матеріалу для сонячних панелей.
Відсутність достатнього виробництва полікремнію в Європі робить регіон критично залежним від китайських постачань. Крім того, ще збільшиться конкуренція у промисловості.
Німеччина, Франція та інші країни ЄС ризикують втратити частину глобального ринку в секторах, де енергетична складова важлива (хімія, металургія, автомобілебудування). Китай, розвиваючи сонячну енергетику, експорт сонячних панелей і технологій по всьому світу, може сприяти глобальним зрушенням у енергетичних ринках, де поновлювальні джерела енергії стають все більш конкурентоспроможними в порівнянні з традиційними енергоресурсами, такими як російська нафта та газ. Зокрема, Китай вже сьогодні є лідером у виробництві сонячних панелей, що може впливати на глобальні ціни на енергоресурси та знижувати попит на російські енергоносії.
Наведені тенденції підводять до того, що Китай не лише забезпечує себе дешевою енергією, а й стає глобальним центром впливу, здатним визначати майбутнє енергетичних і економічних процесів.