Крафтова криза: чи зможе вижити малий виробник?

Якщо ви знайомі з молочним фермерством, то знаєте, що ціна на молоко – це те, на що фермери-сировари майже не впливають.
Її встановлюють великі молокозаводи.
Для крафтових сироварень це серйозний виклик, адже вони працюють лише з високоякісною сировиною. Великі заводи можуть використовувати молоко середньої якості завдяки технологіям, а крафтові виробники залежать від якості кожної краплі.
І тому крафтові сировари мають купувати молоко екстра класу. Ринок молока на межі виживання Останні роки стали справжнім випробуванням для молочного бізнесу.
Інфляція зростає, а ціна закупівлі молока не встигає за нею.
Ситуацію погіршують збитки, яких зазнали ферми через війну.
Читайте також: П’ять історій про український бізнес, які дивують світ На цьому фоні крафтові виробники, які й так роками балансували на межі рентабельності, опинилися в критичному стані.
Конкуренція на ринку зростає, купівельна спроможність середнього й преміального сегментів падає.
А тим часом на виробників тиснуть одразу три основні проблеми: 1.
Сировина подорожчала на 25%.
Це значно підвищує собівартість продукції. 2.
Енергетична криза.
Постійні відключення змушують витрачати гроші на генератори та пальне. 3.
Брак робочої сили.
Через мобілізацію знайти фахівців стало важче.
А навчання нових працівників з нуля потребує додаткових ресурсів. Окремим пунктом варто виділити соціальне значення сироварні в сільській місцевості котре виготовляє готовий продукт високої доданої вартості.
Це не сировина а переробка останньої ланки.
На сироварні працюють місцеві люди, які є фахівцями. І усі білі зарплати і податки, бо розрахунок з мережами може бути тільки у безготівковому форматі.
Ви ж розумієте про що я.
І для місцевих людей і для місцевої культури сироварні у різних країнах Європи є осередками культури і носіями традицій.
Часто сироварні і виноробні є основою виживання громади. Але повернемось до ціноутворення.
Підвищити ціни на продукцію? Легко сказати, важко зробити. Здавалося б, рішення очевидне – підняти ціни.
Але для крафтових виробників це не так просто.
Нові ціни треба узгоджувати з мережами.
А перед святами на ринку діє негласне правило – ціни не переглядають до середини січня.
Тому навіть за критичних умов підвищення відкладається. Кредити? Майже недоступно Можливість компенсувати дефіцит ресурсів за рахунок кредитів здається логічною.
Але на практиці банки не поспішають співпрацювати з малими виробниками.
У результаті крафт змушений працювати практично без прибутку. Чи є шанс? Для виживання крафтовим виробникам доводиться бути гнучкими, винахідливими та готовими боротися за кожен ресурс. Як одним з напрямків виживання є об’єднання сироварень.
Достатньо успішних прикладів по світу, насамперед у розвинених країнах.
Зазвичай це не просто - навчитись разом будувати спільноту, разом працювати в асоціації або кооперативі.
Але іншого варіанту немає. Тим більш приємно, що в Україні з’явилась Асоціація Виробників Сиру України, яка має на меті важливі стратегічні цілі, однією з яких є захист інтересів сироварень в кабінетах чиновників, через дотації, гранти і кредитування, бо без такої підтримки перспективи є дуже туманними. Крафт – це більше, ніж просто бізнес.
Це любов до справи, це пристрасть.
А коли є пристрасть, завжди є і шанс на успіх.