Євростандарти vs реальність: чому Україна ризикує відкласти своє майбутнє в ЄС?

Україна на шляху до членства в Європейському Союзі, де важливими є участь громадськості під час ухвалень рішень та охорона довкілля.
Однак зараз Міністерство захисту довкілля часто ігнорує думку громадян та ухвалює рішення, які не враховують інтереси більшості. Це суперечить демократичним принципам і вимогам ЄС, де наголошують на необхідності активної участі громадськості.
Жовтневий звіт Єврокомісії свідчить, що Україна ще не досягла належного рівня в цьому аспекті. Чим це загрожує під час набуття членства в Євросоюзі та як це змінити? Реформи на шляху до ЄС під пильним оком Брюсселя Україна швидко рухається до євроінтеграції, демонструючи значно кращі темпи, порівняно з іншими країнами.
Наприклад, Польща витратила 10 років на підготовку та зміну законодавства, а Румунія та Болгарія — 12.
Ми ж показуємо значно швидший прогрес, але для успішного набуття членства необхідна злагоджена робота уряду, громадськості та бізнесу. Оцінка ЄС щодо готовності України до євроінтеграції в сфері довкілля та клімату показала, що є ще над чим працювати: ми отримали двійку з п’яти можливих балів.
У червні 2025 року Україна очікує відкриття переговорів за довкіллєвим кластером.
Урядовці повинні підготувати звіт про виконання вимог євроінтеграції та узгодити з Єврокомісією подальші кроки.
Під час цих переговорів обговорюватимуть конкретні заходи, щоб адаптувати наше законодавство до європейських норм. Також урядовці створили переговорні робочі групи, у складі яких - експерти, представники уряду, громадськості та бізнесу.
Група з питань довкілля та клімату - найбільша, що налічує 71 учасники.
Природоохоронці сподіваються, що така співпраця буде продуктивною та дозволить знайти спільне бачення реформування довкіллєвої частини відповідно до європейських вимог.
Читайте також: Хто виграє від конфлікту між вітроенергетикою і природою? Хоча деякі європейські директиви частково впроваджено в українське законодавство, все ще існують суттєві розбіжності між українськими законами та європейськими стандартами.
Єврокомісія у звіті зазначає, що Україні необхідно впровадити екологічні оцінки у всі плани та проєкти, які можуть мати значний вплив на довкілля, важливо уникати винятків з цих процедур, які суперечать вимогам ЄС, і забезпечити їх застосування під час відбудови, в екологічній сфері потрібні подальші удосконалення, зокрема у боротьбі з екологічними правопорушеннями та забезпеченні доступу до правосуддя. Євросоюз просить, Україна читає між рядків Цьогоріч уряд намагався звузити оцінку впливу на довкілля (ОВД) під час війни та відбудови, напрацювавши Концептуальну записку. Так, війна завдає величезної шкоди довкіллю України, і значна увага держави зосереджена на подоланні її наслідків.
Однак уряд використовує ці обставини для маніпуляцій.
Зокрема, була ухвалена Концептуальна записка, яка значно розширює можливості уникнення процедур оцінки впливу на довкілля (ОВД) та стратегічної екологічної оцінки (СЕО) під час відбудови.
Це створює ризики для погодження небезпечних проєктів, що можуть загрожувати здоров’ю людей та екосистемам, і суперечить принципам Євросоюзу, які вимагають посилення екологічного контролю навіть у кризових умовах. Концептуальна записка - це документ, що визначає, коли процедури ОВД та СЕО можна не проводити під час війни та відбудови.
У записці не встановлено конкретних проєктів, чітких критеріїв їхнього втілення.
Тому є загроза, що під час відбудови погоджуватимуть проєкти, що небезпечні для здоров’я людей та довкілля.
Документ викликав обурення серед природоохоронних громадських організацій.
Природоохоронці неодноразово подавали зауваги щодо змісту документу та наголошувало на потенційних ризиках, але Міндовкілля не повністю їх врахувало. Після аналізу документа здається, що Міндовкілля неправильно зрозуміло вимоги Єврокомісії.
У ньому немає чітких пояснень для кожного конкретного проєкту.
Замість уточнень, будь-який проєкт може підпадати під винятки, якщо відповідає трьом принципам: винятковість, контрольованість, зворотність. Як Міндовкілля ігнорує громадськість У звіті Європейської Комісії вказано, що залучення громадськості підвищує прозорість і підзвітність урядових рішень.
ЄС вимагає від країн-кандидатів, зокрема України, втілити механізми для участі громадян у довкіллєвих процесах.
Це частина зобов"язань України в рамках євроінтеграції. Міндовкілля часто неефективно співпрацює з природоохоронними організаціями.
Наприклад, урядовці проводять зустрічі з громадськими активістами, але їхні поради та зауваги рідко враховують під час ухвалення рішень.
Про це свідчать формальні відповіді, закриті обговорення. Відсутність діалогу з природоохоронцями може призвести до рішень, які шкодять сталому розвитку: великі інфраструктурні проєкти погоджуватимуть без ретельного аналізу їхнього впливу на довкілля.
Недостатня взаємодія між громадянами та урядом підриває довіру до державних органів, і це може зменшити участь українців в обговореннях важливих для держави рішень. Яскравими прикладами є ситуації навколо Боржави та Свидовця.
У справі Боржави громадськість та природоохоронні організації активно виступали проти будівництва вітрової електростанції, яка могла б знищити унікальні природні екосистеми.
Попри численні зауваги, уряд довго не реагував на побоювання екологів, і лише під тиском активістів та судових рішень вдалося частково зупинити проєкт. Подібна ситуація склалася із забудовою Свидовця, де планується будівництво масштабного гірськолижного курорту.
Попри критику щодо екологічних наслідків, відсутність належної оцінки впливу на довкілля та занепокоєння щодо знищення цінних природних ландшафтів, позиція громадськості була фактично проігнорована. Інші приклади включають забудову київських островів (Труханів острів, острів Великий), коли активісти неодноразово звертали увагу на порушення природоохоронних норм, але їхні аргументи не враховувалися.
Відсутність діалогу з природоохоронцями у цих та подібних ситуаціях демонструє ігнорування важливості екологічної складової при ухваленні рішень, що підриває довіру до державних органів та сприяє ухваленню проєктів, які шкодять сталому розвитку. Україна ратифікувала Орхуську конвенцію, яка вимагає забезпечити участь громадян в ухваленні природоохоронних рішень та забезпечити доступ до необхідної інформації.
Однак на практиці ці зобов"язання виконуються не повністю.
Зокрема, у громадян все ще обмежений доступ до інформації, неможливість брати участь у громадських обговореннях та подавати пропозиції.
Тому у 2022 році громадська організація "Екоклуб" поскаржилася щодо порушення прав громадян на участь в ухваленні рішень про охорону довкілля до Комітету з дотримання Орхуської Конвенції. У скарзі зазначено, що Міндовкілля не забезпечує належну прозорість та справедливість процесу громадських обговорень, тому чимало небезпечних проєктів погоджують без належного аналізу їхньої роботи.
Щоб вирішити скаргу, потрібна активна співпраця двох сторін.
Спершу Міністерство ініціювало зустріч з Екоклубом, але подальші дії не підтвердили справжньої зацікавленості у конструктивній співпраці: урядовці подають до Комітету формальні відписки. Якщо Україна не виконуватиме зобов’язання за Орхуською конвенцією, це спричинить міжнародну критику та ускладнить співпрацю з європейськими партнерами.
Зокрема, країни ЄС можуть обмежити фінансову та технічну допомогу, що необхідні для відновлення довкілля після війни.
А це погіршить політичну ситуацію в країні та створить ризики для сталого розвитку. Чим це загрожує Україні Якщо уряд неякісно виконуватиме зобов’язання, зокрема у межах плану Ukraine Facility (програма фінансової підтримки України від Європейського Союзу на 50 мільярдів євро у 2024-2027 роках), це може призвести до: Затримки Євроінтеграції.
Переговори з ЄС можуть затягнутися на невизначений час, що віддаляє Україну від європейських стандартів і цінностей. Зменшення надходження інвестицій.
Інвестори можуть втратити довіру до України, що призведе до уповільнення темпів розвитку. Призупинення фінансової допомоги Євросоюзу, зокрема в межах плану Ukraine Facility.
Без цього Україна повільніше відновлюватиметься від наслідків війни. Як це змінити Екоклуб пропонує: 1.
Розробити прозорі механізми для участі громадськості в ухваленні рішень, зокрема: регулярно проводити відкриті консультації з залученням представників громадянського суспільства; розробити зручні інструменти, щоб подавати зауваги і пропозиції онлайн; забезпечити врахування інтересів громадськості під час ухвалення рішень 2.
Покращити процедуру ОВД і СЕО шляхом реформування законодавства у сфері дозвільних процедур та екологічної відповідальності. 3.
Забезпечити прозорість і доступність інформації для громадян.
Зокрема, повністю виконувати вимоги Орхуської конвенції - рекомендації Наради Сторін щодо вжиття необхідних законодавчих, нормативних, адміністративних чи інших заходів; долучатися до розроблення дій в питаннях вирішення проблем наявних скарг. 4.
Розвивати міжвідомчу співпрацю. Покращити комунікацію між Міністерством захисту довкілля, громадськістю та бізнесом, щоб знаходити компроміси. Залучати експертів і природоохоронців до робочих груп на всіх етапах розроблення рішень. 5.
Забезпечити підзвітність. Розробити механізми моніторингу виконання екологічних зобов’язань, зокрема із залученням міжнародних експертів і організацій. Запровадити жорсткі санкції за недотримання екологічних норм і рекомендацій ЄС. 6.
Пріоритизувати сталий розвиток та відбудову.
У відбудовних планах та проєктах пріоритетними повинні бути сталі проєкти, які сприяють екологічній та енергетичній стійкості. 7.
Сприяти міжнародному партнерству Поглибити співпрацю з Євросоюзом, щоб впровадити найкращі практики у галузі екологічного врядування, враховуючи міжнародний досвід. Якісно виконувати рекомендації Європейської Комісії в межах плану Ukraine Facility, щоб уникнути затримки фінансової допомоги. Це все потрібно робити вже сьогодні: переговорна рамка з питань довкілля та клімату має відкритися у червні 2025 року.
Зволікання означатиме затримку євроінтеграції та віддалення перспективи вступу до ЄС. Хоча війна створює серйозні виклики, вона не може бути виправданням для ігнорування екологічних зобов’язань.
Проблема лежить у недосконалих документах, слабкій роботі Міндовкілля та недостатньому врахуванні думки громадськості, що потрібно терміново виправляти.