Міндовкілля та УкрНЦЕМ змоделювали шлях розповсюдження нафтопродуктів у Чорному морі після аварії російських танкерів

Міндовкілля спільно з Українським науковим центром екології моря провели моделювання нафтових розливів у морських акваторіях, а саме напряму розповсюдження нафтопродуктів, що потрапили туди в результаті аварії російських танкерів у Керченській протоці. При моделюванні використовувалась модель NOAA GNOME (General NOAA Operational Modeling Environment), яка широко застосовується для прогнозування поширення нафтопродуктів у водних середовищах, зокрема для аналізу впливу аварійних розливів на екологічний стан морських екосистем. Початкові параметри розливу задавалися відповідно до часу інциденту, а прогнозні розрахунки здійснювалися на період 7 діб.
Такий часовий інтервал забезпечує врахування гідрометеорологічних умов та прийнятний рівень точності. Аварія сталася 15 грудня 2024 року в акваторії Керченської протоки поблизу Таманського півострова. Внаслідок розколу корпусів танкерів "Волгонефть-212" і "Волгонефть-239" відбувся значний витік мазуту, який створив початкову нафтову пляму в морській акваторії, яка швидко почала поширюватись. Під дією вітру та течій мазут почав активно поширюватися.
Сильний вітер зі швидкістю до 24 м/с і висотою хвиль до 3,5 м сприяли переміщенню нафтової плями у східному напрямку. Далі пляма почала змінювати траєкторію руху на південний схід у напрямку південніше Таманського півострова та спрямовуватись у бік курортних зон Краснодарського краю, включно до міста Анапа. 17 грудня 2024 року нафтопродукти досягли берегової лінії, спричинивши забруднення прибережної смуги між Таманським півостровом і містом Анапа.
Мазут утворив стійку плівку на поверхні води, яка контактувала із прибережними екосистемами. Після контакту із берегом мазут залишився локалізованим вздовж прибережної смуги, формуючи довготривале забруднення. За результатами моделювання до 22 грудня 2024 року визначено, що мазутна пляма залишиться у зоні прибережної смуги Краснодарського краю.
Це підтверджує, що забруднення стало стійким і потребує термінових заходів для очищення. Додатково проведено моделювання властивостей нафтопродуктів, що потрапили у морські води, під час якого враховувались фізико-хімічні особливості, які впливають на динаміку поширення та трансформацію речовин у морському середовищі. Перша доба після аварії — кількість мазуту в морі залишалася стабільною на рівні близькому до початкового обсягу.
Це свідчило про утворення щільної нафтової плями, яка є досить стійкою до розсіювання. Друга доба (30 - 40 год.
модельного часу) — спостерігалося різке зниження кількості мазуту із 95% до 5–10%.
Ця динаміка є результатом взаємодії кількох факторів: відбувається осідання мазуту на узбережжя, його важких факторів на донні відкладення та фізичне розсіювання мазуту під дією хвиль, вітру та турбулентності. Різке зменшення концентрації нафтопродуктів на цьому етапі вказує на мобільність забруднення та його високу загрозу для морських екосистем. Через 40 годин модельного часу спостерігалась стабілізація кількості мазуту на рівні менше 5%, яка зберігається по теперішній час. Міндовкілля спільно із Держекоінспекцією, Мінінфраструктури та Адміністрацією судноплавства продовжує відстежувати ситуацію із розповсюдження нафтопродуктів за допомогою систем супутникового моніторингу.
Допомагають це здійснювати також інші країни Чорноморського регіону.