Чому підприємцям складно поїхати за кордон або Як бюрократія закриває шлях до ЄС

І для ВПК, і для запуску бізнес-проєктів важливі зовнішньоекономічні операції, а в умовах падіння купівельної спроможності українців, руйнування інфраструктури та девальвації гривні бізнес потребує можливості виїздити за кордон.
Цілі виїзду - переговори, організація логістичних ланцюгів, навчання й обмін досвідом, презентації на ділових форумах, пошук ринків та інвесторів для виробництва, укладання контрактів, надходження валюти в країну.
Бізнесу необхідні живі зустрічі.
Досвід двох років пандемії та 2,5 року дії режиму воєнного стану свідчить, що не всі комунікації варто проводити в онлайн-форматі і не всі угоди слід візувати електронними підписами.
Їхати в Україну партнери відмовляються через безпекові ризики, а анонсована система "єВідрядження" досі не запущена.
Хоча й до неї є багато запитань.
Чому у фірмі мають працювати мінімум десять осіб? Звідки позиція випускати підприємця на сім днів, збільшуючи ризик неповернення? Цього недостатньо, коли відбувається взаємодія з компаніями на різних континентах.
Бути ближче до клієнтів Я не вірю в бізнес-девелопмент лише з України.
Цифровий формат не покриває потребу в представленості за кордоном.
Треба якщо не жити там, то хоча б їздити.
Для розширення в Євросоюзі та створення мережі клієнтів я виграв грант Єврокомісії за програмою для молодих підприємців.
Серед можливостей проєкту - бізнес-обмін на шість місяців з Ardevur Commodities Holding Ltd і відкриття нашого офісу в Connecticlub на Мальті, у місті Моста.
ЄС дає доступ до host entrepreneur, аби дослідити Лондонську біржу металів, Інкотермс.
Перемовини про це вів з головним операційним директором і співзасновником холдингу Мілко Массіміліані.
Ми обоє спеціалізуємося на експорті виливків чавуну й нержавіючої сталі, коліс для насосів, автомобільного литва.
Серед моїх з Ardevur пріоритетів - діяльність їх словацького офісу (вони також представлені в Італії, Марокко та Гонконзі).
Протягом війни Україна завдяки географічній близькості наростила імпорт-експорт із Словаччиною (84% - продукція металургії).
Вона також важлива як переправа вантажів до Австрії і Чехії.
Зменшити воєнні ризики Говорив про це своєму давньому знайомому, першому заступникові голови обласної адміністрації.
Молодий, розумний, правильно мислить.
Вислухав.
Жодних натяків на корупцію.
Погодився, що це потужна допомога ініціативі "Зроблено в Україні".
Проте є нюанс: у них "немає таких повноважень".
Ок.
За мовчазної згоди ОВА систему "Шлях" регулярно використовують не лише в бізнес-поїздках, відрядженнях посадовців та депутатів, а й для ганебної втечі псевдоволонтерів від призову.
Чому такий дозвіл подекуди не можуть мати реальні волонтери, натомість ухилянти за хабарі отримують його безперешкодно?
Як би дико це не звучало, але нормативно-правовими актами робота військових адміністрацій у системі "Шлях" не врегульована.
Зокрема - щодо принципу територіальності.
Ти можеш бути зареєстрований у Києві, але податися через Сумську ОВА.
Як наслідок - різні тактики.
Аеропорти біля кордонів України: як дістатися міст Європи за невеликі гроші Кожен знає, що для виїзду по "гуманітарку" в іншу країну чоловіка призовного віку має подати благодійна організація.
Кожен чув, що можна не бути волонтером, а виїзд "купити".
Моя колега, head of legal групи, яка інвестує в ГМК, сказала мені: "Виріши проблему через один з фондів.
Питання - скільки це буде тобі коштувати".
Такі речі підривають моральний дух і довіру до інституцій.
Особливо з огляду на те, що я будую сімейний бізнес з нуля, а мій батько - ветеран, який виконував бойові завдання на Куп"янсько-Лиманському, Харківському напрямках та біля Соледару.
Але я підприємець і я впертий, тому вирішу цей кейс.
Чи через умови бронювання, чи через процедури GR однієї з бізнес-спільнот.
Від того, що я зупинюся, не виграє ніхто.
Краще поїхати відкривати філію в ЄС, заробляти, набиратися досвіду, повернутися, з новими оборотами завойовувати ринок і створювати робочі місця.
Мінімізувати корупційні фактори Україна програє від заборон, які штовхають на пошук нестандартних схем.
Коли людина у відділі розгляду та реєстрації документів МЗС каже, що вона 25 років працює в міністерстві і наперед знає, що в мене нічого не вийде, це "треш".
До слова: додзвонитися в департамент консульських служб неможливо.
Перевірте.
Я не дивуюся, чому листування голови Офісу президента і неформальні комунікації з радниками світових лідерів мають більший ефект, ніж робота МЗС.
Коли в приймальні першого заступника міністра обіцяють допомогти і просять надати документи, після чого колеги з Мальти надсилають офіційного листа і не отримують відповіді, то я розумію природу заяв, що "МЗС не вистачить сил не втратити 7,5 млн українців за кордоном, тому маємо створити Міністерство єдності".
Радниця одного з міністрів віч-на-віч сказала, що МЗС сприяє відрядженням тільки "друзів".
Є чиновники, які можуть заручитися додатковою підтримкою для країни, привезти допомогу, мають унікальні контакти, але не МЗС - там говорити ні з ким.
Чи зможемо так вивести платників податків з тіні і дати роботу громадянам, які вирішать повернутися? Чому з процедури отримання дозволів роблять таємницю? Тоді як витрачений на відрядження недешевий робочий час заброньованих державних службовців оплачується з бюджету.