На початку було горнятко. Як ветеран з Хмельниччини виготовляє авторський посуд із глини

Популярність локальних крафтових товарів в Україні та світі постійно зростає, дедалі більше людей звертають увагу на речі, створені вручну.
Засновник невеликої майстерні в селі Григорівка на Хмельниччині Микола Величко за 13 років виготовив тисячі авторських горнят, тарілок та іншого посуду.
Ще до російсько-української війни він анонсував амбітний проєкт: виготовити 10 тис чашок, а на зароблені кошти побудувати в селі артрезиденцію.
У 2022 році майстер мобілізувався в Збройні Сили, тож реалізація задуму збавила темп.
Влітку 2023 року він повернувся з фронту і знову взявся за роботу.
Планує не лише приймати туристів, а й займатися реабілітацією ветеранів.
З журналістики в гончарство Ні освіта, ні професія засновника майстерні не мають жодного стосунку до гончарства.
За спеціальністю Величко - учитель фізкультури, до 2011 року працював журналістом.
Після цього деякий час був фотографом-фрилансером, знімав весілля та робив світлини для рекламних агенцій.
Тоді ж після знайомства з одним із місцевих гончарів почав цікавитися виготовленням кераміки.
"Це мене так захопило, що буквально за рік я вже займався тільки гончарством", - пригадує Величко.
Досвіду в цій справі не мав, тож перші уроки брав у гончара з Хмельниччини Віталія Махнєва-Кондратюка.
Далі розвивався самостійно.
"Учитель "поставив руки": навчив центрувати, виконувати елементарні дії з глиною, допоміг розвинути м"язову пам"ять, як у спортсменів", - каже засновник майстерні.
усі Фото - з facebook підприємця Величко - один із небагатьох майстрів, хто працює з так званими кам"яними масами.
Така кераміка випалюється при високих температурах, вона міцніша, ніж звичайний глиняний посуд, і має низький рівень поглинання води.
Зігріти ЗСУ.
Як військовослужбовець налагодив виробництво багаторазових грілок на фронт Спеціальну глину для виготовлення кераміки майстер купує у Слов"янську на Донеччині та змішує її з місцевими глинами, щоб була локальна складова.
"Після початку війни виникли проблеми з матеріалами.
Був період, коли в Слов"янську перестали виготовляти глину.
Купував іспанську та німецьку", - пригадує Величко.
Виготовлений з такого матеріалу посуд він покриває поливами, які згодом перетворюються на скло.
Поливи майстер виготовляє самостійно.
Каже, що перечитав чимало англомовної літератури, щоб навчитися їх готувати.
"Це авторські поливи, які використовують західні майстри і для приготування яких потрібно знати хімію.
Я адаптував рецепти до матеріалів, доступних в Україні.
До війни в нас був значно ширший асортимент таких матеріалів, а зараз замовляю переважно за кордоном - у Німеччині та США", - зізнається майстер.
Основою для виготовлення полив є польові шпати (група твердих природних мінералів, з яких формуються гірські породи), кварц (пісок), крейда.
Колір чашки можна отримати, додаючи оксиди металів.
Наприклад, оксид міді дає зелений колір, а кобальту - синій.
Завдяки цьому кожен виріб стає унікальним.
Тверді мінерали для виготовлення полив Величко перемелює на порошок на спеціальному кульовому млині, а потім змішує їх у певних пропорціях.
Інвестиції в майстерню У майстерні Величка є чотири печі для випалювання кераміки, обладнання для замішування глини та електричний гончарний круг.
Коли почалися регулярні вимкнення електроенергії, той придбав потужний генератор.
Раніше майстер випалював кераміку в печі на дровах, зараз - в електропечах, вони тримають стабільну температуру і дають прогнозований результат.
Гранти на сад і теплиці для фермерів від уряду.
Чи виправдала програма сподівання бізнесу? У створення майстерні чоловік інвестував пів мільйона гривень.
Майже все обладнання для роботи купував за власні кошти.
Лише на придбання гончарного круга виграв грант від одного з фондів, який допомагає мікробізнесу.
10 тисяч чашок для будівництва артрезиденції Ще до війни гончар задумав масштабний проєкт: будівництво майстерні-резиденції.
Кошти на її будівництво майстер планує зібрати від продажу колекції з 10 тис авторських чашок.
Наразі гончар виготовив та продав 7,5 тис чашок.
Вартість горнятка - 590 грн.
Форму та колір він обирає самостійно, а кожному горнятку присвоює номер та додає запрошення відвідати артрезиденцію, коли вона буде готова.
Відколи майстер захопився ідеєю будівництва артрезиденції, виготовляє лише чашки.
Продає їх онлайн через сторінки в соцмережах та сайт.
Купують такі вироби не лише в Україні, а й за кордоном.
До цього він виготовляв посуд, яким традиційно користувалися на Поділлі: миски, полумиски, келихи з традиційними орнаментами, малюнками птахів та поливами.
За день майстер може виготовити 10-20 виробів.
"Це ручна робота, потрібен індивідуальний підхід.
Кожну чашку в процесі виготовлення я беру в руки до 30 разів.
Зазвичай роблю по десять чашок в одному кольорі", - розповідає він.
Після випалювання кожне горнятко випробовується на міцність перепадом температур: від окропу до холодної води.
Це гарантує міцність та довговічність.
Бізнес на горіхах.
Як підприємець з Одещини вирощує фундук та виготовляє тонни солодощів "Артрезиденція - це майбутня двоповерхова будівля.
На першому поверсі буде майстерня, на другому - дві гостьові кімнати.
Буде можливість приймати гостей з інших міст з ночівлею", - пояснює Величко.
Крім майстер-класів та інших заходів, в артрезиденції буде соціальна складова: реабілітація військових.
Засновник майстерні додає, що зосередженість на роботі з глиною допомогла йому адаптуватися до цивільного життя після фронту.
Робота з гончарним кругом допомагає відновлювати дрібну моторику, тому Величко безкоштовно проводитиме майстер-класи для військових.
Співпрацею з майстернею зацікавився Хмельницький обласний госпіталь.
Будівництво артрезиденції почалося у 2023 році.
Наразі уже зведений корпус та облаштовується дах.
Майстер зізнається, що спочатку наміри були ширші: планувалося звести дві будівлі.
Однак через війну проєкт затягнувся в часі, вартість матеріалів суттєво зросла, тому масштаби скоротилися.
"Коли виникла ідея, коштів вистачало на два приміщення.
Зараз на ці гроші я, напевно, і одного не збудую", - каже майстер.
Микола Величко Допомагає в майстерні друг Величка, який демобілізувався із ЗСУ та проходить реабілітацію.
Наразі майстер не планує розширювати команду.
"Коли все завершиться, будуть потрібні люди для проведення майстер-класів, психолог для роботи з ветеранами, але я про це зараз не думаю", - каже підприємець.
Він хоче зробити резиденцію енергонезалежною: встановити сонячні панелі та системи накопичення енергії.
Відкрити артрезиденцію планує навесні 2025 року.
До того часу будівля буде готова приймати гостей.