Чи може Львів бути прикладом для міст, що потребують відбудови

Війна так чи інакше торкнулася всіх міст України.
В залежності від розташування на мапі країни, перед кожним постали свої виклики.
Регіони біля ворожого кордону вирішують питання захисту, повоєнної відбудови та відновлення повноцінного життя.

Тим часом тилові міста адаптуються під реалії внутрішньої міграції, мобілізації, зміни економічної моделі та визначення конкретних кроків, які допоможуть перейти від застарілих містобудівних принципів до сучасних урбаністичних моделей, спрямованих на потреби мешканців і розвиток економічного потенціалу.

Чи зможе Львів стати рольовою моделлю для інших регіональних центрів, які процеси відбуваються в місті і які кроки потрібно робити вже зараз, щоб рухатися в європейському урбаністичному векторі?
Сучасний орнамент на історичному полотні Від початку повномасштабного вторгнення Львів, серед іншого, стикнувся з хвилею релокантів, значним падінням туристичного потоку, зменшенням бюджетів розвитку на користь військових потреб для захисту держави.

Кожен з цих факторів має свій вплив на визначення пріоритетів в розвитку міста.
Але місто живе і розвивається, шукаючи баланс між власними потребами і можливостями.
Одне з найактуальніших питань на сьогодні - транспортна інфраструктура.
Львів має великий ареал історичної забудови, всередині якого дуже обмежена пропускна здатність.
Зробити з цим щось "малою кров"ю" нереально, а для кардинальних змін немає ані бюджету, ані готовності серед стейкхолдерів.

Повернення "хрущовок"? Як Україна відбудовуватиме житло за типовими проєктами Тим часом райони, які будувалися 50-60 років тому, хоч і мають певний потенціал для розширення пропускної здатності, але також не відповідають сучасному ритму життя та уявленням про комфортне пересування.
Сучасний Львів у своєму розвитку орієнтується на досвід східноєвропейських міст (регіональних центрів у Польщі, Чехії, Литві), які мають подібні передумови та успішні кейси вирішення урбаністичних проблем.
Наприклад, шляхом інтеграції потенціалу історичного центру з одночасним вивільненням його з-під індустріального та економічного навантаження: створення індустріальних парків, бізнес-центрів, комфортних житлових мікрорайонів з необхідною інфраструктурою, а також вивільнення промзон і перетворення їх на громадські простори та житло.

В той же час просувається європейський тренд створення в центрі людиноцентричних просторів, орієнтованих на пішоходів та велосипедистів, популяризація пріоритету громадського транспорту та розвиток трамвайної мережі.

Це допомагає пом"якшити необхідність в щоденному використанні приватних авто.
В результаті ми маємо з однієї сторони ущільнення трафіку і збільшення часу, потрібного на пересування містом.

З іншого - з розвитком соціальної, комерційної, торговельної інфраструктури потреба в таких повсякденних поїздках зменшується.

Питання можливостей та пріоритетів Звісно, автомобілі - це не тільки про зручне пересування.
Це й про забруднення повітря, завантаження міського простору припаркованими авто тощо.
Зараз, на прикладі житлових проєктів ми спостерігаємо, що ЖК, які планувалися і будувалися понад 10 років тому і в яких не враховувались потреби в паркуванні, наразі втрачають актуальність.

У сучасних проєктах одна з найпопулярніших вимог - організовані парковки і двори без авто.
Якщо раніше паркомісця були радше "баластом", забудовник був зобов"язаний їх зробити, а потім якось продати, то зараз навіть ціна в 20 тис.
доларів (а в деяких ЖК і вдвічі дорожче) не відлякує покупців.
І це про нове розуміння якості життя у місті.

Окремо у Львові стоїть питання транспортних артерій.
Через проблему з кільцевими та об"їздними дорогами, трафік розподіляється старими, не розрахованими на таке навантаження вулицями.
Хоча багато бізнесів виїхали з центру, там все ж залишаються усі адміністративні будівлі та центральні офіси великих компаній.
До того ж найзручніший зв"язок між кількома районами міста саме через центр.

Це ставить перед відповідальними органами питання - що зробити першим? Залишити вільний проїзд через центр, який через перевантаження змусить людей шукати альтернативні шляхи.

Або спочатку обрати і розширити пріоритетні вулиці, а тоді обмежувати пересування центром.
Подібна за суттю дискусія триває зараз щодо площі Адама Міцкевича, де стоїть питання зменшення кількість смуг для проїзду заради організації громадського пішохідного простору.
Зараз майже усі проєкти з розвитку дорожньої та транспортної інфраструктури та міських просторів стоять на паузі через воєнний стан та пов"язані з цим фінансові пріоритети.
Це, насправді, складне питання соціального консенсусу - ми можем зараз дозволити собі розвивати міста і робити внесок в економіку, або маємо сконцентрувати всі ресурси на воєнних цілях.

Точкові виклики та стратегічне бачення Зараз місто запустило в роботу план просторового розвитку.
Це великий цілісний документ, який має доповнити та посилити генплан на наступні п"ять років.
І саме в ньому будуть прорахованізміни в кількості і складі населення, житла, комерційної та бізнес-інфраструктури, туристичних потоків тощо.

Це в першу чергу про те, чим живе місто і які перед ним стоять виклики, а також можливості їх подолання з точки зору європейського вектору розвитку.
Варто розуміти, що без великих інфраструктурних проєктів місто не зможе утримати темпи розвитку і подолати ці виклики.

Мобілізаційні, міграційні процеси, відключення електрики та породжена ними невпевненість вплинули цього року й на ринок житла.
Спостерігається певне охолодження, яке викликане саме цими психологічними факторами.

Якщо технічно питання можна вирішити за рахунок потужних генераторів, то питання людського ресурсу набагато більш багатогранне.
Девелоперам зараз потрібно бути готовими до будь-якого розвитку подій і роботи в будь-яких умовах.

Зараз і ринком, і людьми керують емоції, які спричиняють як сплески активності, так і періоди затишшя.
Думаю восени й девелопери, й інвестори зможуть більш грунтовно оцінити перспективи на найближчий час і ринок пожвавиться.

Минулого місяця на Lviv Urban Forum багато говорили про виклики, які стоять перед українськими містами.
Про переосмислення функцій, відбудову, діалог громади, влади і бізнесу для ефективного розвитку сучасних міст, в яких ми житимемо наступні десятиліття.
Україні зараз варто вивчати такий досвід з різних куточків світу.

Адже діалоги по відбудові і відродженню міст постійно відбуваються у різних куточках світу.
Це не лише наслідки війн, але й стихійного лиха, техногенних катастроф тощо.
І ці кейси цікаві для нас, бо дають розуміння вже надбаного в цій сфері досвіду.
Я вважаю, що попри всі складнощі, Львів вже зараз відіграє вагому роль можливого вектору розвитку українського міста по якості сучасної забудови, девелоперських проєктів, відкритості до змін, можливостей діалогу влади та громадянського суспільства, реалізації власного логістичного, економічного та індустріального потенціалу.

Покрокової інструкції в існуючих умовах бути не може, важливо налаштуватися долати постійні виклики та слідувати обраній стратегії.