Як зареєструвати шлюб з іноземцем в Україні

Міністерство юстиції надає роз’яснення як зареєструвати шлюб з іноземцем в Україні. Відповідно до статті 21 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів  цивільного стану.
На сьогодні нерідко виникають ситуації, коли українці та українки бажають оформити шлюб і створити сім’ю з іноземцем(-кою). Насправді, зареєструвати шлюб з громадянином(-кою) іншої країни в Україні — не так складно.
Однією з важливих умов для створення шлюбу є те, що іноземець в момент реєстрації має легально перебувати на території України. Стаття 26 Конституції України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами  чи міжнародними договорами України. Нормативне регулювання процедури подання заяви на реєстрацію шлюбу та порядок державної реєстрації шлюбу визначені Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі – Закон), Кодексом та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940 (далі – Правила). Отже, заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором (частина перша статті 28 Кодексу). Слід зауважити, що підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24 – 26 Кодексу. Водночас статтею 39 Кодексу визначено, що недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною. Додатково зазначаємо, що державна реєстрація актів цивільного стану за заявами іноземців, осіб без громадянства проводиться за законодавством України.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану повідомляють компетентні органи іноземних держав, з якими Україною укладено договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах, про державну реєстрацію актів цивільного стану громадян таких держав, якщо правилами договорів передбачено надання зазначених відомостей (пункт 8 розділу І Правил). Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України (частина друга статті 27 Кодексу). Державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності нареченої та нареченого з пред’явленням для посвідчення їх особи і віку паспортів громадянина України або паспортних документів іноземця чи документа, що посвідчує особу без громадянства.
Державна реєстрація шлюбу через представника не допускається (частина 9 статті 14 Закону). У разі якщо жінка та/або чоловік є іноземцем чи особою без громадянства, такими жінкою та/або чоловіком пред’являються документи, що підтверджують законність перебування на території України, та в разі наявності громадянства декількох країн також пред’являються відповідні паспортні документи (пункт 8 глави 2 розділу ІІІ Правил). Пунктом 9 глави 2 розділу ІІІ Правил визначено, що у разі якщо жінка та/або чоловік перебували у шлюбі, відомості про документ, що підтверджує припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть іншого з подружжя в попередньому шлюбі тощо), зазначаються в заяві про державну реєстрацію шлюбу. Якщо таким документом є документ про підтвердження припинення попереднього шлюбу, що передбачений законодавством іноземної держави та виданий її компетентним органом, такий документ пред’являється відповідним заявником. Документи, складені іноземною мовою, подаються/пред’являються для державної реєстрації актів цивільного стану разом з їх перекладами на українську мову, засвідченими в установленому порядку, які залишаються у справах органу державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву (пункт 7 глави 1 розділу ІІ Правил). Зверніть увагу! Статтею 30 Кодексу встановлено, що наречені зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я.
Порядок здійснення медичного обстеження наречених встановлює Кабінет Міністрів України.
Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим. Приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним. Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три місяці.
Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду. Якщо наречені не можуть з’явитися з поважної причини для проведення державної реєстрації шлюбу у встановлений день, строк такої реєстрації переноситься на інший день за їх письмовою заявою у довільній формі, яка може бути подана одним з наречених або надіслана поштою.
У такому разі строк перенесення державної реєстрації шлюбу не може перевищувати одного року від дня подання відповідної заяви.
Якщо наречені не з’явилися для проведення державної реєстрації шлюбу і не повідомили про причину неявки протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність (пункт 18 глави 2 розділу ІІІ Правил). Водночас пунктом 19 глави 2 розділу ІІІ Правил визначено, що державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених державна реєстрація шлюбу може проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану, з урахуванням документа, який підтверджує таку поважну причину, що додається до заяви про державну реєстрацію шлюбу. За реєстрацію шлюбу сплачується державне мито у розмірі 0,05 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (підпункт «а» пункту 5 статті 3 декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-83 «Про державне мито»). Відділи можуть надавати платні послуги, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання платних послуг затверджується Міністерством юстиції України (частина третя статті 20 Закону).