Коментар МЗС України до Міжнародного дня боротьби з сексуальним насильством, пов’язаним з конфліктом
19 червня 2008 року Рада Безпеки ООН ухвалила Резолюцію 1820 (2008), якою засудила сексуальне насильство як тактику ведення війни.
Резолюція також визнає, що сексуальне насильство може бути воєнним злочином, злочином проти людяності чи складовою діянь, що становлять геноцид.
На третьому році повномасштабної агресії рф проти України тема боротьби з сексуальним насильством, пов’язаним з конфліктом (СНПК), є однією з найбільш гострих і актуальних.
Російські окупаційні війська застосовують сексуальне насильство, саме як метод ведення війни, в небачених раніше масштабах – зокрема, для залякування, помсти чи «покарання» як цивільного населення на окупованих територіях, так і українських військовополонених, незалежно від статі та віку.
Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні встановила, що протягом 2023 року жертвами таких воєнних злочинів як зґвалтування та сексуальне насильство, скоєних московитськими окупаційними військами, стали дівчата та жінки віком від 15 до 83 років.
Представники російської окупаційної влади вчиняли свої злодіяння під час обшуків у будинках і під час утримання потерпілих під вартою.
Річна доповідь Генерального секретаря ООН щодо СНПК за 2023 рік містить 85 задокументованих випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, щодо цивільних осіб і військовополонених, від якого постраждали 52 чоловіки, 31 жінка, 1 дівчина і 1 хлопець.
У більшості задокументованих інцидентів сексуальне насильство застосовувалося як метод катування під час перебування в російському полоні.
Це включало зґвалтування, погрози зґвалтування щодо жертв та їхніх родичів, ураження електричним струмом та побиття геніталій, ураження електричним струмом грудей, погрози щодо кастрації, каліцтво статевих органів.
У період з лютого 2022 до червня 2024 року українські прокурори задокументували 298 фактів СНПК (109 потерпілих – чоловіки, зокрема й один неповнолітній; 189 – жінки, зокрема 15 неповнолітніх).
Окупанти вдаються до таких форм СНПК як зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування, примус дивитися на сексуальну наругу над близькими особами тощо.
Масштаб варварства, принесеного росією на українську землю, підриває самі основи міжнародного права, гуманізму, основоположних прав людини.
Звірства російських окупантів заслуговують на рішуче засудження всієї міжнародної спільноти та конкретні дії задля відновлення справедливості для їхніх жертв і міжнародного порядку загалом: зміцнення підтримки України, зокрема військової, розширення міжнародної коаліції на підтримку Формули миру.
Наголошуємо на критичній необхідності об"єднання зусиль міжнародної спільноти для протидії такому ганебному явищу як сексуальне насильство, зокрема пов’язаного з конфліктом.
Закликаємо усі держави, міжнародні урядові та неурядові правозахисні й гуманітарні організації та механізми продовжувати документування всіх випадків сексуального насильства, вчиненого московитськими окупантами, задля притягнення винних, зокрема політичного та військового керівництва рф, до відповідальності за скоєння звірств в Україні.
Питання жорстокого та неналежного поводження рф з українськими військовополоненими також додатково обговорюватиметься під час засідання Ради з прав людини, гендерної рівності та різноманіття при МЗС України 20 червня.
