Хто буде відбудовувати Україну: настрої біженців щодо повернення

До кінця 2023 року через військову агресію росії виїхали за кордон 6,3 млн українців, тобто майже кожен шостий від довоєнного населення.
Їх повернення є питанням демографічної стійкості та економічного виживання країни.
Саме тому проєкт "Стратегії демографічного розвитку", представлений Міністерством соціальної політики, визначає повернення українців з-за кордону як одну із стратегічних цілей.
Аби заохотити біженців їхати додому, важливо розуміти, хто вони та які їх настрої щодо повернення в Україну.
Українці різних соціально-демографічних груп виїжджали нерівномірно.
Так, серед усіх біженців діти віком до 18 років становлять близько третини, а люди понад 60 років - 6%.
1 січня 2022 року з усього населення країни діти до 18 років становили 18%, а люди віком понад 60 років - 25%.
Також біженці в середньому мають кращу освіту і вищі доходи порівняно з рештою населення України.
Аби зрозуміти настрої біженців щодо повернення, Інститут поведінкових досліджень в American University Kyiv провів у грудні 2023 року опитування українців, які живуть у Польщі.
Отримані дані дозволили виділити три кластери: ті, хто мають чіткі наміри повернутися; ті, хто хочуть залишитися за кордоном, і ті, хто ще не визначилися.
Кожен кластер має чітко виражені характеристики.
Близько 45% усіх біженців у Польщі хочуть повернутися в Україну.
Це найстарша і найбідніша група, середній вік цих людей - 40 років.
Вони відчувають тугу за домом і самотність, мають найвищий рівень національної ідентичності і гордості за Україну, переважно розмовляють українською і ходять до ПЦУ.
Багато людей з цієї групи переїхали з півдня України.
Кожен четвертий має досвід життя в окупації та пошкоджене або зруйноване майно в Україні.
Водночас у представників цього кластера найбільш оптимістичний погляд на майбутнє.
Більшість вірить, що війна закінчиться у 2024 році або 2025 році і Україна зможе повернути всі території, які належали їй з 1991 року.
Ті, хто не бажають повертатися, - це наймолодший і найбагатший кластер, також серед них найвища частка підприємців.
Крім того, у цій групі найвища частка чоловіків порівняно з іншими.
Ті, хто не хочуть повертатися, мають найнижчі показники національної ідентичності та гордості за свою країну, вони найчастіше розмовляють російською мовою та не мають вираженої релігійності.
40% з них приїхали зі сходу країни, у кожного четвертого зруйноване чи пошкоджене майно.
Вони відчувають вороже ставлення з боку тих, хто живе в Україні.
У них найбільш песимістичний погляд на війну.
Чверть вважає, що війна закінчиться після 2026 року; третина не вірить, що Україна відвоює території, захоплені після 2022 року.
Ті, хто не хочуть повертатися, становлять 20% від усіх українських біженців, які живуть у Польщі.
Усе менше охочих повертатися.
Як змінилися настрої українських біженців 35% біженців не сформували думку щодо повернення.
Основу цієї групи становлять жінки 30-39 років, які мають дітей шкільного віку.
Основна емоція, яку переживають респонденти з цієї групи, - невизначеність та страх перед майбутнім.
Саме це на дає їм можливості побудувати свої плани.
У них вище, ніж в інших групах, відчуття вдячності місцевому населенню.
У цьому кластері найвища частка жінок і тих, хто працює в польських компаніях.
Основна мова спілкування для них - українська.
Найчастіше вони не відносять себе до жодної конфесії (28%) або належать до Православної церкви України (24%).
Показники ідентичності та гордості цього кластеру нижчі, ніж у групі тих, хто хоче повертатися, але вищі, ніж у групі тих, хто не хоче повертатися.
Таким чином, біженці різних соціально-демографічних груп повертатимуться нерівномірно.
Старші приїдуть у першу чергу, з молоді багато хто не повернеться.
Проте цифри будь-яких опитувань неостаточні.
Залежно від ситуації в Україні та країнах перебування настрої будуть змінюватися, тому є шанс схилити думку тих, хто сумнівається, і навіть тих, хто планує залишитися за кордоном, у бік повернення.
Тут важливий таргетований підхід, адже в різних груп різні потреби.
Основні зусилля із заохочення повернення в Україну варто спрямувати на мамів з дітьми, оскільки вони ще не визначилися і їх можна переконати приїхати.
Якщо винести за дужки найважливіші для всіх українців безпекові умови, то для цієї категорії важлива доступність і якість дитячої інфраструктури: садки, школи, лікарні, дитячі майданчики.
Батьки хочуть бути впевнені, що їх дитина зможе одразу піти в школу без додаткової бюрократії і перескладання предметів.
Для біженців, налаштованих залишитися за кордоном, важливі фінансові умови.
Ідеться не стільки про грошову допомогу від держави, скільки про можливість отримати роботу, яка відповідає кваліфікації і бажаному рівню доходів.
Для них будуть важливі комунікація про можливості на ринку праці, відсутність бюрократичних перепон, простота визнання стажу чи освіти, отриманих у ЄС.
Постійний зв"язок держави з громадянами вже зараз, а не після війни, залучення їх у життя країни навіть на відстані важливі для бажання жити в Україні.
Проєкт демографічної стратегії відкритий для публічного обговорення до 1 червня.
Пропозиції до стратегії в частині повернення українців або щодо інших стратегічних цілей можна надсилати в Мінсоцполітики на e-mail strategy@mlsp.gov.ua або за адресою Київ, вул.
Еспланадна, 8/10.