Роботодавці зобов’язані неухильно дотримуватись чинного законодавства з питань оплати праці

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - Павлоградський регіон) звертає увагу, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст.ст. 3–31 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», далі – Закон № 108). 
Згідно з Бюджетним кодексом України розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом про Державний бюджет України на відповідний рік. 
Законом України про Державний бюджет України на 2024 рік встановлена мінімальна заробітна плата з 1 січня 2024 року у розмірі 7 100 гривень. 
Відповідно до ст.ст. 35–36 Закону № 108, контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та податкові органи. Податкові органи мають право на проведення перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством. За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством. 
Згідно з пп. 54–545 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці», Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань проводить моніторинг у сфері оплати праці в частині своєчасної і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплати праці та накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання вимог посадових осіб Державної служби України з питань праці. 
Відповідно до ст. 265 Кодексу законів про працю України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. 
Юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема,  в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. 
Додатково повідомляємо, що відповідно до ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. 
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя ст. 24 Закону № 1058). 
Таким чином, через несплату або неповну сплату єдиного соціального внеску наймані працівники втрачають страховий стаж та можливість одержання достойної пенсії за віком, по інвалідності, в зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством. 
Оскільки мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, то працедавці повинні неухильно дотримуватись чинного законодавства з питань оплати праці.