Ігор Клименко з нагоди Дня пам'яті Героїв Крут: Українська історія вкотре повторюється. Але незмінним залишається наше прагнення свободи

У кожного народу є свої герої, які становлять гордість теперішнього й прийдешніх поколінь.
Безумовно такими героями для нас, українців, є київські студенти, які на початку далекого 1918-го року стали на захист Києва від більшовицької навали. Десятиліттями в радянський період цю героїчну сторінку української історії просто замовчували як антирадянську та буржуазно-націоналістичну.
Згодом, коли про це вже можна було говорити вголос, московська пропаганда та її місцеві адепти намагалися подати Бій під Крутами як символ української поразки. Мовляв, сама Українська Центральна Рада та Українська народна республіка, як і ті, хто пішов під Крути їх захищати, були жалюгідною купкою романтиків, відірваних від реального життя, які не були пов’язані з народними масами, а відтак і не могли представляти інтересів українських трудящих. Але навіть крізь димову завісу ворожої пропаганди подвиг київських студентів-юнкерів, їхня відчайдушність і самовідданість вражали того, хто починав читати першоджерела документів і пізнавати цю сторінку нашої історії без каламуті імперського дискурсу. Насправді хлопці не програли і не зазнали поразки.
Вони виконали свою місію.
І звісно, що ніхто із тодішніх українських старшин не ставив собі за мету силами студентського куреня в кількасот багнетів розбити кількатисячну більшовицьку орду. Завдання полягало в тому, що її треба було зупинити на підступах до Києва, де в ті ж самі дні на зводі «Арсенал» місцеві агенти-більшовики вчинили заколот, намагаючись вдарити в спину молодій Українській республіці. Київ треба було втримати як столицю УНР, яка щойно проголосила свою повну незалежність, щоб дати можливість українській делегації бути визнаною на переговорах у Брест-Литовську та укласти Берестейський мирний договір. Цим договором, який зрештою підписала й совєтська росія, УНР визнавалася незалежною державою, а російські більшовицькі війська, які згодом хоч і вдерлися до Києва та влаштували суцільний терор, вбивши без суду і слідства близько 5 тисяч киян, зобов’язувалися покинути територію України.
І вже 1 березня 1918 року більшовицькі війська змушені були залишити столицю УНР – Київ. Далі історія українських визвольних змагань розвивалася не менш драматично.
Утім київські студенти під Крутами свою історичну місію виконали як герої.
І двадцятьох шістьох з них, розстріляних більшовиками, перепоховали як героїв 19 березня 1918 року на Аскольдовій могилі. Сьогодні ж з нагоди пам’ятного дня до українців звернувся Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.
Глава МВС зазначив, що українська історія вкотре повторюється, адже бажання ворога лишається незмінним – підкорити й поневолити.
Але незмінним залишається й наше прагнення свободи. «Незмінна наша любов до рідної землі.
Незмінні наші принципи.
Слава Героям Крут.
Вічна пам’ять усім полеглим у боротьбі за вільну Україну», – написав у своєму офіційному Telegram-каналі Ігор Клименко.