Санкції проти російської нафти розсипаються. Що робитиме захід?

Економічна правда, 30 листопада 2023. Опубликовано 07:20 01 декабря 2023 года Провальні результати введених санкцій змусили західних чиновників діяти жорсткіше щодо російської нафти. Але на скільки жорсткіше і що це дасть?

 Недавнє розслідування Washington Post показало, що армія США через низку посередників купує пальне, яке виробляють з російської нафти. Більш ілюстративного прикладу неефективності санкцій проти Кремля годі й шукати.

Перед введенням нафтового ембарго росія встигла переорієнтувати потоки своєї сировини в Індію, Туреччину та Китай і майже не помітила санкцій. Залишилася надія на механізм обмеження цін. Він забороняє перевезення російської нафти, якщо вона продається за ціною понад 60 дол за бар.

Складна схема контролю виявилася далекою від ідеалу, а верхній поріг ціни — надто високим, щоб позбавити підконтрольні Кремлю нафтові компанії зайвих доходів. Лише кілька місяців знадобилися росії, щоб навчитися обходити ембарго та продавати нафту дорожче за визначений поріг ціни.

Результат — 99% нафти рф продає за ціною понад 60 дол за бар, видобуток порівняно з 2021 роком не змінився, а російські нафтові доходи перебувають на рівні серпня 2022 року, коли ще не діяли жодні санкції відносно “чорного золота”.

Проте недосконалість системи не означає, що її не можна покращити. Провальні результати введених санкцій змусили західних чиновників діяти жорсткіше. 

Чому не падають ціни на нафту

У 2022 році була надія, що проблема високих прибутків рф вирішиться сама по собі. Очікувалося, що світова економіка почне гальмувати, видобуток нафти залишатиметься на високому рівні, через що ціни на неї впадуть і російська економіка посиплеться, як доміно. Проте ситуація виявилася складнішою.

росія швидко знайшла ситуативного союзника. Нафтовий картель ОПЕК, який контролює 40% світового видобутку, створив штучний дефіцит сировини у світі, щоб ціна залишалася стабільно високою.

Технологічні свердловини Саудівської Аравії та ОАЕ дозволяють швидко нарощувати або скорочувати видобуток. Щоразу, коли ціна еталонної марки нафти Brent падає нижче 80 дол за бар, збирається засідання ОПЕК, арабські країни заявляють про скорочення видобутку сировини і ціна зростає.

За такою схемою Саудівська Аравія лише з квітня скоротила видобуток з 10,5 млн бар на добу до 9 млн бар на добу. Країна продає менше нафти, але завдяки високим цінам уперше за вісім років вийшла в профіцит бюджету. Надприбутки рахують абсолютно всі експортери нафти у світі, у тому числі росія.

Агресивна поведінка картелю — це не тільки бажання заробити. Через курс на “озеленення” енергетики західні уряди й приватні інвестори скорочують участь у нафтових проєктах та переорієнтовуються на вітрову та сонячну енергетику.

Влада Саудівської Аравії боїться, що в найближчі десятиліття нафта перестане бути потужним джерелом впливу та прибутків. Штучне утримання високих цін — це спроба повернути прихильність інвесторів і продовжити епоху владарювання.

Від високих цін на нафту страждає світова економіка, але країни ОПЕК не раз давали зрозуміти, що не поступляться своїми інтересами. Навіть президенту США Байдену не вдалося переконати арабських союзників наростити видобуток.

Міжнародне енергетичне агентство очікує, що попит на нафту скоро розвалиться через високі ціни та закликає збільшити видобуток. Водночас ОПЕК переконує, що з попитом все гаразд, а ринок “залишається збалансованим”.

Кожна сторона підводить прогнози під власні цілі. Такий пінг-понг триває понад рік і ніщо не вказує на можливість знаходження компромісу. Усе йде до того, що нафтові ціни й надалі залишатимуться помірно високими.

Ембарго спрацювало частково

Серед головних переможців цієї геополітичної гри — росія, яка отримує надприбутки та можливість продовжувати війну. У 2022 році Кремль заробив 230 млрд дол на експорті нафти та 83 млрд дол — на нафтопродуктах.

У 2023 році доходи можуть скоротитися на понад 20%, але не стільки через санкції, скільки через падіння світових цін. Проте і цього вистачає для фінансування війни.

Повністю перерізати росії шляхи на світовий ринок західні країни бояться. Якщо прибрати російську нафту, ціна бареля зросте вище 100 дол. За такого сценарію підтримка санкційної політики в багатьох країнах може дати тріщину.

Західна коаліція вирішила діяти обережніше. У грудні 2022 року ЄС та Велика Британія заборонили імпорт російської нафти морем, а через два місяці набули чинності обмеження на торгівлю нафтопродуктами. Відтермінування санкцій на десять місяців було потрібне, щоб країни ЄС знайшли інших постачальників.

Кремль теж використав цей час і завдяки знижкам опанував ринки Китаю, Індії і Туреччини. У підсумку знижка на російську нафту відносно марки Brent зменшилася з 35 дол за бар до 17 дол за бар і продовжує скорочуватися.

Крім того, ембарго містило низку винятків. Наприклад, нафта досі прокачується однією з гілок нафтопроводу “Дружба” в Угорщину, також тривають морські постачання на НПЗ в Болгарію. Останній вдалося вибити для себе виняток під приводом енергетичної безпеки, однак дані Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA) показали, що країна почала цим зловживати.

Болгарія перетворилася на найбільшого покупця російської нафти після Китаю, Індії і Туреччини. Вироблене пальне вона продає не тільки на внутрішньому ринку, а й на зовнішніх. Лише за 2023 рік болгарський НПЗ, який належить російській компанії “Лукойл”, експортував нафтопродуктів на 983 млн євро.

Нафтопродукти, вироблені в інших країнах з російської сировини, не потрапили під ембарго. Наприклад, ніщо не заважає Сполученим Штатам купувати індійське пальне, виготовлене з російської нафти.

Є і позитив: ембарго вдарило по експорту мазуту, дизельного пального та бензину, вироблених в рф. Продавати їх в Азії Кремлю доводиться з дисконтом до 40%, адже китайські та індійські НПЗ виробляють достатньо пального.

Водночас росія змогла відвоювати частину європейського ринку нафтопродуктів. Незадовго до початку запровадження санкцій Туреччина різко наростила купівлю російського пального та одночасно збільшила його експорт у Євросоюз. Зараз ця країна — головний покупець російських нафтопродуктів.

Відстежити походження сирої нафти за хімічним складом можливо, але пального — значно складніше. Туреччина може продавати в ЄС пальне свого виробництва, а сама використовувати російське. Так само вона може просто реекспортувати те, що імпортувала з росії. В обох випадках це перепродаж”, — сказав ЕП аналітик Київської школи економіки (КШЕ) Борис Додонов.

Отже, ембарго зламало традиційні логістичні маршрути експорту російських нафти й нафтопродуктів. Воно змусило Кремль втрачати доходи, роблячи покупцям великі знижки. Проте нокаутом для режиму Путіна воно не стало.

Чому не працює обмеження цін на нафту

Паралельно країни G7 ввели цінове обмеження. За цим механізмом росія не зможе продавати нафту дорожче, ніж визначатиме коаліція західних країн. На нафту обмеження становить 60 дол за бар, на пальне — 100 дол за бар.

Ідея полягала в забороні страхувати танкери, які перевозять російську нафту, придбану вище за вказані обмеження. Відрізати порушників від морських послуг легко: 76% перевізників російської нафти страхувалися у Британії та Норвегії.

Обмеження працювали на “чесному слові”. Транспортні компанії, брокери і трейдери мали зберігати документи про те, що вони купують російську нафту за “правильною” ціною, а страховики отримували від своїх клієнтів підтвердження.

Транспортна компанія певний час може порушувати встановлені цінові обмеження, але якщо про це стане відомо, вона ризикує зіткнутися із санкціями G7. Саме на страху учасників ринку потрапити під санкції система й працювала. російська нафта Urals продавалася по 50-55 дол за бар аж до червня 2023 року.

Однак згодом росіяни скупили 15-річні танкери і застрахували їх у своїх компаніях або в нейтральних країнах. За даними КШЕ, частка танкерів з російською нафтою, які прив’язані до західного страхування, упала із 76% до 26%. G7 могла впливати на перевезення лише чверті нафти з російських портів.

Потім союзники України втратили контроль і за 26% танкерів. Судна із західним страхуванням почали ігнорувати обмеження цін. На папері ціна бареля нафти становить 60 дол, однак росіяни прописують у контрактах більші витрати на логістику і торговельну націнку. Різниця між реальною ціною логістики та сплаченою за контрактом осідає в кишенях підконтрольних російських трейдерів.

За словами Додонова, у правилах прописано, що ціни на транспортування та інші послуги мають бути розумними. Проте ефективної системи моніторингу, яка дозволяє швидко карати за маніпуляції з документами, немає. Тож транспортні компанії припинили боятися покарань, а обмеження цін перестали працювати.

З нафтопродуктами ситуація інша. Західним страхуванням користується 61% танкерів, які перевозять російське пальне. Однак цінові обмеження на нього були вищі за ринкові ціни. Тобто перевізникам не потрібно було нічого вигадувати.

За даними КШЕ, протягом останніх кількох місяців російські нафтопродукти продавалися за ціною, що перевищує встановлене обмеження 100 дол за бар. Імовірно — за такою ж схемою, як і у випадку з нафтою.

Як відповість Захід

У жовтні стало очевидно, що нафтові санкції потребують глибокої ревізії. Винятки в ембарго для Болгарії та Угорщини діятимуть до кінця 2024 року. За цей час країни побудують трубопроводи, які дозволять отримувати нафту з Греції та Хорватії. Постачання з росії можуть скоротитися задовго до остаточної заборони.

Припинити купівлю пального, яке виробляють з російської нафти, можна за допомогою введення сертифікатів походження сировини. Найбільша складність — російський тіньовий танкерний флот. На думку Додонова, потрібно змусити російські танкери отримувати західну страховку. В іншому випадку — не пропускати їх через протоки у своїх територіальних водах.

Через Грецію, Данію та Ла-Манш росіяни провозять 80% нафти. Введення таких правил означатиме повернення контролю над більшістю танкерного флоту рф та можливість змусити Кремль дотримуватися правил обмеження цін.

72% танкерів з російською нафтою побудовані понад 15 років тому і мають більші ризики аварій. Невеликі страхові компанії можуть не витримати витрат у випадку розливу нафти, адже на ліквідацію наслідків знадобляться мільярди доларів. Це може змусити танкери отримувати страхування в перевірених західних компаній.

Єврокомісія може запропонувати таку норму в дванадцятому пакеті санкцій.

Повернення танкерам західного страхування недостатньо, треба змусити компанії не брехати в документах. Тут допоможуть показові покарання.

Два тижні тому США вперше покарали таких порушників. Санкції ввели проти трьох фірм з реєстрацією в ОАЕ. Ці компанії відрізали від західних морських послуг, а їхнє керівництво ризикує потрапити під кримінальне переслідування.

Листи з попередженнями розіслали 30 іншим транспортним компаніям, в активі яких близько 100 танкерів. Джерела Bloomberg повідомляють, що США “змінили тон” щодо потенційних порушників і вже прямо погрожують санкціями.

Результат був швидким. Грецькі компанії, які отримали листи від американців, на чверть скоротили перевезення російської нафти. Імовірно, компанії думають, як їм тепер працювати з Кремлем.

Щоб закріпити результат, ЄС повинен повернути “тіньовий флот” під юрисдикцію західних страховиків, а G7 має розробити механізм контролю за угодами на ринку транспортування та швидкого реагування на порушення. Правила працюватимуть лише тоді, коли всі сторони матимуть стимул їх дотримуватися.

Матеріал створений у рамках проєкту АНТС “російські активи як джерело відновлення української економіки”, що реалізується в співпраці з Національним демократичним інститутом (НДІ) за фінансової підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED)

Богдан МІРОШНИЧЕНКО