Представники влади та громадськості вшанували пам’ять Олега Ольжича

«Держава не твориться в будучині, Держава будується нині» ці слова з поезії Олега Ольжича особливого змісту і актуальності набули сьогодні, коли нащадки перших борців за незалежність України захищають Українську державу із зброєю в руках від російського ворожого вторгнення. 9 червня перший заступник Голови Держкомтелерадіо Богдан Червак взяв участь у вшануванні пам’яті визначного українського громадсько-політичного діяча, провідника ОУН, відомого поета і вченого-археолога Олега Ольжича, який 79 років тому загинув від рук нацистів у концтаборі Заксенхаузен. Біля меморіальної дошки, встановленої на київському будинку по вул.
Павла Скоропадського, 15, зібралися представники влади та громадських організацій - ОУН, Всеукраїнського товариства імені Олени Теліги.
Саме в цьому будинку на конспіративній квартирі в 1941 році мешкав Олег Ольжич, коли прибув разом з Буковинським куренем у Київ налагоджувати підпільну мережу ОУН в Україні з подальшою метою створити на звільненій від комуністичного режиму території Українську державу. Борців за Українську державу, членів ОУН комуністична пропаганда намагалася знищити і після смерті.
Час назвати українських героїв Героями давно настав.
Для тих, хто з року в рік приходить до місць пам’яті Олега Ольжича і його побратимів, хто сьогодні не зміг прийти, бо воює за Україну, вони завжди були і будуть героями.
Для тих, хто казав «не на часі», обережно виглядав з-за фіранок на людей із державними і оунівськими прапорами, або підступно агресивних, які заливали пам’ятні дошки фарбою, підпалювали пам’ятний хрест у Бабиному Яру, настав час визначитися, з ким вони – з українцями чи проросійськими зрадниками. Олег Ольжич народився у Житомирі 21 липня 1907 року у родині відомого письменника Олександра Івановича Кандиби (псевдонім - Олександр Олесь).
З 1912 до 1922 року мешкав у Києві.
Закінчив у Празі Карлів університет, у 1930 році захистив дисертацію на звання доктора філософії на тему «Неолітична мальовнича кераміка Галичини».
Як науковець-археолог співпрацював із Гарвардським університетом (США), був учасником численних міжнародних конференцій, друкував статті у провідних наукових виданнях.
Захоплювався поезією, писав українською мовою, автор поетичних збірок «Рінь» (1935 рік), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946).
Наукову і творчу працю Ольжич поєднував з участю в українському націоналістичному русі. У 1937 році він очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів (ПУН), а з 1939 до 1941 рр.
– Революційний Трибунал ОУН.
Був заступником Голови ПУН-ОУН полковника Андрія Мельника, Головою ОУН на українських землях з січня до серпня 1944 року. «Наші сучасники знають Олега Ольжича як видатного поета та науковця і майже нічого не знають про те, що він був видатним діячем національно-визвольного руху, незламним борцем за незалежність України у XX столітті, - зазначає Голова ОУН Богдан Червак.
– Громадсько-політичною діяльністю Ольжич почав займатися у студентському віці.
Мешкаючи у Чехословаччині, вивчаючи археологію, в 1929 році вступив до лав ОУН.
Усе своє подальше життя він присвятив боротьбі за Українську державу» . У Києві Олег Ольжич як провідник ОУН перебував з 1941 до 1942 року.
З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів повернувся до Львова, де в 1944 році був заарештований гестапо. В ніч з 9 на 10 червня 1944 року Олег Ольжич загинув у німецькому концентраційному таборі Заксенхаузен. Учасники заходу поклали квіти до меморіальної дошки на честь великого українця і борця за незалежність України Олега Ольжича.