Як здійснюється розстрочення (відстрочення) податкового боргу платника податків?

Розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків здійснюється органами ДПС згідно з положеннями статті 100 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» (далі – Перелік обставин) та Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань та податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міндоходів від 10.10.2013 № 574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1853/24385 (далі – Порядок).
Відповідно до пункту 100.1 статті 100 Кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу. На сьогодні процентна ставка по розстрочках та відстрочках становить 30 відсотків річних.
Згідно з пунктом 3.1 Порядку для розстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу ДПС за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою та відповідним економічним обґрунтуванням, яке складається з переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Підставою для розстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Розстрочені суми податкового боргу (в тому числі окремо – суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (пункт 100.6 статті 100 Кодексу).
Підставою для відстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків є надання ним доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків (згідно з Переліком), а також економічного обґрунтування, яке вказує на можливість погашення грошових зобов’язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Згідно з розділом II Переліку форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зазначені у частині другій статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.
Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є:
сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили);
рішення Президента України про оголошення окремих місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації, затверджені Верховною Радою України.
Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі (пункт 100.7 статті 100 Кодексу).
Пунктом 100.9 статті 100 Кодексу визначено, що рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років,приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) ДПС, про що повідомляється Міністерство фінансів України.
Відповідно до пункту 11 статті 100 Кодексу, якщо сума грошового зобов’язання чи податкового боргу, заявлена до розстрочення (відстрочення), становить 1 мільйон гривень і більше, розстрочення (відстрочення) надається лише за умови:
передачі у податкову заставу майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення (відстрочення) суму грошового зобов’язання, – у разі розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань;
перебування у податковій заставі майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення (відстрочення) суму податкового боргу, – у разі розстрочення (відстрочення) податкового боргу.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком ДПС – без обмежень суми, територіальні органи – на суму не більше 3 млн гривень.
Згідно з пунктом 3.2 Порядку за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу ДПС після подання заяви або приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), або відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 Порядку, та при недотриманні обов’язкових вимог, визначених цим Порядком.
Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, приймається керівником (заступником керівника) ДПС (пункт 2.3 Порядку).
Розстрочення або відстрочення податкового боргу може здійснюватися також згідно з положеннями інших законодавчих актів, що приймаються Верховною Радою України з метою врегулювання податкового боргу окремого кола платників. У такому випадку контингент таких платників та умови розстрочення (відстрочення) визначаються саме цим законом.