До 1000% річних — де ще є така дохідність?
Мікрокредити, кредитні карти, “швидко гроші”: чому вовки залишаються голодними, а вівці травмованими?
От уміють же українські “підприємці” здивувати. Цього разу це виявилися так звані мікрокредити “до зарплати”, коли кредит беруть лише на кілька днів або тижнів під 1—2% на день (на день, Карл!), що виливається у майже 700% річних. Чи можна було уявити собі такі відсотки у лихих 90-х? Невже сьогодні хтось іще ведеться на такі умови? Ви будете здивовані, але такі кредити беруть, і охочих цілком вистачає.
Що таке мікрокредити Мікрокредити видають спеціалізовані мікрофінансові організації (МФО). Це небанківські установи, що здійснюють фінансову діяльність у сфері мікрокредитування населення на комерційних засадах. МФО надають фізичним особам невеликі кредити зазвичай на суму до 15—20 тис. грн на строк до 30 днів із погашенням наприкінці строку всієї суми й відсотків. Регулюючим і контролюючим МФО органом є НБУ. На сайті Мінфіну можна налічити 164 такі організації, і це в той час, як банків залишилося в Україні тільки 66. Для чого беруть такі кредити і чи мають вони заставу? По-перше, ці кредити беззаставні, вони не на “білі товари”, такі як холодильники, мікрохвильовки чи інші предмети тривалого використання. Мікрокредити видають на поточні потреби населення, іноді на їжу або навіть для термінової сплати комунальних чи придбання одягу. Кредитора не хвилює, що ви робитимете з його грошима, і це, мабуть, особливо приваблює населення. Проте на цьому позитивні моменти закінчуються. НБУ сьогодні зобов’язує розкривати ефективну ставку за мікрокредитами. На одному сайті ми побачили пропозицію взяти 15 тис. грн на 14 днів, щоб потім повернути вже 19 200 грн. Тобто відсотки за 14 днів становитимуть 4200 грн, або 300 грн на день. А от за рік сума набіжить вражаюча — 109 тис. 500 грн. І це без штрафів і пені. Тобто, якщо взяти кредит на 15 тис. грн, то через рік у разі невчасного повернення тільки сума відсотків перевищить позичену у 7,3 разу. У світі такі кредити називають картковими. У США, де популярними є кредитні картки (вони вважаються більш безпечними, ніж дебетові), карткові кредити надаються під 18% річних, і це вважається “дуже дорого”. Правила вчасного погашення кредиту діють тут жорстко, бо коли ви щось купуєте і сплачуєте кредитною карткою, то магазин не отримує грошей миттєво, — на відміну від сплати дебетовою карткою, з якої кошти списуються миттєво. Сплачуючи кредитною карткою, ви отримуєте кредит до кінця місяця під 0%, а коли вам надходять рахунки, які треба сплатити, ви погашаєте цей “умовний кредит”. Інакше настає ситуація нарахування тих самих 18% річних. Але ж це не 700—800%, що пропонують у нас МФО. За ті самі 15 тис. грн кредиту в Америці ви сплатили б за рік лише 2700 грн. Є в США щось схоже на кредити від МФО, їх називають “пей-чек” кредити, але їх беруть, як правило, ті, у кого вичерпано ліміт за кредиткою, зазвичай це найбідніші верстви населення. Умови там також жахливі — шалені відсотки й різні комісії. Іноді людина потрапляє в справжнє кредитне рабство, але альтернативи зазвичай не існує. Так, ми не в Америці, хоча на місці регулятора все ж таки треба було б замислитися, як таке можливо, — ну, дуже вже “дикий” ринок! Адже МФО просто намагаються зірвати куш на малозабезпечених. Уся їхня діяльність розрахована на людину, яка мало обізнана, діє за чутками від родичів і знайомих. Вони користуються тим, що люди просто не вміють планувати свій бюджет, керуються більше емоціями, ніж виваженим розрахунком. Водночас існує велика частка неповернень, фактично один платить за сімох. То чому НБУ спокійно дивиться на весь цей шабаш із відсотками? На сайті НБУ є інформація про скасування ліцензій деяким МФО, проте виглядає так, що ліцензії відкликають за порушення колекторських правил, а не за шалені відсотки. Можливо, тому, що НБУ більше хвилює відсутність збитків МФО, ніж захист прав позичальників? Запитання залишається відкритим. Так чи інакше ситуацію на цьому ринку фінпослуг назвати нормальною язик не повертається. Пригоди” боржників, що не обслуговують отриманих кредитів Спочатку кредитор, використовуючи власний персонал, у телефонному режимі регулярно наполягає на погашенні боргу. А коли ці спроби не є успішними, кредитор або наймає колекторські агентства, або продає йому проблемні кредити. Колекторські агентства здебільшого намагаються задовольнити свої вимоги чи вимоги свого кредитора у досудовому порядку, використовуючи моральний тиск на боржника, оскільки знають, що стягнути примусово заборгованість через суд, виконавчу службу практично неможливо. depositphotos / VitalikRadko Колектори в своєму штаті мають сотні працівників, які “з ранку до ночі” телефонують боржнику, його родичам, контактним особам. Також використовується механізм автодозвону. В своєму розпорядженні вони мають сотні-тисячі номерів мобільних телефонів, щоб боржнику не вдалося їх заблокувати. Через приватних виконавців і нотаріусів кредитори можуть ініціювати вчинення виконавчих написів. Як наслідок, банківські рахунки боржника можуть бути заблоковані банками, де відкрито його рахунки. Проте станом на сьогодні, під час воєнного становища, банки майже відразу розблоковують рахунки боржника, на перше ж його прохання. Крім того, виконавчий напис можна скасувати, найнявши за невелику суму адвоката або ж самостійно. За скільки продають проблемний борг Згідно з вимогами НБУ прострочка оплати кредиту більш як 90 днів вважається дефолтом боржника. Цілий пул таких беззаставних кредитів банки часто продають різним організаціям, у тому числі колекторським агентствам, лише за 1—4% від заборгованості позичальників. Підтвердженням цього є результати торгів на аукціонах і деякі інсайди. У зв’язку з цим виникає закономірне запитання: чи не могли б кредитори запропонувати у таких випадках позичальникам самим погасити якусь частину заборгованості (хоча б за 10% заборгованості) і закрити ці угоди. Тоді і збитки кредиторів значно зменшилися б, і боржник позбавився б свого клейма. Тим більше що, за статистикою, дуже мало позичальників із прострочкою більш як 90 днів погашають потім свій кредит. Очевидно, що діючий механізм повернення кредитних коштів у боржників з великою прострочкою (моральний тиск колекторів) показав свою неефективність. Кредиторам і регулятору варто задуматися над впровадженням нових, більш лояльних і гуманних, механізмів. Так вони можуть зменшити свої збитки та реально допоможуть тисячам/мільйонам боржників, що потрапили в халепу. У найбільш безнадійних випадках може виявитися доречним навіть запровадження механізму продажу зобов"язань самим боржникам зі значним дисконтом, без нарахування пені. Так і вовки будуть ситі, і вівці цілі. Це вочевидь було б краще, ніж потім продавати ці кредити за 1% від заборгованості, щоб у такий спосіб уникнути ситуації, коли одні “ховаються”, а інші “ловлять”. Банкрутство — ще одна можливість позбутися боргу Одним із шляхів вирішення проблеми невиплати боргу є відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у господарському суді. Така можливість надається лише боржникам, які мають заборгованість, що перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати (наразі це 215 тис. грн). Результатом судового рішення за таким провадженням може бути або реструктуризація боргів позичальника (якщо кредитор і боржник погоджуються на умови, запропоновані боржником), або відкриття процедури банкрутства фізичної особи. В останньому випадку майно боржника (якщо таке є) буде продане на аукціоні. Після визнання фізичної особи банкрутом усі його борги списуються. Поради фахівців У разі виникнення термінової потреби у коштах “до зарплати” краще звернутись у банк, ніж до МФО. Крім того, знайдіть час, щоб вивчити поради Нацбанку і зателефонувати в кілька банків, аби з’ясувати конкретні умови кредитування, — вони скрізь різні. У жодному разі не ведіться на слова “одного знайомого”. Адже повертати гроші будете ви, а не він. Намагайтеся не прострочувати платежів за кредитом, щоб не “попасти” на більші гроші. А при великій заборгованості розгляньте варіант власного банкрутства. Вивчіть інструкцію НБУ для споживачів, що беруть мікрокредит у небанківській установі.Микола МОЖИРОВСЬКИЙ, сертифікований фахівець з оцінки та верифікації вартості заставного майна в банківській сфері
Людмила СІМОНОВА, член Ради з матеріальних активів Міжнародного комітету зі Стандартів оцінки (IVSC), Президент фірми IRE (Ukraine) LLC та Партнер “Томас & Сімонова”
