Данило Гетманцев підготував для Саміту експортерів Forbes рецепт стрімкого розвитку української економіки й порятунку експорту. Підприємцям варто вивчити цей план

16 березня під час Саміту експортерів Forbes відбувся діалог голови фінансового комітету Верховної Ради Данила Гетманцева та бізнесмена Петра Чернишова.

 16 березня під час Саміту експортерів Forbes відбувся діалог голови фінансового комітету Верховної Ради Данила Гетманцева та бізнесмена Петра Чернишова. Головна тема — розвиток експортних інвестицій та ріст ВВП України. Погляди спікерів розійшлися щодо питання податкової політики. 

Продовжуючи діалог, Данило Гетманцев надіслав редакції свою програму стрімкого розвитку експорту України. Петро Чернишов, за пропозицією Forbes, підготує відповідь на статтю

Я поділяю ідею зменшення податків на працю після війни. Цим шляхом йшло багато країн, наприклад, Німеччина часів Аденауера/Ерхарда. Законопроєкт за мого авторства зареєстровано у парламенті. 

Ми не маємо розбіжностей із Петром Чернишовим щодо перетворення податкової та митниці на цифрові сервісні структури, очищені від корупції та самоуправства чиновників. Але наявність правової держави само собою передбачає, що good governance поширюється на всі державні інститути, забезпечується верховенство права та нульова корупція.

Однак я не поділяю підхід, де лише податкова політика (ставки) ставиться в основу прискорення економічного росту, збільшення інвестицій і експорту, а решта факторів, що стоять за економічним прискоренням, опускаються як малозначущі. Така картина світу має небагато спільного із реальністю.

Згадаймо Польщу, Словаччину — країни, які наводяться як приклад моделі ефективного розвитку. За рахунок чого їм вдалося те, що не вдалося нам? Зниження податків? З 1995 до 2021 року — період, який охоплює вступ до ЄС і повноцінне членство — середній рівень перерозподілу ВВП за доходами в цих країнах можна порівняти з Україною (Польща — 40,2%, Словаччина — 38,8%, Україна — 38,9%). Якщо відкинути наші кризові 90-ті, то підрахунок за останні 20 років дає зіставні показники (Польща — 39,8%, Словаччина — 38%, Україна — 40%).

Тобто зіставний з Україною рівень податкового навантаження не завадив цим країнам, з якими ми стартували на початку 90-х майже з однакових позицій за рівнем доходів на душу населення, зробити стрибок з групи країн із середніми доходами до клубу багатих держав (за класифікацією Світового банку). Ми з таким самим рівнем навантаження відстали від них на 20—30 років.

Є безліч прецедентів країн з низьким, навіть екстремально низьким рівнем перерозподілу за доходами, які не корелюють з високими темпами зростання у довгостроковій перспективі. 

Ви щось чули про економічні успіхи Зімбабве, Ємену, Конго, Парагваю, де рівень перерозподілу — від 15 до 25% ВВП? У Парагваї якраз “усе по 10%” (ПДВ, податок на прибуток, на доходи), причому ці ставки діють давно (ПДВ — з 1991 року, податок на прибуток — з 2004-го). Тому можна засвідчити результат: останні 30 років ВВП Парагваю додавав лише 3% ВВП у середньому за рік, що ніяк не тягне на латиноамериканський Сингапур чи Південну Корею. 

З експортом у Парагваї при низьких податках не дуже склалося: товарний експорт до ВВП у 2021-му — 26% (останні 10 років — 23% ВВП), в Україні — відповідно 34% та 37%. А ось у Словаччині та Польщі за їх високого рівня перерозподілу у 2021 році — 52% та 95% відповідно.

Так, є зворотні приклади в країнах Південно-Східної Азії (Сингапур, Південна Корея) з низькими податками та високими темпами росту, але податки там — важливий, проте не найголовніший чинник “економічного дива”.

Що головне?

На основі досвіду країн, які робили економічний стрибок (зростали від 6% протягом 20+ років) без вуглеводнів і не будучи офшором, можна виділити 10 таких факторів, які працюють на успіх:

Послідовність курсу змін. Сильний якір як міжнародних зобовязань (вступ до ЄС) або наявність освіченої автократії (Сингапур, Корея, Тайвань).

Довгострокова макростабільність (відсутність системних фінансових криз протягом перших 10—15 років активного зростання).

Працюючі гарантії безпеки та/або високі витрати на безпеку/оборону (Ізраїль витрачав понад 15% ВВП з 1967 до початку 90-х).

Належно працюючі інститути (хоча досвід автократичних країн тут є різним).

Значні фінансові ресурси (ПІІ, внутрішні заощадження і фіскальний простір).

Розвиток фінансової системи, яка може агрегувати та залучати ресурси (банки, фондовий ринок тощо).

Регіональна/міжрегіональна кооперація з сильнішим центром/ядром країн (ЄС, АСЕАН).

Бажана відсутність сильних демографічних проблем.

Стале підвищення якості людських ресурсів та освіти.

Вдалі експерименти з галузевою політикою, підтримка/вирощування перспективних галузей.

Такий порядок денний звучить менш хайповіше, ніж шоу “все по 10%”, і політично він гірше продається, але це і є реальність, яку необхідно прийняти.

За останні 70 років світ не вигадав інших масових моделей наздоганяючого зростання, окрім “азійської моделі”, завязаної на прискореній індустріалізації та експортно орієнтованому зростанні, і “європейської моделі”, заснованої на єдиному ринку/інтеграцї в ЄС. Україні немає сенсу винаходити велосипед, який може не поїхати. Завдання зараз — якнайшвидше і якнайякісніше пройти шлях, який наші сусіди пройшли в 90-ті — на початку нульових, здобувши членство в ЄС.

16 березня під час Саміту експортерів Forbes відбувся діалог голови фінансового комітету Верховної Ради Данила Гетманцева та бізнесмена Петра Чернишова Фото Антон Забєльський для Forbes Україна

Підтримка експорту

Україна є малою відкритою економікою зі значною залежністю від зовнішньої торгівлі та досить сприятливим торговельним режимом після вступу до СОТ у 2008 році та імплементації Угоди про асоціацію та ЗВТ з ЄС з 2014 року.

В 2021 році Україна займала 0,2% від глобального ВВП, але при цьому 0,3% від глобального товарного експорту, увійшовши у топ-50 країн за його обсягами. Цифри невеликі, але вони показують, де ми перебуваємо у глобальному світі. 

Щодо імпорту залежність є ще більшою. Загальний курс для таких країн, аби прискорювати і забезпечувати стійке зростання — це вихід на зовнішні ринки, а не замикання всередині, це розвиток експорту, а не імпортозаміщення.

Ринок України до війни — це 1,4% від ринку ЄС у грошах.

У 2021 році ми мали відношення товарного експорту до ВВП на рівні 34% (середнє за останні 10 років — 37%). Це непоганий показник проникнення експорту, але менший порівняно з більшістю країн в регіоні: Словаччина — 95%, Угорщина — 85%, Чехія — 83%, Литва — 66%, Естонія — 59%, Латвія — 58%.

Ми маємо значний потенціал розширення експорту, його диверсифікації, виходу на нові ринки. На жаль, війна призведе як до значного стиснення і так невеликої економіки, так і до втрати частини експортного потенціалу (насамперед ГМК). Товарний експорт до ВВП впаде до ≈30%. Це найнижчий показник з часів кризи 1998 року.

Проте війна також показала, що український бізнес і економіка виявили кращі адаптивні якості, ніж очікувалося. З’явились нові ніші для експорту. Як ми могли переконатися, будь-яка криза дає нові можливості, а завершення війни дасть прискорене зростання — це називається “мирними дивідендами”.

Розвиток експортного потенціалу, збільшення внеску експорту в економічне зростання стане одним із ключових напрямів відновлення країни.

Це особливо важливо з огляду на те, що ми є кандидатом на вступ до ЄС, і нам потрібно якомога швидше пройти великий шлях, щоб стати максимально інтегрованою в європейський ринок і виробничі ланцюги економікою. Йдеться і про гармонізацію законодавства, і про реформу інституцій, і нову їх якість, і про розбудову інфраструктури, і багато чого іншого.

Розбудова інституцій

Митниця

Дуже важливо забезпечити швидке підвищення ефективності роботи цієї структури, яка, на жаль, залишається однією з найбільш корумпованих сфер у державі. Тому я вітаю рішення уряду, який запустив перезавантаження керівництва митниці

Мають змінитися принципи роботи, які унеможливлюватимуть корупцію у цій системі. Насамперед, маємо запустити спільний митний контроль з державами-сусідами з ЄС.

Ми законодавчо гармонізували митну статистику, і це дало нам можливість митного безвізу. Питання тепер у якомога швидшій інтеграції відповідних баз даних, після чого унеможливиться маніпулювання товарними кодами.

Решта — технічні моменти: ротація митників, повне забезпечення сканерами, диджиталізація.

Експортно-кредитне агентство (ЕКА)

Минулого року ми перезавантажили ЕКА, збільшили статутний капітал, розширили види діяльності бізнесу, які можуть користуватися послугами ЕКА. ЕКА вже може надавати портфельне страхування передекспортних кредитів банків-партнерів (без твердої застави, а під майбутній контракт), непортфельне страхування кредитів, страхування договорів ЗЕД та банківських гарантій.

Але обсяги підтримки мають бути більшими. Торік ЕКА підтримала 35 експортерів на ≈$100 млн, за два місяці 2023 року — двох експортерів на $700 000.

Це не ті результати, на які ми очікуємо. Тому необхідно розширити види підтримуваної експортної діяльності у бік товарів з високою доданою вартістю, збільшити ліміти за страхуванням (по найбільш затребуваним портфельним кредитам, які надаються без застави, вони обмежуються одним роком і сумою 20 млн грн).

Повинні бути розгорнуті нові програми страхування воєнних ризиків за інвестиціями в Україні (законопроєкт №9015).

Це потребуватиме збільшення статутного капіталу і ресурсів ЕКА. Як варіанти: залучення МФО в статутний капітал, випуск боргових паперів ЕКА (під гарантії уряду), відкриття лімітів на перестрахування за кордоном.

Укрексімбанк

Банк, хоча і є операційно прибутковим, але на пару із Сенс Банком дав найбільший чистий збиток по системі (-6,9 млрд грн). Необхідно повернути його до прибуткової діяльності і розширити кредитування експортерів. Це головне завдання для нової наглядової ради.

Данило Гетманцев, голова фінансового комітету Верховної Ради Фото Наталля Кравчук

Офіс із розвитку підприємництва й експорту 

Михайло Федоров продовжує розвивати онлайн та офлайн проєкт “Дія.Бізнес”, частиною якого і є офіс. У 2022 році офіс отримав кілька престижних нагород за реалізацію проєкту “Дія.Бізнес”, надаючи консалтингові послуги, гранти для МСБ, оновивши маркетплейс для національних виробників на порталі “Дія.Бізнес”. Після війни масштаби діяльності офісу треба збільшувати (за останній рік до війни офіс “простимулював” підписання експортних контрактів на $50 млн — 0,06% від експорту товарів і послуг).

Інфраструктура для експортерів

Одне з найактуальніших питань прямо “на зараз”. На другому році війни логістика й досі залишається вузьким місцем для зовнішньої торгівлі.

Море для нас буде закритою або частково обмеженою темою не тільки до кінця війни, але і після її завершення, оскільки будуть питання забезпечення прикриття і супроводження цивільного судноплавства Збройними силами, знадобиться час на знешкодження розкиданих росіянами морських мін.

Тому у найближчий час у нас майже не буде альтернативи залізничним та автомобільним перевезенням.

Основні завдання на цей рік

Розширення логістики на суходільному кордоні з ЄС (нові пункти пропуску, розширення існуючих). Ми маємо вже декілька історій успіху на цьому напрямі у 2022—2023 роках. 

Необхідно оновлювати і збільшувати парк вагонів і локомотивів. Маємо “розшити” проблему з переставлення вагонів на інші рейки, бо абсолютно неприйнятна ситуація, коли вагон іде з продукцією по Україні добу, а після цього п’ять-вісім діб стоїть у черзі на кордоні. 

Аналогічна ситуація і на автомобільних пунктах пропуску. Де тільки можна з погляду інфраструктури з того боку кордону з ЄС — у нас мають бути організовані наші сполучення з ними.

Напрямок, який ми за три десятиліття занедбали. Якщо у Європі 15% вантажів перевозиться річковим транспортом, то у нас до війни — менше 1%. Фактично втрачено торговельний флот, у поганому стані портова інфраструктура, частина водних шляхів заміліла. Однак завдяки гідротехнічним роботам вперше за роки незалежності збільшилася допустима усадка суден на великій ділянці Дунаю. 

Йде приватизація морських портів, яким вкрай потрібні інвестиції. Маємо працювати над створенням додаткової інфраструктури для перевалки на судна, які везтимуть продукцію Дунаєм, зокрема, через державно-приватне партнерство.

Повне виконання Угоди про асоціацію з ЄС та порядку денного переговорів до вступу до ЄС, отримання промислового безвізу

Для того щоб у цьому році перейти до стадії переговорів про вступ до ЄС, маємо повністю виконати рекомендації Єврокомісії, отримати схвальний висновок по них і прискоритись із виконанням зобов’язань, визначених Угодою про асоціацію з ЄС (наразі угода виконана на 72%).

Маємо у цьому році фіналізувати наш шлях для досягнення промислового безвізу. Півфінальний крок вже зроблено — легалізовано як частину української законодавчої бази понад 26 000 стандартів і регламентів ЄС.

16 березня під час Саміту експортерів Forbes відбувся діалог голови фінансового комітету Верховної Ради Данила Гетманцева та бізнесмена Петра Чернишова. Головна тема — розвиток експортних інвестицій та ріст ВВП України Фото Наталля Кравчук

Державна підтримка експорту

Держава має всі можливості для стимулювання збільшення експорту. Насамперед, це:

Пряме кредитування, здешевлення кредитів (5-7-9), страхування, надання державних гарантій та інші традиційні інструменти підтримки.

Враховуючи реалії — страхування воєнного ризику, зокрема за участю наших міжнародних партнерів. Маємо працювати над тим, щоб це були не мільйони, а мільярди доларів.

Пришвидшення укладання ЗВТ з новими країнами, насамперед з ємними і цікавими з погляду нашої товарної номенклатури ринками. Йдеться про країни середземноморського басейну (Алжир, Марокко), азійські країни (Індія, Малайзія, Індонезія, Південна Корея).

Добре, що запустили в роботу “африканську стратегію”, очікуємо на таку саму стратегію щодо Азії. Для їх просування потрібно посилити співпрацю між владою і бізнесом.

Маємо вивести на новий рівень у гарному розумінні слова “державний лобізм” (економічну дипломатію). Акцент у роботі посольств/ торговельних місій треба посилити (окрім, звісно, військової допомоги та співробітництва) на розширення зовнішньої торгівлі (зокрема, заміщення постачань російської та білоруської продукції українською, де тільки можна), інвестиції, спільні підприємства, дослідження для налагодження випуску нової висококонкурентної продукції.

Залучення зовнішніх фінансових ресурсів (гранти, технічна допомога, кредити) для підтримки експортерів від Єврокомісії, МФО та урядів країн-партнерів.

Йдеться про різноманітні програми ЄС. Наприклад, кілька місяців тому Україна приєдналася до програми ЄС “Єдиний ринок” з бюджетом €4,2 млрд, яка розрахована на сім років і має сприяти спрощенню доступу до ринків ЄС. 

Інший приклад — програма Grain from Ukraine, коли уряди інших країн купують українське збіжжя, тим самим запобігаючи голоду в бідних країнах і підтримуючи виробників/експортерів в Україні. Важливим є також збільшення пільгового кредитування експортерів з боку ЄБРР, Всесвітнього банку та інших.

Дерегуляція. У січні запрацювала робоча група з питань покращення регуляторного середовища. І на перших же засіданнях стало зрозуміло, що можна цілком безболісно відмовитися від майже половини дозвільних процедур і документів (усього їх понад 1000), а значну частину решти “перевести у цифру”, на декларативний принцип чи страхування ризиків. Маємо дуже швидко провести відповідні рішення через уряд та парламент.

Петро Чернишов, за пропозицією Forbes, підготує відповідь на статтю Фото Наталля Кравчук

Перспективні сектори/ніші для державної підтримки експорту

ОПК

План відновлення передбачає, що однією з провідних галузей держави буде новий сучасний ОПК (зокрема militarytech). Вже зараз планується виробництво за допомогою Туреччини сучасних моделей безпілотної бойової авіації, ведемо діалог з виробником “Леопардів” про будівництво в Україні заводу з виготовлення третього покоління найсучасніших танків, налагоджується виробництво артилерійських боєприпасів.

Переконаний, що нас очікує десятиліття оновлення збройних сил як мінімум сотні держав світу. Тому ми повинні зробити все можливе, щоб стати вагомим учасником цього процесу, зокрема і в країнах, які через залежність від постачань та обслуговування російських озброєнь і техніки нині займають нейтральну чи не проукраїнську позицію.

Енергетика

Насамперед, йдеться про експорт електроенергії та використання газових сховищ (експорт транспортних послуг).

Оновлювана Енергетична стратегія передбачає збільшення виробництва зеленої енергії, розбудову систем її зберігання та розширення експортного потенціалу. Відмова Європи від російського газу вимагає від нас готовності переорієнтуватися на повноцінну участь у спільному європейському газовому ринку в нових реаліях (без росії, без транзиту її газу).

Агро

Посилювати свій потенціал як гаранта світової продовольчої безпеки. Наші можливості стримуватимуться великими обсягами вибухонебезпечних територій, на яких ведення агробізнесу буде тимчасово обмеженим або недоступним. Тому рухатися треба в бік підвищення ефективності, використання новітніх технологій. Брати не кількістю задіяних сільськогосподарських земель, а якістю та ефективністю їх використання.

ІТ

На сьогодні держава вже має ефективні інструменти підтримки галузі, одним із ключових серед них є “Дія.City”. Водночас підтримку треба продовжувати.

Податкова система, що стимулює експортерів

Поставивши стратегічну ціль вступу до ЄС, ми повинні повністю гармонізуватися з податковими стандартами ЄС, хоча намагатимемося створити лояльне для економіки податкове поле. Вважаю перспективним зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, об’єднання ПДФО і ЄСВ, перехід до посімейного оподаткування доходів з більш широким застосуванням податкових знижок (вирахувань на освіту, іпотеку).

Проте війна не час для податково-політичних шоу, усі повинні працювати у стабільній передбачуваній системі.

Але вже зараз у нас є важливе завдання, якому війна не завада — покращення адміністрування.

Йдеться про максимальну диджиталізацію, вдосконалення СМКОР, перетворення податкової у сервісну службу, вдосконалення контрольно-наглядових функцій, запуск системи акцептування малим бізнесом сформованої звітності, справедливого ранжирування бізнесів з огляду на їх податкову історію, скорочення строків відшкодування ПДВ тощо.

Після завершення війни перед нами стоятиме завдання збільшення потенціалу або модифікації існуючих пільгових податкових режимів (інвест-няні для супроводження великих інвестиційних проєктів, мережа індустріальних парків, “Дія.City”) для залучення інвестицій і нарощування експорту.

Данило ГЕТЬМАНЦЕВ