Уряд закликають схвалити Державну антикорупційну програму, не піддаючись на тиск з боку окремих державних органів
Попри певний прогрес у погодженні, НАЗК все ж не змогло врахувати деякі із зауважень Антимонопольного комітету, які здатні перетворити Програму з антикорупційної на “прокорупційну”.
Йдеться, зокрема, про:
— небажання АМКУ оприлюднювати інформацію про державного уповноваженого, відповідального за розгляд конкретної справи. Свою позицію АМКУ обґрунтовує ризиками незаконного тиску. Насправді ж, публічність у цьому питанні дозволить знизити ризики виникнення корупційних відносин між державним уповноваженим та суб’єктом, щодо якого розглядається справа, який, на відміну від громадськості, знатиме, хто розслідує його справу;
— небажання АМКУ встановити граничні строки розгляду справ та підстав для продовження строків. Тут АМКУ пропонує відійти від “граничних строків” та замінити їх “компромісними” “орієнтовними строками”. Уявіть собі норму закону: строк розгляду справи не може бути більший, ніж два-три роки, ну максимум, п’ять. Очевидно, такий підхід не здатен вирішити проблему безпідставного затягування АМКУ строків розгляду окремих справ;
— небажання АМКУ оприлюднювати інформацію про заявлені концентрації. Оприлюднення такої інформації надало б учасникам ринку більших можливостей щодо захисту своїх прав, а АМКУ зміг би отримувати додаткову корисну інформацію від учасників ринку, що підвищило б якість та обґрунтованість рішень АМКУ, адже після того, як дозвіл надано, очевидно, запізно вже висловлювати застереження;
— небажання АМКУ усувати дискрецію у власних повноваженнях щодо підстав для початку або відмови у розгляді справи. У разі, якщо в законі залишаться шпарини оціночних суджень, через які АМКУ має можливість приймати неоднозначні рішення щодо початку або відмови у розгляді справи, учасники ринку і споживачі і надалі зіштовхуватимуться з неможливістю захисту своїх прав, які сьогодні дійшли до рівня, коли АМКУ офіційно оголошую, що для скарг пересічних українців відомство закрито.
Найближчими днями проект Державної антикорупційної програми має пройти Урядовий комітет, на якому мають бути остаточно врегульовані усі розбіжності щодо її змісту. Невдовзі після цього Програму затвердить Уряд.
Якою ж буде остаточна версія Державної антикорупційної програми, та чи стане вона тим самим, довгоочікуваним “Леопардом” на антикорупційному фронті — скоро дізнаємося.
Але саме від рішення урядовців залежить, з чим поїде українська делегація на саміт Україна — ЄС 3 лютого: з важливою перемогою на антикорупційному фронті, чи червоніти за провал у виконанні край необхідного кроку, який чекають від нас партнери.
“Ліга антитрасту”
