Що стримує АМКУ від обшуків

У серпні 2023 року Верховна Рада дозволила Антимонопольному комітету заходити в офіси компаній, копіювати сервери, вилучати документи та опечатувати приміщення.
Заголовки тоді були однозначні: в Україні з"явився ще один орган, який може проводити обшуки.
Бізнес чекав візитів "у масках", юристи — нового ринку "домовленостей".
А самі судді господарських судів не надто раділи новій ролі, яку в кулуарах одразу охрестили "слідчий суддя для АМКУ". Нові повноваження діють з 1 січня 2024 року.
За майже три роки Комітет провів лише дві такі перевірки, і нових "маски-шоу" не сталося.
Але не тому, що ризики зникли, а тому, що поки що їх стримують люди, а не закон. Чого боялися Закон № 3295-IX від 9 серпня 2023 року про вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції подавали як євроінтеграційний.
В ЄС раптові перевірки конкурентних відомств (dawn raids) — звичний інструмент проти картелів.
Але в українському контексті слово "обшук" має інший присмак.
Бізнес добре знає, як виглядають візити правоохоронців і як часто вони закінчуються не вироком, а пропозицією "домовитися". Насамперед непокоїла закрита процедура.
Суд розглядає клопотання АМКУ без участі компанії, яку перевірятимуть, і про дозвіл вона дізнається, коли "інспектори" вже стоять на порозі.
Оскарження ухвали при цьому перевірку не зупиняє. Читайте також Як зміняться правила для бізнесу Питання викликали й розмиті підстави: перевірку можна ініціювати навіть через "потребу в перевірці інформації", тобто ще до того, як відкрито будь-яку справу.
Нарешті, був ризик, що суд стане формальністю.
Досвід слідчих суддів, які задовольняють абсолютну більшість клопотань про обшуки, оптимізму не додавав. Сумніви висловлювали і самі судді.
Наприклад, суддя Східного апеляційного господарського суду Денис Попков ще до того, як закон набрав чинності, писав, що господарському суду відведено роль, "наближену до функції слідчого судді", а сам інструмент створює "спокусу" отримати докази "силовим шляхом".
У лютому 2024 року Касаційний господарський суд зібрав круглий стіл, на якому визнали: досвіду розгляду таких справ у господарських суддів немає, тож орієнтуватися доведеться на практику ЄСПЛ. Щоб заспокоїти ринок, голова АМКУ Павло Кириленко обіцяв, що виїзні перевірки відбуватимуться лише тоді, коли інформацію неможливо отримати інакше, і що це "не буде схоже на слідчі дії". "Обшук", але з обмеженнями Закон не вживає слова "обшук".
Ідеться про перевірку, під час якої комісія з працівників АМКУ (щонайменше три особи) може зайти в офіс, оглянути приміщення, скопіювати дані з комп"ютерів і серверів, вилучити або арештувати документи та опечатати приміщення.
Усе це можна робити лише з дозволу господарського суду, який має перелічити адреси, об"єкти та строк. За набором дій це справді схоже на обшук.
Але межі вужчі, ніж у поліції чи БЕБ, а в окремих питаннях гарантії для бізнесу навіть кращі.
Наприклад, ухвалу про дозвіл на перевірку АМКУ компанія може оскаржити протягом п"яти днів, тоді як ухвала слідчого судді про обшук оскарженню не підлягає. Дві перевірки за майже три роки Офіційної статистики перевірок АМКУ не публікує.
Але у відповідь на запит про публічну інформацію Комітет повідомив, що у 2025 році провів лише дві перевірки, а його територіальні відділення — жодної.
У 2024 році і за дев"ять місяців 2026 року перевірок не було взагалі. Читайте також Як регулятори реагують на паливний шок Для порівняння: у 2025 році органи Комітету ухвалили 1394 рішення, відкрили 1261 справу і наклали штрафів на 5,9 млрд грн.
Дві перевірки на цьому тлі — статистична похибка.
Основним інструментом АМКУ як були, так і залишилися запити на отримання інформації. Відсутність перевірок у 2024 році Комітет в огляді Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) пояснював війною.
Перша перевірка відбулася навесні 2025 року.
І не в промисловій групі, як анонсували, а у справі про змову двох невеликих компаній на тендері вартістю 20,8 млн грн.
Листи АМКУ до цих компаній поверталися неврученими, а одну з них не знайшли за зареєстрованою адресою.
Результат — штраф 707,7 тис.
грн на двох. Тобто інструмент застосували саме там, де звичайні запити фізично не працювали.
Це відповідає обіцянці Кириленка.
І жодної публічної скарги бізнесу на "обшуки АМКУ" за цей час не з"явилося. Цікаво, що ОЕСР в огляді конкурентної політики України 2025 року вважає саме вимогу судового дозволу гарантією того, що перевірки будуть обґрунтованими, а не довільними.
Тобто механізм, який у 2023 році вважали загрозою, міжнародні експерти бачать як запобіжник. Ризики нікуди не ділися За три роки закон не змінився, а практика так і не сформувалася.
Більшість слабких місць, на які вказували у 2023 році, залишилися. Підстави для перевірки досі дуже широкі: "потреба в перевірці інформації" дозволяє прийти до компанії, щодо якої не відкрито жодної справи.
У суді компанію не чують, там лише АМКУ, а оскарження ухвали не зупиняє перевірку, тож захищатися доводиться постфактум. Звернення до суду для Комітету нічого не коштує: АМКУ не сплачує судового збору і не відповідає за безрезультатну перевірку.
А те, чого немає в ухвалі, можна тимчасово вилучити одразу і лише потім просити на це дозволу суду. Судової практики в цій категорії фактично немає з простої причини: за майже три роки було лише дві перевірки.
Суди ще не виробили підходів ні до того, наскільки детально АМКУ має обґрунтовувати клопотання, ні до того, як оцінювати пропорційність вилучень.
Ситуацію ускладнює й те, що ці справи не доходять до Верховного Суду.
Тож коли перевірок стане більше, кожен суддя вирішуватиме ці питання по-своєму. До того ж закон може змінитися, і інструмент, який сьогодні застосовують двічі на рік, завтра можуть застосовувати двічі на місяць.
Тоді всі ці прогалини стануть цілком практичними. Окремий ризик — "перетікання" матеріалів.
Частина одинадцята статті 44-1 Закону "Про захист економічної конкуренції" передбачає, що зібрані під час перевірки матеріали використовують органи АМКУ, щоб установити ознаки порушення або розглянути справу.
Прямої заборони передавати їх іншим органам закон не містить.
А практика попередніх років знає випадки, коли правоохоронці отримували доступ до матеріалів Комітету через кримінальні провадження. Що стримає АМКУ завтра Інструмент, якого так боялися, за три роки виявився точковим і поки що застосовується за правилами.
Але гарантій, що так буде й надалі, немає. Нинішня стриманість — це політика керівництва АМКУ, а не вимога закону.
Прийде нове керівництво або з"являться інші пріоритети — і від неї можуть швидко відмовитися.
Багато залежатиме від суддів: чи перевірятимуть вони обґрунтування клопотань так само ретельно, коли їх стане більше.
І від парламенту, адже другий етап антимонопольної реформи може як звузити, так і розширити повноваження АМКУ щодо перевірок. Тому головне питання сьогодні не в тому, чи став АМКУ правоохоронним органом, а в тому, що стримає його, коли обставини зміняться. Якщо АМКУ вже на порозі Попросіть ухвалу суду, розпорядження АМКУ про перевірку та службові посвідчення членів комісії.
Перевірте адреси та перелік дозволених дій. Одразу викличте адвоката: закон дає три години на його прибуття.
Договір про правову допомогу краще укласти заздалегідь. Визначте одну людину, яка спілкуватиметься з комісією.
Інші працівники мають контактувати з комісією лише через неї. Не перешкоджайте перевірці та не знищуйте документів.
Штраф за створення перешкод сягає 1% доходу компанії.
Це набагато дорожче, ніж будь-який знайдений документ. Якщо не згодні з протоколом про вилучення речей чи документів, підписуйте його із зауваженнями.
Заперечення на акт перевірки можна подати протягом 10 робочих днів, а ухвалу суду оскаржити протягом 5 днів.