Превентивна реструктуризація: як домовитися з кредиторами до банкрутства

Бізнес може ще працювати, продавати, мати замовлення — але вже жити в режимі "касового розриву": валютні коливання, що виникли з початком війни, збої логістики, падіння попиту чи дорожче фінансування швидко з"їдають ліквідність.
У цей момент найгірше рішення — тягнути до формальної неплатоспроможності. Саме для ситуацій "ще не банкрут, але вже штормить" і створена превентивна реструктуризація — інструмент фінансового оздоровлення.
Це механізм раннього втручання, який дозволяє узгодити умови погашення заборгованості з кредиторами ще до настання неплатоспроможності. Превентивна реструктуризація в Україні є відносно новим інструментом фінансового оздоровлення бізнесу. Звідки взялася ідея Поява процедури в Україні пов"язана з імплементацією підходів Директиви ЄС 2019/1023 про реструктуризацію та неплатоспроможність.
Її логіка проста: якщо підприємство життєздатне, економіці вигідніше зберегти його роботу, ніж довести до ліквідації. У європейській моделі акценти такі: боржник зберігає контроль над управлінням бізнесом; може запроваджуватися мораторій на примусове стягнення; план реструктуризації може затверджуватися більшістю кредиторів; працює механізм "крос-класового" схвалення. Директива також спрямована на підвищення ефективності процедур, скорочення строків розгляду та забезпечення балансу інтересів боржника і кредиторів. Коли це працює: логіка успішних кейсів Українська практика лише формується, але вже видно: успіх превентивної реструктуризації майже завжди починається з вчасності — коли компанія ще може довести кредиторам, що завтра вона принесе гроші.
Концепція базується на принципі збереження економічної цінності бізнесу замість його ліквідації, оскільки, такий курс, на думку Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу, забезпечує більш стабільний розвиток економік та несе привабливіші фіскальні бенефіти.
Серед успішних прикладів превентивної реструктуризації в Україні можна виділити лише кейси двох великих виробничих компаній, які зіткнулися з кризою ліквідності внаслідок макроекономічних шоків, валютних коливань або порушення логістичних ланцюгів. Що підсилює позицію боржника в такій розмові: прозора фінзвітність; зрозуміла, життєздатна бізнес-модель; реалістичний графік реструктуризації та заходи з оптимізації витрат; готовність кредиторів до компромісу, виходячи із усвідомлення переваги потенційного грошового потоку від боржників, які тимчасово опинилися в скрутному фінансовому становищі.
Сьогодні, коли четвертий рік війни, чимало компаній саме завдяки цьому могли б зберегти робочі місця і продовжити працювати; і, ключове, готовність кредиторів бачити, що потенційний грошовий потік вигідніший за складні і тривалі процедурами банкрутства боржників – українських компаній, бізнес-нішу яких потенційно можуть зайняти іноземні.
І витіснять вітчизняних гравців з ринку.
Державницька позиція банківської системи мала б підтримувати та захищати саме вітчизняного гравця, особливо сьогодні по чотирьох роках повномасштабної війни. Чому це провалюється: типові "міни" – і це варто сказати вголос Є кілька найчастіших сценаріїв провалу: 1) Запізно.
Коли до процедури приходять уже "на останньому подиху", кредитори нерідко мають інше бачення долі активів і не готові грати в оздоровлення, навіть якщо це економічно краще для всіх сторін (і для держави, яка ризикує втратити платника податків). 2) Формально.
План реструктуризації "для галочки" швидко вбиває довіру до всієї банківської системи: без фінансових прогнозів, аналізу ринку й конкретних антикризових заходів кредитори не бачать сенсу підтримувати процес.
Додаємо відсутність профрадників/аудиту — і шанси ще нижчі. 3) Окрему небезпеку становлять суперечності між різними групами кредиторів — банками, постачальниками та іншими учасниками, які можуть мати протилежні інтереси, що ускладнює досягнення спільного рішення. 4) Крім того, можливо, вже існують, зацікавлені у придбанні привабливих кредитних активів, треті сторони, з якими кредитори мають попередні домовленості. Замість висновку - що варто усвідомити бізнесу Процедура може бути дієвою, але лише за двох умов: вчасність і якість підготовки (фінмодель + комунікація). Формальне або запізніле використання, а тим більше відсутність реального наміру оздоровити компанію з боку кредиторів, різко зменшує ймовірність позитивного результату. Висновок простий: превентивна реструктуризація має потенціал стати нормальним інструментом антикризового управління в Україні — але працює там, де є професійний підхід банківських установ, фаховість експертів, обізнаних у тонкощах процедури превентивної реструктуризації і конструктивний діалог сторін – коли усі сторони, а не лише боржник, зацікавлені у взаємовигідному партнерстві.