Які рішення потрібні прифронтовим регіонам

За оцінками RDNA4, прифронтові області акумулювали найбільший обсяг втрат країни через війну – близько 182 млрд дол., що становить понад 31% від усіх загальноукраїнських збитків.
Це інша реальність, ніж у відносно безпечних областях, і вона потребує іншої економічної політики. Як міський голова прифронтового Харкова я добре бачу основну проблему: чинні інструменти державної підтримки тут працюють значно гірше, ніж у тилу, попри більші ризики й потреби.
Якщо ми це не змінимо, то отримаємо поступове вимивання людей, бізнесу та податкової бази з прифронтових територій. Ключові розриви Держава має низку програм підтримки: кредитування під 5-7-9%, гранти на власну справу, фінансовий лізинг, іпотечні програми, зокрема "єОселя".
На папері це виглядає як універсальні рішення для всіх регіонів, але цифри демонструють інше. Так, на регіони з високим воєнним ризиком припадають лише близько 13% усіх кредитів за програмою "5-7-9%", 6-7% кредитів – за програмою "єОселя", а частка фінансового лізингу для цих регіонів – 12% від загальноукраїнського обсягу. Маємо очевидний структурний дисбаланс: саме там, де ризики максимальні, доступ до кредитів, страхування, лізингу та програм розвитку мінімальний. Справедливі умови Коли ми говоримо про спеціальний підхід до прифронтових територій, це часто сприймається як прохання додаткових пільг чи дотацій.
Насправді ж мова йде про інше: визнання того, що прифронтовий бізнес працює в принципово інших умовах ризику, собівартості й планування, ніж підприємства в тилу. Тому разом з колегами з Асоціації прифронтових міст і громад ми пропонуємо глобальне системне рішення: створити фонд підтримки прифронтових територій як спеціалізований інструмент, який працюватиме саме з прифронтовими регіонами і доповнюватиме створювану Національну установу розвитку.
У чому, за нашим баченням, суть ідеї та відмінність в організації роботи цих інституцій? Читайте також Відновлення під обстрілами: що купує Ізюм і хто отримує підряди У рамках трансформації чинного порядку державної підтримки та відновлення економіки в Національну установу розвитку виокремлюватиметься спеціалізований цільовий напрям її роботи – підтримка прифронтових громад.
У межах підтримки таких територій зусилля НУР варто сконцентрувати на таких завданнях: сприяння страхуванню від воєнних ризиків; сприяння організації доступного кредитування; надання грантів для створення та розвитку бізнесу; фінансування на конкурсній основі проєктів розвитку; участь у реалізації державної політики у сфері підтримки та відновлення територій з високим рівнем безпекового ризику; участь у реалізації проєктів відновлення, акумулювання відповідних фінансових і технічних можливостей; особливі умови для інших програм відновлення, які реалізовуватимуться у загальнодержавному масштабі ("єОселя", "єВідновлення"). Своєю чергою основними напрямами роботи фонду підтримки прифронтових територій мають стати: надання компенсації чи відшкодування для постраждалого бізнесу і населення; участь у реалізації проєктів відновлення локального значення у прифронтових територіях, акумулювання відповідних фінансових і технічних можливостей; фінансові продукти, що доповнюватимуть діяльність НУР-ЕКА; сприяння страхуванню від воєнних ризиків; надання грантів для створення та розвитку бізнесу; фінансування на конкурсній основі проєктів розвитку. Окремий трек – залучення міжнародних ресурсів: використання механізмів на кшталт Pillar II, співпраця з експортно-кредитними агентствами і страховими компаніями.
Формат простий: страхування, кредит і грант в одному пакеті. Чому це вигідно країні За підрахунками Асоціації прифронтових міст і громад, у прифронтових областях трудяться 1,1 млн найманих працівників, які генерують значну частку місцевих бюджетів і забезпечують понад 12% загальних податкових надходжень держави. У сукупності прифронтові області щороку генерують понад 120 млрд грн податкових надходжень, які прямо впливають на обороноздатність держави.
Тому економічна деградація цих територій – це стратегічний ризик для країни.
Кожна гривня, вкладена в прифронтовий бізнес, працюватиме на всю країну, оскільки це: податки, які йдуть у державний та місцеві бюджети; робочі місця, які утримують людей у прифронтових громадах; локальні ланцюги доданої вартості; збереження економічної присутності держави там, де йде війна. Навіть після завершення активної фази війни прифронтові регіони відновлюватимуться найдовше.
Зруйновані об"єкти, заміновані поля, пошкоджена інфраструктура, відплив населення – усе це не вирішується за рік чи два. Тому фонд підтримки прифронтових територій та спеціальні інструменти не можуть бути тимчасовою акцією.
Це має бути довгострокова політика, яка працює роками і дає бізнесу зрозумілий сигнал: держава бере частину ризиків на себе. Перспектива прифронтових областей Системна підтримка прифронтової економіки – це не лише про нові інституції, вона про узгодженість усієї державної політики.
Тут ми стикаємося з рішеннями, які можуть нівелювати ефект від будь-яких інструментів розвитку.
Одне з них – можливе запровадження ПДВ для фізосіб-підприємців з доходом понад 1 млн грн. За оцінками, запровадження цього податку може призвести до закриття 15-25% малих підприємств у громадах з високим рівнем безпекового ризику.
Це означає втрату тисяч робочих місць і ще більший відплив людей, що неприпустимо. Читайте також Експеримент, який мав стати взірцем: як відбудовують Бородянку Під час війни податкова політика має зміцнювати місцеву стійкість, а не підривати її.
Якщо бізнес не зможе працювати, держава втратить не лише податкову базу, а й контрольованість територій, робочі місця та соціальну стабільність. Прифронтова економіка потребує адекватних інструментів підтримки.
Чим швидше ми їх запустимо, тим більше шансів, що вони стануть драйверами повоєнного відновлення України.