Китай скуповує золото і нафту. Готується до війни?

Тайвань, критично важливий для світу своїми напівпровідниками, став наріжним каменем геополітичного протистояння між Вашингтоном і Пекіном.
Американська розвідка прямо називає КНР "найбільше всеосяжною та серйозною військовою загрозою".
Китай же регулярно тренується блокувати острів та закриває Тайванську протоку, а Сі Цзінпін повторює, що "ніхто не може зупинити возз’єднання" КНР з Тайванем. Хоча, як стверджував Дональд Трамп, Сі пообіцяв йому не нападати на острів до кінця каденції 47-го президента США, виглядає так, що протистояння виходить на новий рівень: Пекін активно скуповує нафту і золото та вимагає у Білого дому офіційно заявити про незгоду з незалежністю Тайваню. Що це: підготовка до бойових дій за прикладом московія перед її вторгненням в Україну, страховка від мит Трампа, прагнення підірвати "гегемонію долара", чи все разом? Які сценарії може використати Сі для вирішення "тайваньського питання", і що може стати на заваді? Китай відділяє економіку від Заходу.
Усе заради війни за Тайвань? КНР уже не перший рік проводить політику зменшення залежності своєї економіки від Заходу, і для цього в Пекіну є як суто економічні, так і військові мотиви – аж до ймовірного вторгнення на Тайвань. Геополітичне дистанціювання від США і ЄС разом із передвоєнним накопиченням запасів золота і юанів та ставкою на покупців енергоресурсів із КНР та Індії допомогли московія втриматись на плаву після перших санкційних пакетів у 2022-му.
Саме китайський імпорт російської нафти відіграв у цьому ключову роль. Не виключено, що Пекін бере приклад з Москви, нарощуючи свою військову потужність та готуючись до санкцій та торгових обмежень у разі вторгнення або блокади Тайваню. В останні роки Китай інвестував мільярди доларів для нарощення власного виробництва чипів, електромобілів та сонячних панелей.
Уряд КНР також працює над зменшенням запасів американських казначейських облігацій, паралельно знижуючи залежність від імпорту західних продуктів харчування та поліпшення власної енергетичної безпеки. Економісти переконані: у Пекіна є причини інвестувати у власну економіку не лише через ймовірну війну.
Країна бореться з кризою боргів у секторі нерухомості після пандемії, високим рівнем безробіття серед молоді та старінням населення.
Тому всі ці зусилля можуть як надати імпульс для пожвавлення економіки КНР, так і допомогти країні підготуватись до довгострокових геополітичних напружень із Заходом. Читайте також: Зодчий китайської піраміди: історія успіху і краху засновника Evergrande "Возз"єднання Тайваню з материковим Китаєм є однією з головних цілей Сі Цзіньпіна, і цілком логічно, що, якщо він намагається це реалізувати, він хотів би зробити це так, щоб мінімізувати вплив на китайську економіку", – вважає експерт з національної безпеки з Center for a New American Security Вівек Чілукурі. Хоча Пекін в останні роки і прискорив зусилля зі "зниження ризиків" для економіки, Чілукурі зауважує, що цей процес насправді розпочався ще десять років тому: у 2015 році Сі започаткував програму "Вироблено в Китаї 2025", яка має зробити КНР світовим лідером у ключових технологіях – мікросхемах та електромобілях.
Такі кроки у кінцевому підсумку залишать Китай у кращому становищі в разі вторгнення на Тайвань або блокади острова чи непередбачених подій, таких як пандемія. Крім цього, значна частина зусиль Сі спрямована на відновлення секторів економіки після того, як його політика "нульового COVID" (запровадження жорстких локдаунів) до значного спаду та підірвала довіру частини китайців. Читайте також: ШОСь намічається.
Про що домовилися Сі та Путін? "Основна угода, яку Сі уклав зі своїм народом, полягає в тому, що ви відмовляєтеся від своїх прагнень до свобод в обмін на стійке, безпрецедентне економічне зростання.
COVID похитнув впевненість багатьох в Китаї в тому, що ця угода буде виконана", – вважає Чілукурі. З іншого боку, Китай вже має певний досвід у встановленні свого панування над потрібною йому територією та подоланні негативної реакції Заходу. У 2020 році парламент Китаю ухвалив закон про національну безпеку для Гонконгу, який підірвав автономію та демократію міста і призвів до арешту продемократичних активістів.
У відповідь США ввели санкції проти 11 китайських і гонконгських чиновників, а деякі американські компанії покинули місто. Така політика Сі щодо Гонконгу стала тестом щодо того, як саме він може підійти до захоплення Тайваню – і як на це відреагує Захід.
За гонконгською моделлю Пекін може вдатися до примусу, аби Тайвань капітулював без необхідності вторгнення. "Один із ймовірних кроків – карантин у "сірій зоні" під керівництвом не військових, а берегової охорони та інших правоохоронних органів.
Китаю навіть не потрібно повністю оточувати острів, щоб запровадити карантин", – вважають в Center for Strategic and International Studies (CSIS).
За такого сценарію китайські сили можуть націлитися на один-два ключові порти, що стане серйозною проблемою для Тайваню. Ще один спосіб – морська блокада острова, яка б відрізала його від решти світу.
Третій варіант – вторгнення.
В останні роки Китай наростив обсяги провокаційних військових навчань навколо острова.
Більше того, Сі Цзіньпін наказав своїй армії готуватися до війни і повторює, що "возз"єднання з Тайванем неминуче". Протидесантні загородження на тайваньських островах Цзіньмень Bloomberg Багатьом здається, що війна не за горами.
Але не всі вважають, що військові дії Китаю неминучі: представник CSIS Скотт Кеннеді зазначає – доки США і Тайвань не перетинають жодної з "червоних ліній" Китаю, ймовірність війни "досить низька". Ігнорувати зміцнення військової сили КНР було б нерозумно, але у стратегії КНР "необмеженої війни" посилення армії – лише один з елементів боротьби за світове лідерство. Метою такої стратегії є використання всіх доступних засобів, стирання меж між мілітарним і немілітарним.
І якщо для США певна діяльність противника в екологічній, політичній, соціальній чи економічній сферах не підпадає під визначення війни, то план Пекіна розглядає її не інакше, як частину "необмеженої війни"."Ознака майбутніх воєн".
Чому Китай скуповує золото? На тлі глобальної невизначеності та підірвану через війни довіру до сталого світового порядку центробанки по всьому світу поспішають запастися надійним активом – золотом.
Попит на нього піднімає вартість металу до нових рекордів. "Війни, ідеології та протекціонізм розділяють світ на окремі блоки, а країни накопичують золото, готуючись до того дня, коли глобальна фінансова система на основі долара, в якій домінують США та Європа, може занепасти, а на її місце прийде нова", – писало у 2024 році Politico про тенденцію, що почалась 10 років тому. Як наслідок, торік золото подорожчало на 35%, а з початку 2025-го – ще на понад 50%.
Після початку великої війни в Україні почали активно наповнювати свої запаси золота її сусіди – Польща та Угорщина. Читайте також: Нова лихоманка: чому ціни на золото б"ють рекорди і як його купити Нацбанк Польщі, який має у своїх резервах 515 тонн дорогоцінного металу, пояснював, що його програма купівлі золота зумовлена ризиком того, що лінія фронту між московія та Україною може наблизитися до польських кордонів, дестабілізуючи економіку. "Це ознака майбутніх воєн", – пояснив торік попит на золото представник одного із європейських банків. Великим покупцем золота є і Китай, продовжуючи стратегію диверсифікації активів та зменшення залежності від американського долара.
У 2023 році Народний банк КНР придбав 225 тонн золота, торік – 44 тонн, а цьогоріч – ще 21 тонну, ставши таким чином найбільшим покупцем серед центробанків світу.
Така стратегія налякала деякі медіа, мовляв, КНР не лише хоче замінити долар, а й створює резерви перед війною. Насправді ж темпи закупівель цьогоріч значно нижчі за 2023 рік.
Китай хотів би купити більше, але високі ціни й внутрішні економічні проблеми обмежують можливості. Китай в останні роки активно купує золото Getty Images Чому Пекін скуповує золото? За даними Bloomberg, КНР прагне стати зберігачем іноземних суверенних золотих резервів, аби зміцнити свої позиції на світовому ринку дорогоцінних металів.
Цей крок сприятиме досягненню стратегічної мети щодо створення світу, який буде менш залежним від долара. За даними Народного банку Китаю, в липні його золоті запаси зросли до 2300 тонн.
Це ставить КНР на шосте місце у світі після США, Німеччини, Італії, Франції та московія.
Важливим показником є і частка золота в загальних міжнародних резервах: США і Німеччина тримають 78% своїх резервів у цьому дорогоцінному металі, тоді як Китай – лише 7%.
Аналітики припускають, що КНР частину золота купує таємно. Збільшення обсягів купівлі золота Китаєм почалося ще у 2022 році, коли росіяни вторглись в Україну, пояснив аналітик Money Metals Ян Нювенхейс.
Він вважає, що насправді КНР має у запасах понад 5 тис.
тонн золота – саме таку ціль офіційно декларував уряд Китаю після світової фінансової кризи у 2009 році. "Після початку великої війни в Україні Захід заморозив валютні резерви московії – долари США та євро.
Це був момент, коли долар був використаний як зброя у безпрецедентний спосіб, що налякало центральні банки і спонукало їх купувати рекордні обсяги золота. Китай хоче зменшити свою залежність від долара з причин, що виходять за межі простої диверсифікації, оскільки побачив, як Штати використовують долар як зброю проти Ірану та московії", – додали в Money Metals.
До того ж, Китай є найбільшим виробником золота у світі та одним з найбільших його споживачів. У TD Securities вважають, що Китай буде і далі накопичувати золото насамперед для диверсифікації своїх валютних резервів – для захисту "від ерозії купівельної спроможності долара", оскільки побоюється, що держборг США у розмірі понад 37 трлн дол.
"зростатиме нестримно швидко". Фактор нафти КНР продовжує закуповувати нафту рекордними темпами: цьогоріч придбала вже понад 150 млн барелів вартістю близько 10 млрд дол.
Для чого скiльки нафти країні, де найбільший у світі ринок електрокарів? Політика Китаю є багатовимірною, тому кілька факторів взаємопов"язані. Найпростішим поясненням є прагнення використати можливість, коли нафта відносно дешева, а сховищ вистачає.
З урахуванням інфляції, нафта WTI продається приблизно за тією ж ціною, що і 20 років тому, а Китай вводить в експлуатацію все нові й нові резервуари – близько половини сховищ в КНР порожні. Кількість сховищ збільшується після ухвалення закону, який вперше закріпив стратегічне зберігання нафти як вимогу і для державних, і для приватних компаній – влада розділила відповідальність за створення запасів з бізнесом.
Це і відіграло важливу роль у закупівлях. Крім цього, Китай може розглядати нафту, як і золото, як спосіб зменшити свою залежність від американських активів. Нафтовий танкер прибуває до порту в Циндао, Китай AFP Ще одне пояснення – КНР вирішила підвищити свою енергетичну безпеку в умовах, коли США часто без розбору застосовують мита та обмеження.
Китай купує 20% нафти у країн, що перебувають під американськими санкціями – в Ірану, московія та Венесуели. Чи пов’язана така активність з нафтою із питанням Тайваню? За словами деяких трейдерів, накопичення запасів справді мають сенс, якщо Пекін готується до військового конфлікту.
Але, за оцінками Bloomberg, трейдерів із такою думкою на ринку – меншість. Що може зупинити Китай від вторгнення на Тайвань Американський аналітичний центр Quincy Institute for Responsible Statecraft виокремлює три головні невійськові умови, які можуть зробити вторгнення або блокаду Тайваню неприйнятним варіантом для Комуністичної партії Китаю. По-перше, це світове значення Тайваню в індустрії чипів: острів є найбільшим виробником напівпровідників у світі, а на Taiwan Semiconductor Manufacturing Co.
(TSMC) торік припадало майже 70% світового ринку мікросхем – компанія виготовляє майже всі найсучасніші ШІ-мікросхеми.
Повноцінної заміни тайванському виробництву немає. Напівпровідники зараз є незамінним фактором зростання світового ВВП, вони проникли всюди – від електромереж і виробництва побутових приладів до розробки ракет.
Якщо Тайвань припинить виробництво чипів, економіки США і КНР – не кажучи вже про світову економіку – зазнають спаду та спричинять глобальну депресію, прогнозують у Quincy Institute for Responsible Statecraft. Читайте також: Батько чипів: як засновник TSMC вивів Тайвань на технологічну мапу світу Домінування Тайваню на надважливому ринку чипів є для острова своєрідним "кремнієвим щитом", адже і США, і Китай зацікавлені в захисті виробництва. Друга несприятлива умова для потенційного вторгнення Пекіна – негативний вплив на торгівлю та судноплавство, що проходять через Тайванську та Лусонську протоки.
Протоки по обидва боки Тайваню є ключовими торговельними магістралями (у 2022 році ними пройшло вантажів на понад 2 трлн дол.), а бойові дії неминуче порушать існуючий баланс. Домінування TSMC створює для острова своєрідний "кремнієвий щит" Getty Images За прогнозами Quincy Institute for Responsible Statecraft, окрім безпосередньо Тайваню, найбільше від цього постраждають найприбутковіші китайські порти, адже судна почнуть змінювати маршрути, оминаючи порти вздовж східного узбережжя КНР. "Втрата доступу до деяких з цих портів матиме побічні наслідки для світової судноплавної галузі в разі тривалого конфлікту або блокади, і решта портів також зіткнуться з негативними наслідками", – припускають аналітики. Тривале блокування Тайванської та Лусонської проток нашкодить і Тайваню, і КНР Карта: CTV News Крім цього, у геополітичному плані Китаю доведеться враховувати фактор країн Глобального Півдня та БРІКС: їх торгівля залежить від проток більше, ніж у країн G7.
З огляду на те що Пекін прагне тримати БРІКС і Глобальний Південь у своїй сфері впливу, перешкоджання їхній торгівлі може спричинити дипломатичний провал, якого КНР хотіла б уникнути. Третій ключовий "стоп-фактор" у контексті атаки на Тайвань – стан китайської економіки.
КНР не перебуває у сильній позиції – зростання все ще стримують наслідки тривалої кризи на ринку нерухомості, а також – стримане внутрішнє споживання та невизначеність, спричинена митами Трампа.
На тлі торговельної війни з США виробнича активність у КНР падає шостий місяць поспіль. Попри тимчасову угоду щодо тарифів, Вашингтон і Пекін не досягли тривалої згоди щодо торгівлі.
Крім цього, Трамп останнім часом регулярно погрожує різко підвищити тарифи через закупівлю Китаєм російської нафти. У Quincy Institute for Responsible Statecraft впевнені: розпочавши Тайванську кризу, КНР, найімовірніше, лише поглибить власні економічні проблеми, з якими зараз стикається.
До того ж, на Тайвань припадає до 60% імпорт мікросхем Китаєм.
Напад на острів може паралізувати цілі галузі промисловості Пекіна через дефіцит мікросхем. За оцінками Bloomberg Economics, у разі блокади Тайваню світовий ВВП знизиться на 5%, а економіки Китаю і США впадуть на 8,9% і 3,3% відповідно.
А в разі вторгнення світовий ВВП впаде на 10,2%, причому найгірше це позначиться на Південній Кореї, Японії та інших країнах Східної Азії. Загалом війна за Тайвань може коштувати 10 трлн дол, що дорівнює приблизно 10% світового ВВП – це значно перевищує збитки від війни в Україні, пандемії та світової фінансової кризи 2008-2009 років.
Цей фактор, за оцінками Bloomberg, спонукає зацікавлені сторони уникати різкої ескалації. Читайте також: Економіка проти Третьої світової.
Чи зможуть санкції стримати Китай? Хоча і Китай, і США намагаються зменшити свою залежність від тайваньських мікросхем через інвестиції у власне виробництво, Тайвань зберігає у себе найсучасніші виробничі вузли, аби підтримувати глобальну залежність від свого сектора чипів.
Тиск з боку Вашингтону та Пекіну призвів до інвестицій і відкриття заводів TSMC в обох країнах, але ці потужності не є повноцінною заміною тайваньській продукції. "Будь-які бойові дії проти Тайваню будуть катастрофічними і для економіки Китаю.
Але Сі показав, що готовий понести значні витрати заради ідеології", – резюмував Чілукурі.