"Чорний" експорт зерна: як змінити правила гри для дрібних фермерів

Уявіть, якби кожного разу, коли вам потрібно купити квиток на потяг чи автобус, ви мусили пройти кілька етапів бюрократії: зібрати довідки в різних інстанціях, подавати заявку на дозвіл скористатися послугою купівлі квитка, чекати його отримання, шукати когось, хто допоможе це "владнати".
А вам – терміново треба у відрядження.
Які варіанти залишаються? Шукати попутку, ловити автостоп і платити водієві готівкою. Звучить як абсурд, правда? Але саме в такій реальності працюють українські дрібні агровиробники, що вирощують продукцію на 100 га або навіть 500 га ріллі: без доступу до прогнозованої логістики, через кеш.
Держава вустами голови Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева визнає проблему тіньових схем скупівлі врожаю, внаслідок яких країна втрачає на "чорному" експорті зерна десятки мільярдів доларів. Та на превеликий жаль, держава поки що не бачить першопричину цієї фіскальної проблеми: нефункціональну логістичну модель, яка не пропонує дрібному фермеру доступних інструментів для легального продажу своєї продукції покупцеві напряму. Щоб продати свою агропродукцію з доставкою в порт, треба вміти знаходити вагони та "прискорювати" їхній рух крізь лабіринт нинішніх правил та "традицій" залізничних перевезень, треба витрачати час, гроші та нерви, щоб виконати контрактні умови за термінами доставки та не наразитись на штраф.
Якщо ж продавати зерно просто зі складу за кеш – від фермера вимагається лише відкрити ворота.
І допоки фермер не отримає доступу до зрозумілої, прогнозованої, доступної логістики – продаж "по-чорному" через посередників залишатиметься для нього єдиною реальною опцією. Читайте також: Вивести з піке ринок комерційних вагонів-зерновозів Не буде перебільшенням називати цю ситуацію повільним економічним вбивством держави з двох боків: через недоотримання податків бюджетом та знекровлення класу дрібних агровиробників.
Адже не маючи можливості продавати свою продукцію напряму та віддаючи більшу частину маржі перекупникам, фермер недоотримує 40–50% потенційного доходу. Один з авторів земельної реформи, перший фермер України (з 1987 року) Іван Томич наводив цифри втрат у вимірі минулорічних цін: за одну й ту саму пшеницю третього класу агрохолдинг отримував понад 9 тис.
грн за тонну, а дрібний фермер – 5,5 тис.
грн.
Це не просто дисбаланс, а багатоступеневі наслідки, що впливають на всіх українських споживачів. Зараз чути багато нарікань на подорожчання продуктового кошика, і що ті ж сезонні овочі в Україні дорожчі ніж у Польщі.
Але ж ця продукція може стати набагато дешевшою, якщо фермер отримає ресурс для збільшення товарного виробництва.
Маючи прогнозовану та прозору модель доступу до інфраструктури, транспортування, фермери забезпечать українців продукцією за усім спектром за суттєво доступнішими цінами, ніж зараз. Вихід із ситуації там же, де й вхід: процедура легальної торгівлі та прозорої логістики продукції до покупця має бути не складнішою для фермера за неформальну процедуру торгівлі через кеш.
І для цього не треба вигадувати велосипед.
У світі вже є цифрові рішення, які зробили революцію в торгівлі, банківській сфері, поштових сервісах. Так само й в логістиці треба дати доступ до цифрових інструментів тим, хто сьогодні позбавлений навіть права бачити, що відбувається в цій системі.
Вже декілька років я намагаюся достукатися до людей, що приймають рішення в масштабі держави та донести їм: прототип цифрового середовища, до якого можуть під’єднатися фермери, покупці агропродукції, перевізники, державні фіскальні органи – вже створений.
Для його впровадження потрібні не гроші з бюджету, а рішення державних структур. Цей прототип цифрової логістичної платформи, яку ми розробили разом з фахівцями залізничної та ІТ-галузі, об’єднує всіх учасників логістичного процесу – агровиробника, перевізника, елеватор, покупця, фіскальний орган – в одному цифровому просторі, де видно кожен крок: від заявки на перевезення до прибуття вантажу в порт.
Усе, включно з документами, маршрутами, статусом перевезення, – фіксується автоматично, прозоро й у режимі реального часу. Цей інструмент дає найнижчий поріг входу для малого і середнього бізнесу, зокрема фермерів, які не мають CRM/ERP, логістичних менеджерів, а мають лише телефон і продукцію.
Особливістю цієї системи стане персональний ШІ-асистент, який може спілкуватися з користувачем голосом, "вивчати" його поведінку, формувати рекомендації на основі історії дій та пріоритетів, та виконувати логістичні дії за запитом: "порахуй тариф", "створи заявку", "покажи статус виконання перевезення". Читайте також: Майбутнє логістики – нові технології ШІ-асистент може стати провідником фермера у світ цифрової логістики, причому за дуже невеликі кошти – 50-60 дол.
на місяць на користувача. Такий підхід уже працює в Uber Freight, RailFreight One Stop Shop, SAP TM.
Але на відміну від них, ми пропонуємо відкрите, ринкове планування, яке охоплює всіх – від фермера до уряду.
Перенесення логістики в це середовище надасть фермеру доступ до "білого" ринку, а державі – можливість відстежувати "цифровий слід" аграрної продукції. Завдяки цифровому сліду, уповноважений орган зможе бачити не лише тоннажність, а й походження вантажу, навіть якщо частина зерна перевозиться автомобільним транспортом.
Це дозволить відстежувати повний ланцюг постачання, включаючи місця зародження, перевалки, аж до кінцевої точки поглинання.
Контроль за походженням та рухом зерна здійснюватиметься автоматично, на основі цифрових даних, а не ручної перевірки документів, що значно прискорить експорт. Цифрова логістика – це не лише про ефективність.
Це про рівність доступу та можливість для малого фермера продавати врожай за ринковими цінами, напряму, без "чорного" кешу.
І про додаткові ресурси для держави у вигляді податків, валютної виручки.
Проте цей спосіб розв’язання проблем наповнення бюджету та життєдіяльності агросектору поки що не очевидний для влади, оскільки він вимагає перебудови правил взаємодії між ключовими інституціями – бізнесом, "Укрзалізницею", урядом, Державною митною службою, міжнародними партнерами. Так, цей процес не є простим та вимагатиме людських та організаційних ресурсів.
Але варто розуміти, що консервація нинішніх правил означає продовження поступового економічного знекровлення дрібних агровиробників, збідніння споживачів, недоотримання податків бюджетом, і як наслідок – повільного економічного вбивства держави.