10 рішень для інклюзивного працевлаштування

Через війну український ринок праці зазнав значних втрат: сотні тисяч людей виїхали за кордон, ще тисячі – мобілізовані.
Роботодавці, особливо в регіонах, щодня стикаються з браком кадрів.
У той самий час понад два мільйони людей з інвалідністю працездатного віку залишаються майже повністю виключеними з економіки.
Це не лише про дискримінацію – це про втрачений ресурс, потенціал і людську гідність. Інклюзивне працевлаштування – це про рівність можливостей і зміцнення ринку праці в цілому.
Саме тому ми створили Каталог рішень у сфері інклюзивного працевлаштування.
Нижче десять проблем, із вирішення яких Україна має почати. Немає прозорих правил забезпечення розумного пристосування Так, визначення розумного пристосування міститься в Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, яка є частиною українського законодавства.
Але цього недостатньо. На практиці – ані роботодавці, ані працівники не розуміють, які саме дії потрібно вважати достатніми, як ініціювати адаптацію, і що робити в разі відмови. Читайте також: Роботодавці можуть отримати компенсацію за робочі місця для працівників з інвалідністю Розумне пристосування – це широкий спектр заходів: від гнучкого графіка й роботи з дому до спеціалізованого програмного забезпечення чи адаптованого робочого місця. Тому Україні потрібна чітка процедура, яка дозволяє визначити потребу, узгодити спільний порядок дій для забезпечення пристосування, отримати компенсацію (за потреби) і захистити обидві сторони від зловживань чи дискримінації. Роботодавці не мають стимулів адаптовувати робочі місця Навіть ті, хто хоче, не завжди можуть: ліфти, пандуси, програмне забезпечення – усе це коштує грошей.
Ми пропонуємо механізм часткової або повної компенсації витрат роботодавцям, які впроваджують розумне пристосування.
Це зменшить фінансові бар’єри й зробить інклюзивність реальністю. Людина залишається наодинці зі складною системою Багатьом потрібен хтось, хто допоможе не лише знайти роботу, а й адаптуватися.
Ми пропонуємо модель підтриманого працевлаштування – із залученням кар’єрних консультантів, асистентів, коучів.
Це дасть змогу не просто знайти роботу, а залишитися на ній, уникнувши ранніх звільнень. Освіта не відповідає потребам ринку – а перенавчання недоступне Багато людей з інвалідністю не мають змоги здобути сучасну, затребувану професію.
Ми пропонуємо створення державної програми перенавчання з адаптованими курсами, включаючи онлайн-формати.
Це дозволить цій групі увійти в нові галузі – зокрема цифрову економіку. Центри зайнятості – це не про підтримку, а про бюрократію Сайти незручні, а фахівці не завжди знають, як працювати з людьми з інвалідністю.
Ми пропонуємо навчання персоналу, спрощення процедур і створення спеціалізованих інклюзивних сервісів у межах служби зайнятості.
Це поверне довіру до системи. Процедура встановлення інвалідності – принизлива й застаріла Раніше люди часто проходили через МСЕК, як через кару.
Зараз ми маємо експертні комісії оцінювання повсякденного функціонування.
Але й далі процедура базується на діагнозах, а не на функціональних обмеженнях. Ми виступаємо за перехід до сучасної моделі оцінки, що базується на МКФ дозволяє справді оцінити потреби людини без стигми й "випрошування" статусу. І навіть коли є бажання – бракує знань Чимало компаній сьогодні декларують відкритість до людей з інвалідністю.
Але коли доходить до дій – бракує знань, практик, внутрішніх політик.
Бізнес не завжди розуміє, з чого почати: як адаптувати вакансію, що питати на співбесіді, як підтримати працівника на робочому місці. Читайте також: Ветеранський спорт: як працює нова програма та хто може отримати 1,5 тисячі від держави Ми пропонуємо запустити національну програму підтримки інклюзивних роботодавців.
Це можуть бути тренінги, шаблони політик, кейси адаптацій, менторська підтримка.
Результат – не лише поодинокі приклади "успішного найму", а системне розширення кола роботодавців, готових працювати з різними кандидатами. Водночас, важливо розуміти, що ми прагнемо до вільного та інклюзивного ринку праці в цілому, де адаптація – не виняток, а норма.
Тому такі програми – це лише перехідне рішення на шляху до середовища, де кожна людина має рівні можливості реалізувати себе, незалежно від наявності інвалідності. Транспортна і міська недоступність – прихований бар’єр до праці Люди можуть і хочуть працювати не лише з дому.
Але не можуть дістатись до офісу, пройти 20 сходинок, скористатись туалетом.
Ми пропонуємо місцеві грантові програми, спрямовані на покращення фізичної доступності – з чітким фокусом на працевлаштування. Самозайнятість – це шанс, але підтримки немає Чимало людей хочуть і можуть працювати на себе.
Ми пропонуємо цільові програми підтримки самозайнятості, включаючи менторство, бізнес-навчання та мікрофінансування.
Це особливо важливо в громадах, де немає великого бізнесу. Суспільство досі дивиться на інвалідність крізь жалість або страх Стереотипи про те, що людина "не зможе", – це один із найпотужніших бар’єрів.
Ми віримо в просвітницькі кампанії, тренінги для HR-фахівців, позитивні публічні кейси, які змінюють уявлення.
Бо найпотужніша інклюзія починається не з пандусу – а зі ставлення. Ці рішення – це не просто рекомендації.
Це дорожня карта для держави, бізнесу та громад.
Якщо ми хочемо сильну економіку й справедливе суспільство – без них не обійтись.