Інтерв'ю про санкції. російська сталь продовжує продаватися в ЄС — як посилити обмеження

НВ Бізнес, 27 травня 2022. Опубликовано 09:20 28 мая 2022 года У березні 2022 року ЄС запровадив санкції проти російської металургії. Але за два місяці виявилося, що вони не надто ефективні. Чому так сталося — в інтерв"ю з Олександром Сіриком, який консультує міжнародні металургійні компанії.

У середині березня країни ЄС погодили четвертий пакет санкцій проти рф. У ньому, серед іншого, було передбачено обмеження на імпорт металопродукції. Проте за підсумками 4 місяців 2022 року виявилося, що російська металургія практично не скоротила виробництво. Це може пояснюватися або зміною географічної структури збуту, або низькою ефективністю заходів, вжитих Євросоюзом. Зокрема, санкції не торкнулися постачання напівфабрикатів (квадратна і кругла заготовка, сляби) та металургійної сировини.

НВ Бізнес поговорив про ефективність європейських санкцій із Олександром Сіриком, СЕО консалтингової компанії Metals Consulting Int. (Німеччина).

— Вже минуло понад два місяці з моменту запровадження в ЄС санкцій проти російської металургії. Наскільки вони виявились ефективними?

— Поки що вжиті кроки виглядають не дуже ефективно. Продукція, щодо якої ЄС у березні застосував санкційні заходи, до цього ввозилася на територію Союзу з обмеженнями. Зокрема діяли квоти на готовий російський металопрокат. Одночасно географія російського експорту історично більш диверсифікована. Грубо кажучи, на ЄС та Північну Америку припадає від 20% до 40% експортних поставок залежно від виду продукції. Так, у частці Азії є Японія, Південна Корея, які також ініціювали санкції, але постачання туди незначні. Основні споживачі — це Китай, Індія.

Виходить, що суттєві поставки металургійної продукції та сировини з рф припадають на регіони, де санкції не інтенсивні або їх взагалі немає. Для росіян це питання перенаправлення товарних потоків. Не варто забувати, що йдеться про так звані “commodities” — однорідні, масові продукти без особливих специфічних вимог.

Географічна структура експорту металопродукції з рф у 2021 р. (у натуральному вимірі) / Фото: НВ

— Що це означає на практиці?

— російський матеріал йде з якихось ринків, що може навіть привести до зростання цін. Водночас ці ринки стають привабливими для металопрокату інших виробників, який перенаправляється з інших ринків. Собівартість виробництва в підприємств рф вважається найнижчою у світі. З огляду на те, що конкурентоспроможність російського металопрокату висока, він виливається на інший ринок.

Крім того, слід пам’ятати, що значні обсяги постачання російської металургійної продукції припадають також на країни Європи, які не входять до ЄС, зокрема Туреччини. Ця країна практично не обмежує постачання з рф.

— Вони можуть реекспортувати російську продукцію?

— Особливості митної політики Туреччини дозволяють це припускати — мита країни сприяють імпорту продукції для переробки та реекспорту. росія з січня обмежила публікацію своєї експортної статистики, що створює труднощі у відстеженні перенаправлення товаропотоків — санкції в ЄС і США були введені в середині березня і законтрактовані обсяги тільки починають з’являється у цих країн-партнерів.

— Цей висновок зроблено через те, що в рф немає скорочення виробництва?

— Згідно зі статистикою worldsteel, за 4 місяці 2022 року в росії виплавлено практично стільки ж сталі, як і роком раніше. Тобто вони справді завантажені роботою. Я чув, що збільшилися постачання у напрямку Далекого Сходу. Зокрема, через зниження вартості транспортування з європейської частини рф на Далекий Схід залізницею.

— Чому це сталось?

— Можуть бути різні причини. Від субсидій РЖД з боку держави до необхідності повертати вагони до Китаю. Зараз дуже збільшився потік азіатських вантажів до росії, тому потрібно повертати вагони на Далекий Схід. Така ситуація в логістиці дозволяє перенаправляти експорт до Китаю, Індії, Індонезії, Малайзії тощо.

— Які ще є аспекти, що впливають на дієвість санкцій?

— На постачання до Європи припадає багато напівфабрикатів та металургійної сировини. Вони не підпадають під санкції. Можна швидше говорити про самообмеження деяких компаній, що дистанціюються від постачання.

— В якому сенсі?

— Це репутаційні ризики, через які трейдери та споживачі не хочуть працювати з російським продуктом. Наприклад, деякі великі європейські споживачі ще у березні відмовилися від російських слябів саме з цієї причини. Але з урахуванням того, про що ми говорили раніше, вони просто їдуть до Китаю. Хоча це не оптимальна ціна. Дисконт може досягати 25−30%.

У Європу сляби теж їдуть, бо російські виробники там мають перекатні активи.

Від редакції:

На початку березня аналітичне агентство Argus повідомило, що у 2021 році російські та українські металургійні підприємства поставили до ЄС понад 4 млн. тонн слябів. Їх переробляли в готовий прокат заводи Групи Метінвест Ferriera Valsider та Trametal (обидва — Італія), підприємства НЛМК NLMK La Louviere (Бельгія) та DanSteel (Данія). А також закуповували незалежні переробники, наприклад прокатні заводи компанії Marcegaglia (Італія).

На росію та Україну припадало понад 50% імпорту цієї продукції до ЄС.

— Чому напівфабрикат не потрапив під санкції до ЄС? Недогляд, лобізм, ще щось?

— Що насправді сталося, знають лише люди, які все це утрясали в переговорах. Але формально під час запровадження санкцій у Євросоюзі просто прибрали квоти на імпорт металопрокату, які існували раніше. З наступного кварталу росія матиме нульові квоти на готовий металопрокат.

— Чи можна зробити умовно нескінченні контракти?

— Ні, це все працюватиме до середини червня та в рамках квоти. Але в поточній точці часу санкції щодо готового прокату здебільшого не працюють.

— З другої половини червня продовжаться постачання з рф лише напівфабрикатів?

— Якщо нічого не запропонують нового, то продовжаться. Але не дуже сумлінні постачальники під виглядом напівфабрикатів можуть везти готовий прокат. І європейські покупці його беруть. Наприклад, високоякісне сталеве коло для машинобудування можуть завозити під виглядом трубної заготовки. Це хитрощі у зміні митного коду товару.

— Наскільки реально закрити хоча б частину цих дірок?

— Необхідно враховувати також політичні аспекти — великі перекатні активи, які контролюють російські компанії, також мають рівноправних європейських акціонерів. Наприклад, агенції регіонального розвитку.

Від редакції:

Європейські прокатні активи групи НЛМК російського олігарха Володимира Лісіна належать компанії NLMK Belgium Holdings SA Рівноправним партнером російських металургів є SOGEPA (Société Wallonne de Gestion et de Participations SA) — Агентство з управління фінансовими інвестиціями бельгійського регіону Валлонія.

— Чи правильно я розумію, що ГМК росії не страждає?

— Я б так не сказав. У них внутрішній попит зменшився на третину у першому кварталі. Тиск уже йде. Важливо розуміти, що це коробочка, яка не замкнена лише на ЄС та США. Ще є простір для маневру за рахунок країн, які не запроваджували санкції або запроваджували обмежену кількість.

І нагадаю, що не всі обмеження почали діяти.

— А що відбувається із сировиною для металургії?

— ЄС не обмежував ввезення руди, чавуну тощо. Тут аргументація йде в екологічному розрізі, оскільки видобуток та первинна переробка руди — це брудні металургійні процеси.

Але складнощі з експортом у росіян також виникли. До Китаю їхня руда їхала через українські порти, які зараз заблоковані.

— Як можна обмежити постачання сировинних матеріалів?

— Це вольове рішення. Україна може вплинути через політичне лобіювання.

— Чи є приклади того, як працюють непрямі санкції?

— Северсталь взагалі “не їде” до ЄС через особисті санкції проти Мордашова (Олексій Мордашов — основний акціонер російської гірничо-металургійної групи Северсталь — НВ Бізнес). Є складнощі у Євраза. Санкції, які запроваджуються проти власників, ускладнюють перекази грошей, ускладнюються перевірки та процедури. Це називається KYC — Know Your Customer. Це все сповільнює бізнес. Існують проблеми з фрахтуванням морського транспорту. Умови бізнесу навіть щодо сировинних товарів стали жорсткішими.

Від редакції:

26 березня Северсталь заявила про те, що переорієнтувала європейський експорт до країн Південно-Східної Азії, Північної Африки та Індії. При цьому в компанії нарікали, що суттєве зміцнення курсу рубля знижує ефективність експортних поставок, що робить їх малоефективними.

— Чи є від цього хоч якийсь позитив для ГМК України?

— Зараз позитиву мало, бо основний український виробник Метінвест у Європі перетворився на чистого перекатника, який не може використати свої українські активи для вертикальної інтеграції. Адже виробництво товарних слябів було сконцентровано у Маріуполі.

Плюс є серйозні обмеження щодо логістики. Особливо це стосується морських поставок ЗРС з України на Північ Африки, до країн Близького Сходу, Китаю та інших азійських ринків.

Важливим моментом є збереження промислового потенціалу та стимулів для відновлення роботи української промисловості. Для цього скасування торговельних обмежень для України має стати довгостроковим, а не таким, що діятиме лише тимчасово, коли країна не може фактично скористатися такими преференціями.

Створення транспортних коридорів, що забезпечують доступ на ринки та до портової інфраструктурі, — ще один крок, який сприяє вирішенню поточних проблем та створює заділ на майбутнє.

Артем ІЛЬЇН