Як країни захищають своє машинобудування

Бизнес Цензор, 19 января 2021. Опубликовано 16:15 20 января 2021 года БізнесЦензор публікує головне з дослідження інституту GROWFORD про те, як інші країни захищають свою промисловість. І що в цьому напрямку робить Україна?

Наприкінці листопада 2020 року інститут GROWFORD опублікував своє дослідження “Вимоги щодо локалізації в публічних закупівлях як інструмент підтримки національної промисловості: міжнародний досвід та пропозиції для України”.

Засновники інституту: політик Віталій Ковальчук, що обіймав посаду заступника голови Адміністрації президента Петра Порошенка, підприємець Надія Гладкевич, що очолює групу компаній “Реноме”, яка займається ІТ-технологіями та фінансист Віталій Ломакевич, який в 2014 році був членом Ради Нацбанку.

Дослідження присвячене стану індустріального розвитку України та шляхам промислового протекціонізму. Найбільш цікавими в дослідженні є кейси з використання промислового протекціонізму різними країнами.

БізнесЦензор публікує стислий конспект цього дослідження.

Україна на шляху деіндустріалізації

В Україні впродовж останніх 18 місяців поспіль відбувається падіння промислового виробництва.

Промисловість України створює близько 20 — 22% валового внутрішнього продукту (ВВП). В цій сфері на кінець 2019 року було зайнято близько 2,5 млн осіб.

Як вже не раз писав БЦ, саме промисловість є запорукою збагачення країни. Сьогодні експорт України на дві третини складається з експорту сировини. В основному, це залізна руда, металургійні напівфабрикати та аграрна продукція — зерно, кукурудза, соняшникова олія.

Українська сировина за кордоном переробляється у товари з доданою вартістю, які Україна імпортує. В першу чергу — це транспортні засоби, електроніка та устаткування.

Таким чином, податки, робочі місця, технології, виробничі ланцюжки, додана вартість — все це залишається за кордоном.

Причини і наслідки падіння промисловості

Основними причинами різкого падіння в 2013-2015 роках були збройна агресія Росії на Сході та окупація Криму. Крім руйнування об"єктів інфраструктури і промисловості напряму, вона вплинула на скорочення експорту української промислової продукції.

До війни на РФ приходилось 52% українського експорту товарів машинобудування — $6,9 млрд в 2012 році. В 2018 році цей показник склав $963 млн. Втім, збільшився експорт в інші країни.

В досліджені GROWFORD цього не вказано, але ще однією глобальною причиною деіндустріалізації є відсутність інвестицій через погану систему їх захисту.

Без реформи судової та правоохоронної систем, яка забезпечить захист інвестицій, розвиток підприємництва в Україні навряд чи буде можливий.

В 2020 році, зазначається в дослідженні GROWFORD, до причин падіння ВВП додалась пандемія коронавірусу COVID-19.

Вона вдарила по всій світовій економіці. Але по український — особливо сильно. Через відсутність фінансової спроможності уряду підтримати бізнес податковими пільгами або прямими дотаціями.

Наслідком деіндустріалізації є депопуляція населення. Робоча сила з України перетікає в інші країни, де задіяна у створенні їхнього ВВП.

Згідно даних Eurostat, темпи падіння кількості населення в Україні одні з найбільших в європейських країнах. Україна втрачає 0,69% населення щорічно. Більше втрачають лише Латвія та Литва — по 1% щорічно.

Як країни захищають свою промисловість

Більшість країн надає преференції своїй промисловості, щоб стримати імпорт і дати можливість розвинутись своїм власним виробникам. Це поліпшує зовнішньоторгове сальдо та дає замовлення локальним виробникам на період становлення.

В дослідженні GROWFORD йдеться про те, що дискримінація імпорту в окремих випадках не протирічить міжнародним угодам. Для України це, в першу чергу, угода про членство у Світовій організації торгівлі (СОТ) та угода про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС).

Інші країни також користуються виключеннями в угодах про ВТО, щоб надати преференції власним виробникам. Ось декілька прикладів

Алжир. З 2015 року країна знизила податки для нових автомобілів місцевого виробництва. Автодилери за два роки були зобов"язанні розпочати промислову або напівпромислову діяльність. Тобто, забезпечити хоч якийсь рівень локалізації у виробництві авто, які вони продають.

Аргентина. Законодавством з 2016 року встановлено режим, який передбачає різні вимоги до місцевого контенту. За даного режиму місцеві виробники отримують податкові пільги при використанні мінімального відсотка локалізації — від 10% до 30%.

Пакистан. З липня 2016 року надається перевага місцевим автовиробникам шляхом дискримінації імпорту. ЄС вважає, що ця дискримінація має бути видалена.

США. За часів президентства Дональда Трампа, країна ввела багато бар"єрів для іноземних учасників торгів на ринку закупівель США. Європейські компанії в даний час стикаються з багатьма перешкодами. Їх або позбавлено доступу, або знижено їхні шанси на перемогу в державних контрактах.

ПАР. Проводить одну з найбільш протекціоністських політик. План дій з промислової політики (IPAP) ідентифікує місцевий контент як стратегічний інструмент для розвитку економіки. Сектори в ПАР, які використовують мінімальний поріг локального вмісту від 30% до 100%: транспорт, текстильна промисловість, деякі фармацевтичні вироби, меблі, стальна продукція та інше.

Ізраїль. Країна застосувала цікаве обмеження імпорту. Повідомлення про міжнародні тендери в Ізраїлі публікуються тільки в паперових місцевих газетах англійською мовою. Вони не існують в Інтернеті. Відтак, потенційні учасники мають створити в країні представництво, якщо хочуть приймати участь в державних закупівлях.

Туреччина. Ще одна країна з жорсткою протекціоністською політикою. Вона цікава через те, що Туреччина є великим торговим партнером України. Країна надає преференції виробникам електроенергії з локальним обладнанням. Умовою страхового відшкодування вартості фармпрепарату є локалізація його виробництва. З 2018 оку Туреччина запровадила квоти на імпорт сталі.

Про методи країн ЄС у захисті своїх виробників від конкурентного імпорту, БЦ вже писав.

Як Україна захищає свою промисловість

На сьогодні в Україні діє лише одна норма по дискримінації машинобудівельного імпорту. Вона стосується закупівель сільськогосподарської техніки і передбачає пільгові кредити від держави на закупівлю вітчизняної техніки.

Також у Верховній Раді знаходиться на розгляді проєкт закону №3739, який вже пройшов перше читання. Документ вводить обов"язкову локалізацію для участі у державних закупвілях для близько 90 позицій машинобудівної продукції.

Обов"язкова локалізація передбачається на рівні 10% у перший рік з подальшим щорічним збільшенням на 10% — до 40%.

До переліку продукції з обов"язковим вмістом місцевого контенту віднесені турбогенератори, трансформатори, компресорне обладнання, громадський транспорт, спецавтомобілі (сміттєвози, автоцистерни, пожежні, швидкої допомоги), локомотиви, вагони, насоси та інше.

Такий крок продублює захисні норми інших країн. В тому числі — США і ЄС. Згідно прогнозів аналітиків GROWFORD, ця норма дозволить збільшити приріст ВВП України на 0,5% щороку.

Василь МЕЛЬНИК