Як держава та Фірташ “зметикували” на двох, зробивши українців лохами

Бизнес Цензор, 15 января 2021. Опубликовано 15:06 15 января 2021 года Новий рік почався з катастрофічного для багатьох українських родин підвищення тарифів на доставку газу.

У деяких регіонах України зростання перевищило 200% та було за межею платоспроможності домогосподарств.

Скільки українців опинились в 2021 році за межею тарифної бідності, держава не рахувала та навряд чи рахуватиме.

Бо обсяг коштів, виділених в бюджеті цього року на субсидії порівняно з 2020 зменшився на 500 млн грн, а тарифи — навпаки зросли.

Це означає, що апарат чиновників винаходитиме нові засоби, щоб відправити шукачів субсидії додому ні з чим.

Не будемо вдаватись до розмірковувань на тему, як так сталось, що президент Володимир Зеленський обіцяв знизити тарифи в два рази, а сталось протилежне — всі платіжки зросли.

Поговоримо про те, чому це відбулось та чи можна було б цього підвищення уникнути або мінімізувати на прикладі лише однієї статті витрат в затвердженій регулятором калькуляції тарифу.

Так, з 1 липня 2020 року в структурі тарифу на розподіл газу з’явилась графа “компенсація витрат за попередні періоди”.

Загальна сума, що припадає на цю статтю по країні складає — 2,37 млрд грн за період з 1 липня 2020 по 31 грудня 2021.

Фактично, під словами “компенсація витрат за попередні роки” ховається погашення боргу облгазів перед державою в особі державної компанії “Укртрансгаз” з орбіти “Нафтогазу”.

Борги облгазів складають більше 40 млрд грн. І вони категорично відмовляються їх погашати, посилаючись на те, що їх вини у виникненні цих боргів немає.

“Укртрансгаз” навпаки, наполягає на тому, що ці борги легітимні та мають бути погашені. При цьому держкомпанії, зрозуміло, все одно, хто їх буде погашати, аби це було зроблено.

Природа цих боргів одна, проте причини — неоднорідні.

Це все борги за так звані небаланси — різниці між тим обсягом газу, який облгази збирались (законтрактували) викачати з трубопроводу, і обсягом, що фактично викачали.

Враховуючи те, що небаланси плюсові — це означає, що облгази “викачували” стабільно більше ніж контрактували.

При цьому, за викачаний понад законтрактований об’єм газ облгази з “Уктрансгазом” не розраховувались, беручи його фактично в борг.

Причин, чому так сталося, кілька.

З одного боку, це неналежна робота регулятора — НКРЕКП, який роки поспіль вів непослідовну та алогічну тарифну політику, “граючи” з президентами та урядами в соціалістично-комуністичний популізм “дамо найнижчі тарифи населенню”.

Олігархічний уклад держави не вимагав від політиків робити реальні реформи, спрямовані на підвищення доходів маленьких українців та виховання в них самостійних, забезпечених, відповідальних та розумних господарів.

Майже весь період української незалежності на кожній стратегічній галузі промисловості, прибутковому бізнесі або суттєвій бюджетній статті витрат чи доходів “сидів” олігарх і крав.

Чиновники та політики забезпечували йому недоторканість та комфорт у цьому процесі. А для того, аби українці не помічали як вони бідніють та не відчували всю глибину падіння, з ними “загравали” як могли.

Один з фокусів, до яких вдавалась влада і олігархи, це псевдонизькі тарифи.

Тобто тарифи і справді були низькими, проте олігархи, які контролювали підприємства, на рахунки яких ми сплачували більшу частину комуналки, не бідкували та забирали своє.

Тільки робили це не прямо через платіжки, а різноманітними прихованими від нашого ока схемами.

І ось, обслуговуючи в інтересах олігархів та політиків популізм, НКРЕКП штучно занижувала тариф на доставку газу. Робилось це кількома способами.

Перший, це штучне заниження норми споживання для помешкань без лічильників.

Наприклад, протягом 2015 — 2018 років цей показник був майже вдвічі менший за реальний обсяг споживання газу такими домогосподарствами.

Це означає, що газ споживачі вибирали повністю, а платили — половину. При цьому, самі облгази мали цей обсяг газу оплачувати, бо в “Укртрансгазі”, на відміну від цих домівок, лічильники стоять. Та за весь вибраний з трубопроводу газ облгаз має розрахуватись.

Другий, так звані “температурні коефіцієнти”. Річ у тому, що помешкання, в яких є газові лічильники, які не приведені до стандартних умов, взимку споживають газу на 7-14% більше ніж показує лічильник.

Бо він розрахований на температуру + 20С, а при нижчих температурах газ стискається і важить менше, проте лічильник цього “не бачить”. До того ж, великі обсяги газу споживається саме взимку — коли споживачі користуються ним для опалення.

І знову ж таки, на відміну від нашого житла, в “Уктрансгазі” стоять лічильники, що приведені до стандартних умов. Тобто вони знають, коли на вулиці -20С, і рахують вибраний облгазами газ правильно.

І знов та сама ситуація, споживачі газ вибрали і не заплатили, а облгази з “Укртрансгазом” мають розрахуватись.

В різні періоди були різні моделі маніпуляцій, у тому числі сумнозвісне ПСО. Проте, результат всього цього був один. Населення нібито платило низькі тарифи, але “під столом” їх все одно обкрадали, але непомітно.

Проте, винуватець тут хоча і держава, в тому числі в особі регулятора, уряду, парламенту та навіть президента. Однак, я б сказала, що її роль в цьому угрупуванні була скоріш виконавча.

Основними ж організаторами, замовниками та вигодонабувачами цього безладу були самі олігархи. В даному випадку — Дмитро Фірташ та його спільники Юрій Бойко і Сергій Льовочкін.

Вони давно отримали від держави більшість з цих облгазів (70% облгазів — їх вотчина), ще коли Бойко відповідав за цю галузь та міг “нарішати” газові активи партнерам.

Зрозуміло, що взяли вони їх за безцінь, а самі газові мережи навіть не перебувають у їх власності.

Вони просто безкоштовно їх експлуатують, не вкладаючи в їх модернізацію за весь час фактично ні копійки, бо вони ж не їх. Та при цьому “висмоктуючи” з них максимум прибутків за принципом “а після нас хоч потоп”.

Підтвердженням тому є чисельні журналістські розслідування та кримінальні справи проти “стрєлочніків” за розкрадання та виведення коштів, які зазвичай закінчувались смішними сумами штрафів або умовними термінами.

На певному етапі їх нахабаство дійшло до межі, що вони навіть змогли організувати для себе виключення з “Прозорро”.

Адже з моменту існування системи облгази були чи не єдиними природніми монополістами, що могли собі дозволити “не заморочуватись” прозорістю, оскарженням в АМКУ та правилами, і купувати товари у кого хочуть та за скільки хочуть. А хотілось, традиційно, у своїх та за дорого.

Така бізнес модель з одного боку знищувала технічно газові мережі, що призводило до збільшення кількості аварійних випадків, розгерметизацій та витоків газу.

Отже, вони і так отримували в тарифі не так багато і частину з цього тупо крали, та ще й те, що залишилось, йшло на покриття витрат на такі наслідки занедбаного стану мереж.

З іншого боку, це било по їх репутації та моралі компаній. Працівники облгазів не були лояльними до своїх підприємств, а мізерні зарплати змушували їх не тільки погано працювати від безвихідності та на зло, а ще й шукати можливості й для себе підзаробити на споживачах.

Отже, олігархи були зацікавлені в тому, щоб держава їм в цьому місці “недоплачувала”, а переплачувала в інших.

Адже тоді у випадку якихось негараздів завжди легко юридично показати пальцем на крайнього клерка в якомусь чиновницькому кабінеті, чиє прізвище вони навіть не знають.

Звісно іноді вони щось там для проформи “булькали” про “мало, дайте ще, не вистачає оновити мережі, працівники працюють за копійки”.

Але реально контролюючі всю владну вертикаль саме в їх руках було питання тарифів. Та їм не треба було давати інтерв’ю чи коментарі, писати звернення або організовувати круглі столи.

Достатньо було підняти телефон без кнопочок і державна машина розвернулась би і почала свій рух в іншому напрямку. Прогресивному та демократичному, але не вигідному їм.

Бо в таких умовах вони б швидко втратили свій вплив і гроші, адже коли кожний маленький українець може заробити собі та більшість заробляє на європейські тарифи, їх “шматок пирога” суттєво схуднув би, як і кількість місць, де можна щось вкрасти.

Повертаючись на початок, це свято корупції та популізму мало закінчитись, бо українські запаси не вічні. Та це сталось.

Бездарність нової влади, звичайно, суттєво прискорила цей процес. Хоча справедливості заради, якщо б замість них прийшли б такі самі негідники, але розумніші, це також сталось би. Але на кілька років пізніше.

Раніше, подібні боргові комунальні ями держава вирішувала або просто списанням боргів. Тобто прийняли закон і все, ніхто нічого нікому не винний (так можна, коли ти парламент). Або погашенням боргів з бюджету (тут головне розумну назву підібрати для схеми).

І зараз мало б відбутись саме так, якби… Якби в бюджеті було б хоч трішечки більше грошей. Якби керівник Нафтогазу Андрій Коболєв був трішечки більш піддатливим для політичного та олігархічного впливу. Якби Росія не чекала нашого провалу з анбандлінгом, що має потонути в борговій ямі, щоб сказати світу “бачите, вони просто корумповані нікчеми”…

Або, пофантазую, так само, але вже з врахуванням помилок та подальшою зміною курсу та пріоритетів… Якби президент та його “зелена” команда були хоч трішечки розумнішими. Якби Фірташ-Льовочкін-Бойко та інші олігархи були не такими жадібними та хоч на крапельку любили Україну, відносячись до неї, як до Батьківщини, а не місця для полювання…якби…

Проте, нічого з переліченого вище не сталося. І держава разом з Фірташем “зметикували на двох” і вирішили, що всі ці борги мають погасити українці.

Без прелюдій, без красивих обгорток, без “плюшок” на заміну, і вже навіть без обіцянок.

Нам просто мовчки включили борги облгазів у тариф, немов так і треба, немов це наша вина, що так сталось, і це ми на газових схемах заробили на віденську віллу чи отримували хабарі за те, щоб цього не помічати.

В черговий раз нас зробили “лохами” і все, що як виявилось ми можемо, — це перекривати дороги. Я з повагою та підтримкою дивлюся на цих людей в областях, вони хоч якось боряться з цим.

Це історія лише однієї маніпуляції на одному тарифі. Їх набагато більше та я обов’язково про це писатиму.

І насамкінець. Я також втомилась бути лохом у цій країні. Й ми з “Лігою антитрасту” намагаємось це змінити на своєму рівні — як можемо, показуючи олігархам межі, за які не можна заступати.

Минулого року Антимонопольний комітет наклав штраф на облгаз-збути Фірташа за зловживання монопольним становищем. Вони це оскаржили до суду і один — “Чернівцігаз збут”, вже програв апеляцію.

Отже, за українським законодавством тепер його споживачі мають право на відшкодування шкоди з нього в подвійному розмірі.

“Ліга антитрасту” разом з адвокатською компанією ADVANQ надає споживачам допомогу на умовах pro-bono в цьому процесі та готує колективний позов.

Якщо ви проживаєте в Чернівецькій області або у вас є там знайомі, будь ласка, скажіть їм про це.

За посиланням роз’яснення, хто має право на відшкодування шкоди, в якому розмірі та як це зробити.

Від споживачів потрібно буде мінімум уваги та дій, на які вони витратять кілька хвилин. Все інше ми зробимо самі.

Поширюйте цю інформацію, чим більше чернівчан долучиться до цієї ініціативи, тим швидше вони всі отримають справедливу компенсацію.

Агія ЗАГРЕБЕЛЬСЬКА, співзасновниця Ліги Антитрасту, державна уповноважена АМКУ у 2015-2019 роках