Київ завжди вважався зеленим містом завдяки численним скверам та паркам, розкішним бульварам, а каштани були його візитною карткою. Але з кожним роком ми спостерігаємо, як швидко змінюється пейзаж за вікнами наших будинків та офісів. І вже не у сквер ми виходимо на прогулянку, а у кам’яні джунглі. Лише на давніх фото залишились квітучі каштани на Хрещатику.
Тому особливо цінним та улюбленим містом відпочинку киян і гостей столиці є Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка, який знаходиться у центрі Києва та у 2020 році відзначив 85-річчя від дня заснування.
У ботанічному саду зібрано великий колекційний фонд рослин, який налічує понад 16,5 тис. видів, а колекції тропічних i субтропічних рослин, моносади бузку, троянд i півоній та найбільша в Європі колекція біоенергетичних i лікарських рослин мають статус національного надбання i повинні перебувати під захистом держави.
Повторю – повинні перебувати під захистом держави.
Але ситуація, яка склалася навколо ботанічного саду, свідчить якраз про інше.
Відповідно до бюджетного плану 2020 року Національний ботанічний сад мав додатково заробити 13,2 млн грн за рахунок надходжень від продажу вхідних квитків i проведення рекреаційних заходів у період квітування магнолії та бузку. Отримані кошти мали бути спрямовані на виплату комунальних видатків Національного ботанічного саду i забезпечення догляду за колекційним фондом рослин. Однак у період квітування магнолій і бузку Національний ботанічний сад був закритий для відвідувачів у зв’язку з карантинними заходами.
Карантин минув, а наслідки для ботанічного саду стали катастрофічними.
Я та мої колеги як народні депутати звернулись до прем’єр-міністра України з питання виділення коштів для Національного ботанічного саду, адже колекційний фонд рослин має перебувати під захистом держави.
Відповідь отримали негативну. Хоча абсолютно зрозуміло, що 13,2 млн грн – це не великі для бюджету гроші («крапля в морі») і важливий підхід держави до вирішення долі і ботсаду, і людей, які там працюють.
То де держава
