Що контролює олігарх Ігор Коломойський

Бизнес Цензор, 12 декабря 2019. Опубликовано 10:15 14 декабря 2019 года БізнесЦензор порахував, яку частку економіки контролює олігарх Ігор Коломойський і як він намагається впливати на політичний та економічний вектор розвитку України.

БізнесЦензор порахував, яку частку економіки контролює олігарх Ігор Коломойський і як він намагається впливати на політичний та економічний вектор розвитку України.

Олігарх Ігор Коломойський в інтерв"ю найвпливовішого видання світу погрожує США розвернути вектор напрямку України від Західу в сторону Росії.

Він відкрито виступає проти співпраці України з МВФ, який вимагає від команди Володимира Зеленського на законодавчому рівні гарантувати неповернення Приватбанку олігарху і не компенсувати йому мільярди доларів за нібито неправомірну націоналізацію банку.

Коломойський поводить себе як високопоставлений чиновник, який коментує питання виключно компетенції президента та уряду. Це шкодить зовнішнім інтересам України і провокує у інвесторів питання: “Наскільки нова влада незалежна від олігарха з неоднозначною репутацією”.

Його мета — відбитися від американської правоохоронної система, а точніше від ФБР, яке розслідує можливе відмивання коштів компаніями Коломойського. Крім того він прагне сатисфакції за націоналізацію головного активу його фінансово-промислової групи (ФПГ) — Приватбанку, з якого до націоналізації в 2016 році було виведено $5,5 млрд.

Після того як Коломойський відкрито підтримав кандидатуру Зеленського на посаду президента України, декілька десятків його людей потрапило у владу, а сам він позиціонує себе як найвпливовішого олігарха України. Але це не точно.

БізнесЦензор порахував, яку частку економіки контролює олігарх, який намагається впливати на політичний та економічний вектор розвитку України.

Феросплавна монополія Коломойського

Групі “Приват” Ігоря Коломойського належить все виробництво феросплавів в Україні: від видобутку руди (Покровський і Марганецький ГЗК) до виробництва феросплавів — Нікопольський завод феросплавів (НЗФ) та Запорізький феросплавний завод (ЗФЗ).

На окупованій території Донбасу у олігарха лишився третій завод — Стаханівський.

Феросплави використовують в металургії для покращення якісних характеристик сталі. Так, завдяки феросплавам в сталь додають вольфрам, молібден, нікель і видаляють кисень, який може погіршити експлуатаційні характеристики металу.

Партнером Коломойського по феросплавному бізнесу є Геннадій Боголюбов. Ще близько 30% в умовному феросплавному холдингу “приватівців” належить Віктору Пінчуку — зятю колишнього президента Леоніда Кучми за часів правління якого олігархи скуповували акції феросплавних заводів.

НЗФ та ЗФЗ є одними з найбільших споживачів електроенергії в країні. Щоб забезпечити свої заводи дешевим ресурсом, Коломойський ще за попередньої влади домігся призначення “зрозумілих йому менеджерів” в керівництво державної генерації “Центренерго”.

З липня по жовтень і з 1 грудня 2019 року “Центренерго” по прямих договорах продає електроенергію феросплавним заводам Коломойського за цінами нижче ринкових. 

Нафтопродукти Коломойського: видобуток, виробництво, морська перевалка та реалізація

На ринку нафтопродуктів структури Ігоря Коломойського і його партнерів контролюють єдиний нафтопереробний завод “Укртатнафту”, найбільшу мережу АЗС під брендами ANP та “Авіас” і найбільший морський перевалочний комплекс нафтопродуктів з парком резервуарів: Ексімнафтопродукт, Одесанафтопродукт, “Синтез Ойл” та Укрлоудсистем.

Виробництвом моторного пального в Україні займається два підприємства — “Укртатнафта”, яка експлуатує Кременчуцький нафтопереробний завод (НПЗ), та Шебелинський газопереробний завод (ГПЗ) — основний нафтопереробний актив найбільшої газовидобувної компанії України — “Укргазвидобування”.

Частка обох підприємств на внутрішньому ринку нафтопродуктів становить 20%. З них 80% — це нафтопродукти виробництва Кременчуцького НПЗ.

Контрольний пакет (56% акцій) цього єдиного діючого в Україні нафтопереробного заводу належить структурам Ігоря Коломойського та Олександра Ярославського. Міноритарний пакет в розмірі 43% належить НАК “Нафтогаз України”.

При цьому держава позбавлена операційного контролю над підприємством. Багаторічним головою правління “Укртатнафти” є Павло Овчаренко — людина Ігоря Коломойського.

Частину нафти для переробки “Укртатнафта” отримує від “Укрнафти” — найбільшої нафтовидобувної компанії України, контрольний пакет акцій якої належить державі через НАК “Нафтогаз”. Але операційний контроль над компанією багато років зберігав Коломойський.

Згідно положень закону Про нафту і газ, а також постанови Кабміну №570 від жовтня 2014 року, “Укрнафта” забов"язена продавати нафту та газвоий конденсат виключно на аукціонах.

Але єдиним споживачем цього ресурсу в Україні є “Укртатнафта” Коломойського. Мінімальні (стартові) ціни на аукціонах встановлюються за формулою з урахуванням ринкових цін в світі в попередньому місяці.

За місяць ціна може стрімко змінитись. Через це фірми Коломойського купують нафту у держкомпанії тоді, коли аукціонна ціна нижче ринкової. І навпаки — не купують, коли стартова ціна аукціону вище ринкової. Відповідно, “Укрнафта” нікому не може продати свій ресурс і втрачає дохід. За даними компанії, через відсутність покупців, 11 з 19 аукціонів в 2019 році не відбулись.

З початку року “Укрнафта” постачає свою сировину на Кременчуцький НПЗ за давальницькою (толінговою) схемою, що більш вигідно Коломойському.

Як Коломойський отримав контроль на “Укртатнафтою”

“Укртатнафта” була створена в 1994 році указами президентів України і Татарстану на базі Кременчуцького НПЗ. 18,3% акцій “Укртатнафти” належало структурам “Татнефти”, Міністерство майна Татарстану володіло 28,8% акцій. Ще 8,6% акцій належало безпосередньо “Татнефти”.

Однак, в результаті низки судових рішень та рейдерської атаки, акції НПЗ, які належали татарам, були продані компаніям з орбіти групи “Приват” в 2007 році.

“Татнафта” почала судовий процес проти України в Міжнародному арбітражному суді Парижа, висунувши претензії на суму $2,4 млрд.

В фінальному рішенні Міжнародний арбітраж в 2014 році знизив вимоги “Татнафти” з $2,4 млрд до $122 млн і зобов"язав Україну виплатити російській компанії ці гроші.

За цей час Україна витратила на свій захист за цими справами близько 200 млн грн.

Нафтопродукти Кременчуцького НПЗ збуваються через найбільшу мережу АЗС в Україні, яку контролюють структури олігарха. Ця мережа нараховує близько 1 тис. заправочних комплексів під брендами ANP, Авіас, Мавекс, Сентоза. Партнером АЗС Привата виступають і 530 АЗС “Укрнафти”, які продають пальне Кременчуцького НПЗ за аналогічними цінами.

Профільне видання Enkorr оцінює частку групи Приват Коломойського на роздрібному ринку реалізації нафтопродуктів у 25%.

Окрім видобутку та переробки нафти Приват контролює і найбільшу інфраструктуру з перевалки нафтопродуктів, які доставляються морем.

Мова йде про Одеський перевалочний комплекс — це чотири з шести нафтових причалів в Одеському порту з прийому нафтопродуктів та зрідженого газу. Контролюють Одеський перевалочний комплекс чотири юридичні особи Коломойського: Ексімнафтопродукт, Одесанафтопродукт, Синтез Ойл та Укрлоудсистем.

Міжнародні авіалінії Коломойського

У власності Коломойського знаходиться найбільший авіаційний перевізник України — Міжнародні авіалінії України (МАУ).

Ця авіакомпанія експлуатує 42 авіалайнера і здійснює більше 1 тис. рейсів на тиждень. Базовим аеропортом авіакомпанії є “Бориспіль”.

В 2018 році частка ринку авіаперевезень МАУ становила 40% — за підрахунками галузевого видання Аvianews.

На внутрішньому ринку, в період зимньої навігації 2019-2020 років, частка ринку МАУ становила 67%. Ще 12% припало на авіакомпанію “Роза вітрів”, яка також входить в орбіту інтересів Коломойського.

Не зважаючи на домінуюче становище МАУ на українському авіаринку, компанія працює з негативним фінансовим результатом — збиток в 2018 році становив 2,8 млрд грн.

Заборгованість МАУ за аеронавігаційне обслуговування з урахуванням штрафних санкцій в листопаді 2019 року становила 1 млрд грн.

Головний інформаційний канал Коломойського

Телевізійний простір України поділено між сімома медіа-холдингами олігархів. Чотири з яких найбільші: StarLightMedia (ICTV, СТБ, Новий) Віктора Пінчука, 1+1 Media (1+1, 2+2, ТЕТ) Ігоря Коломойського, Медіа група Україна (телеканал “Україна”) Ріната Ахметова, Inter Media Group (Інтер, Мега, К1, К2) Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна.

Окрім них є ще два менших холдингів: “Новини” (ZIK, NewsOne, 112) Віктора Медведчука та телеканали 5 Канал і Прямий Петра Порошенка.

Детальніше про розподіл телеефіру між українськими олігархами — в нашому попередньому тексті.

За даними “ТВ Панелі” Індустріального телевізійного комітету, в листопаді 2019 року телеканали 1+1 Media Ігоря Коломойського за рейтингом ( Rat% — середній відсоток глядачів, що дивились кожну секунду події/ТВ каналу, від загальної кількості людей, що належать до цільової групи) були на другому місці, поступившись каналам Пінчука.

Новинний контент телеканалів Коломойського відповідав та відповідає інтересам олігарха, хоч акціонер постійно заперечує вплив на редакційну політику.

Варто вказати, що телевізійний холдинг Коломойського став ключовим каналом просування передвиборчої кампанії Володимира Зеленського та його партії “Слуга народу”.

Слуги Коломойського в Верховній раді

Ігор Коломойський у Верховній раді, в тому числі і у фракції “Слуга Народу”, впливає приблизно на два десятки народних депутатів. Ці люди до Верховної ради працювали в компаніях олігарха, з його партнерами або були у складі його політичної партії УКРОП.

Таку кількість підконтрольних народних депутатів олігарх поки не може перетворити в “золоту акцію”. Однак в його силах через цих лояльних обранців пролобіювати певні рішення.

“Ударною” групою депутатів олігарха є колишні працівники 1+1 на чорлі нардепом-блогером Олександром Дубінським. Він є ретранслятором ідей та поглядів олігарха. До цієї групи входять екс-журналістка “плюсів” Ольга Василевська-Смаглюк, блогери Олександр Куницький та Максим Бужанський.

На Коломойського орієнтується і колишній директор 1+1 Олександр Ткаченко і гендиректор агенції УНІАН Артем Ковальов, які пройшли в Раду за списками “Слуги народу”.

З “плюсів” у Верховну раду потрапив також телеведучий і мажоритарник Сергій Швець.

Інтереси Коломойського в Раді представляють бізнес партнер олігарха Ігор Палиця. До Ради він був головою Волинської обласної ради та членом політради УКРОП.

Від УКРОПу в Верховну раду потрапило ще з десяток депутатів Коломойського.

Зокерма, це самовисуванці Тарас Батенко (голова УКРОПу), Ірина Констанкевич, В"ячеслав Рубльов радник Палиці, коли той був головою Волинської облради, Богдан Яременко, Олександр Юрченко, Ігор Фріз, Олександр Матусевич, Юрій Мисягін, Владислав Бородін та Дмитро Чорний.

На олігарха також орієнтується В"ячеслав Медяник — координатор юридичного напряму в Штабі національного захисту Дніпропетровської області, який очолює нардеп Юрій Береза — був радником голови Дніпропетровської ОДА Медяник переміг в окрузі №27 в Дніпрі.

І нардеп Сергій Демченко — депутат Дніпровської міськради від партії “Україна Майбутнього”, яку очолює Святослав Олійник. Контроль над партією приписують Коломойському.

Юрій ВІННІЧУК