Новини Правобережного управління 23.08.19

23 СЕРПНЯ УКРАЇНА ВІДЗНАЧАЄ ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА
На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання  поваги громадян до державних символів України фахівці Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області долучились до свята Дня Державного Прапора України.
Синьо-жовтий прапор для українців - це символ свободи і боротьби за незалежність.
Основою формування українських державних символів стала історична традиція ще з часів Давньої Русі. Князь київський Володимир Великий мав власний герб – золотий тризуб на синьому фоні. Прапор Руської землі був переважно червоний із золотим тризубом. Корогва Галицько-Волинського князівства блакитного кольору із золотим левом.
 Утвердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося у 1848 р. Сталося це під час європейської «весни народів». У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. Відтоді прапори в національних кольорах почали використовувати під час проведення Шевченківських та інших свят.
 Використання синьо-жовті прапорів на Наддніпрянщині стало можливим після революції 1905-1907 років. На час повалення царизму ці барви були вже звичним і загальновизнаним елементом української національної символіки.
 25 березня 1917 р. під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді в Петрограді, а 1 квітня 1917-го учасники української національної маніфестації в Києві несли 320 національних прапорів. Солдати-українці київського гарнізону несли синьо-жовті знамена з написами: «Вільна Україна», «Вічна пам'ять борцям за волю», «Війна до перемоги» тощо.
 У подальшому синьо-жовті прапори стали обов’язковим атрибутом всіх зібрань української громадськості у різних містах України та колишньої імперії.
 Влітку 1917 р. під синьо-жовтим стягом вирушав на фронт перший український підрозділ – полк ім. Гетьмана Богдана Хмельницького.
 Офіційно прапор затвердили в Тимчасовому законі про флот УНР 27 січня 1918 р. Прапором торговельного флоту визначалося «полотнище о двох - блакитному і жовтому кольорах». Прапор військового флоту відрізнявся лише наявністю блакитного Тризуба в кряжі верхньої блакитної смуги.
 29 квітня 1918 р.  на есмінцях та лінкорах, що базувалися у Севастополі, були підняті українські прапори. Флагманський корабель «Георгій Побідоносець» подав сигнал про підняття прапору над українським Чорноморським флотом. До Києва та німецького штабу надіслано відповідні повідомлення. Зокрема, в телеграмі до Києва зазначалося: «Цього числа Севастопольська фортеця і флот, що перебувають у Севастополі, підняли українські прапори. Командування обійняв контр-адмірал Саблін». Незабаром німецьке командування від імені Центральної Ради надіслало відповідь на радіограму М.Сабліна, в якій прохали його, як командувача флотом, видати наказ про підняття українських прапорів в Керчі до 8-ої години 30 квітня.
 За гетьмана Павла Скоропадського на блакитно-жовтій основі формувалися різні службові прапори. 16 липня 1918 р. гетьман затвердив військовий прапор Української Держави.
 13 листопада 1918 р. Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західноукраїнської Народної республіки синьо-жовтий стяг.
 За УНР Директорії також використовувався прапор у синьо-жовтих барвах.
  20 березня 1920 р. ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор Підкарпатської Русі (яка увійшла до Чехословаччини). У 1934 р. чехословацька влада заборонила використовувати прапор. На це представництво українців обурилося: «Ми маємо свій прапор…його історія сягає глибоко в минувшину нашого народа, аж на тисячу років назад…прапора уживав наш князь Лаборець, а потім Федір Корятович. …По світовій війні народні ради русинів з огляду на історичні традиції проголосили синьо-жовті барви за барви підкарпатської Русі й нашого руського народу».
 15 березня 1939 р. Сейм Карпатської України, що відбувся у Хусті затвердив синьо-жовтий прапор Карпатської України.
 ОУН та її попередниця Українська військова організація (УВО) у своїй діяльності  використовували національний прапор. У листопаді 1928 р. до десятої річниці Листопадового чину у Львові над собором св. Юра українські активісти вивісили синьо-жовтий прапор з написом «УВО». Згодом так само вчиняли і ОУНівці, послуговуючись червоно-чорним та національним прапорами. На початку 1930-х рр. з’явився гімн ОУН, де є слова: «Під синьо-жовтим прапором свободи з’єднаємо весь великий народ свій».
 У квітні 1941 р. Другий Великий Збір ОУН визнав синьо-жовтий прапор національним державним українським прапором.
 Влітку 1941 р. націоналістичні та національні прапори майоріли в селах під час проголошення Акта відновлення української держави.
 14 жовтня 1947 р., коли вперше відзначалося Свято УПА, Головний осередок пропаганди ОУН зобов’язав підпільників розвісити по населених пунктах синьо-жовті і червоно-чорні з емблемою прапори.
 «Присягу після вишколу молоді стрільці приймали в Нижньому Березові. Засніжений ліс і недалекі скуті морозами гори були свідками того врочистого дійства. Стрій підтягнутих стрільців утворив чотирикутник. Над головами легенько лопотіли на січневому вітерці блакитно-жовтий і червоно-чорний прапори», - так описував присягу сотні УПА «Дністер» Василь Блясецький.
 Протягом  ХХ ст. блакитно-жовтий прапор пройшов шлях народного визнання та юридичного оформлення. Важливі події українського державотворення, боротьби за свободу країни, акції протесту та непокори відбувалися під національним стягом. За комуністичного тоталітарного режиму український прапор був елементом спротиву.
 У другій половині ХХ ст. були, хоч і поодинокі, спроби піднести український прапор. Зокрема, 1 травня 1966 р. над будинком Київського інституту народного господарства у Києві (нині КНЕУ) замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Задум тих, хто це зробив полягав у наступному. Будівля розташована біля заводу «Більшовик». Робітники та студенти зранку будуть формувати колони для першотравневої демонстрації і побачать прапор. Це мало викликати резонанс.
 26 квітня 1989 р. у Львові під українським прапором проходив мітинг пам'яті Чорнобильської трагедії. 22 травня 1989 р. у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор.
 23 березня 1990 р. він з’явився над Тернопільською міськрадою. 3 квітня 1990 р. – над Львівською міськрадою.
 24 липня 1990 р. у Києві блакитно-жовтий прапор був урочисто піднятий над будинком міської ради. Полотнище було попередньо освячено у Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.
 24 серпня, після проголошення Акту незалежності України, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Про це свідчать стенограма засідання і спогади тодішніх депутатів
 А 4 вересня 1991 р. національний синьо-жовтий прапор піднято над Верховною Радою України.
 У статті 20 Конституції України вказано, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
 «На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання  поваги громадян до державних символів України постановляю установити в Україні День Державного Прапора України, який відзначати щорічно 23 серпня», - йдеться в Указі Президента України від 23.08.2004 № 987/2004.
 
Фахівці Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області надають послуги платникам
За 7 місяців поточного  року фахівцями Центрів обслуговування платників Правобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області надано понад 19,8 тисяч адміністративних  послуг.
Серед послуг, за отриманням яких найчастіше зверталися відвідувачі:
 - видача картки платника податків, внесення до паспорта громадянина України (у формі книжечки) даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (понад 4,7 тис. звернень);
- видача відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків (понад 1,8 тис.звернень);
-  реєстрація платника єдиного податку (2,4 тисяч звернень);
-  надання витягу з реєстру платників єдиного податку (понад 2,7 тисяч звернень);
- реєстрація книги обліку доходів та книги обліку доходів і витрат платникам єдиного податку (понад 1,9 тисяч звернень);
- видача довідки про відсутність заборгованості з платежів до бюджету, що контролюються органами державної фіскальної служби (понад 2,9 тисячі звернень);
-  реєстрація книг обліку розрахункових операцій тощо (понад 1,9 тисяч звернень) тощо.
         З метою економії часу звертаємо увагу на можливість отримання довідки про свої доходи за допомогою електронного сервісу ДФС - «Електронного кабінету» (https://cabinet.sfs.gov.ua). Скористатися зазначеним сервісом можуть особи, які мають особистий ключ електронного цифрового підпису.
Нагадаємо, що отримати адміністративні послуги можна за адресами:
-  Новокодацька Державна податкова інспекція, вул. Театральна, 1-А, м. Дніпро, телефони: (0562)377-46-14;
-  Центральна Державна податкова інспекція, вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, телефони: (0562)374-70-32; 
-  Чечелівська Державна податкова інспекція, вул. Театральна, 1-А, м. Дніпро, телефони: (0562)377-46-18.
Час прийому відвідувачів у ЦОП (прийом документів, консультування, надання адміністративних послуг): понеділок - четвер з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., п’ятниця - з 9 год. 00 хв. до 16 год. 45 хв., обідня перерва з 13 год. 00 хв. до  13 год. 45 хв.,  субота та неділя - вихідні дні.
 
Застосування санкцій за порушення митного законодавства при ввезенні транспортного засобу
В інформаційному агентстві «МОСТ-Днепр» відбулася прес-конференція заступника начальника Дніпропетровської митниці ДФС Ігоря Диби на тему «Застосування санкцій за порушення митного законодавства при ввезенні транспортного засобу».
Він нагадав, що 25 листопада 2018 року набули чинності закони України від 08 листопада 2018 року № 2611-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» (далі – Закон № 2611-VIII) та № 2612-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» (далі – Закон № 2612-VIII).
«За цей час Дніпропетровською митницею ДФС здійснено митне оформлення 6 108 одиниць транспортних засобів громадян у відповідності з зазначеними законами. До Державного бюджету України перераховано 381 млн грн податків.
З початку серпня поточного року у зоні діяльності митниці, у середньому, здійснюється митне оформлення 3-х таких автомобілів за тиждень.
З 22 серпня 2019 року, у відповідності до положень Закону № 2612-VIII, вступають у дію нові санкції щодо порушення вказаних митних правил.
Стаття 470 Митного кодексу України (далі – МК України) передбачає відповідальність за перевищення строку транзитного переміщення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення:
- не більш ніж на 1 добу (частина перша) – штраф 170 гривень;
- більше ніж на 1 добу, але не більше ніж на 10 діб (частина друга) – штраф 3 400 гривень;
- більше ніж на 10 діб, але не більше ніж на 20 діб (частина третя) – штраф  8 500 гривень;
- більше ніж на 20 діб, але не більше ніж на 30 діб (частина п'ята) – штраф 85 тис. гривень;
- більше ніж на 30 діб (частина шоста) – штраф 170 тис. грн або конфіскація.
Відповідальність за перевищення строків тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення встановлено статтею 481 МК України.
Ця стаття передбачає відповідальність за перевищення встановленого строку тимчасового ввезення:
- не більше ніж на три доби (частина перша) – штраф 850 гривень;
- більше ніж на три доби, але не більше ніж на десять діб (частина друга) – штраф 5 100 гривень;
- більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб (частина третя) – штраф 17 тис. гривень;
- більше ніж на 20 діб (частина четверта) – штраф 34 тис гривень;
- більше ніж на 20 діб, але не більше ніж на 30 діб (частина п’ята) – штраф           85 тис. гривень;
- більше ніж на 30 діб (частина шоста) – штраф 170 тис. грн або конфіскація.
Початком обчислення строку, який був перевищений при переміщенні транспортних засобів особистого користування в митних режимах «транзит» чи «тимчасове ввезення», для цілей кваліфікації правопорушень за статтями 470 та 481 МК України слід вважати 22.08.2019», – зазначив Ігор Диба.
 
Відбувся профілактичний захід щодо дотримання норм Закону України «Про запобігання корупції»
Одним із пріоритетних напрямків діяльності Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДФС) є проведення роз’яснювальної роботи із запобігання, виявлення і протидії корупції серед працівників державної служби.
Так, у ГУ ДФС, за участі працівників відділу з питань запобігання та виявлення корупції, в рамках дотримання вимог Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі – Закон «Про запобігання корупції») відбулася зустріч з залученням працівників підрозділів податкової міліції.
Під час заходу розглядались: Закон «Про запобігання корупції»; типове положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання корупції, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 04 вересня 2013 року 706 (зі змінами); правила етичної поведінки державних службовців в органах Державної фіскальної служби, затверджені наказом ДФС України від 03.04.2019 № 257; порядок організації роботи, спрямованої на запобігання корупції у Державній фіскальній службі України, її територіальних органів, Університеті державної фіскальної служби України, державних підприємствах, які перебувають у сфері управління ДФС, затверджений наказом ДФС України від 19.04.2019  № 315; Методичні рекомендації з питань організації роботи з повідомленнями про корупцію, внесеними викривачами, в органах ДФС, затверджені наказом ДФС України від 18.06.2019 № 475.
В ході заходу, після проведення роз’яснювальної роботи та розгляду вищенаведених питань працівники підрозділів податкової міліції пройшли тестування.
 
Щодо вимог законодавства з ліцензування місць зберігання пального
ДФС України на офіційному вебпорталі за посиланням http://sfs.gov.ua/389311.html повідомила, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Податкового кодексу України та Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями (далі –Закон № 481), зокрема, запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону № 481. Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.
Ліцензія на право зберігання пального або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у Законі № 481 документів. Суб’єкти господарювання можуть подати документи для отримання ліцензії на право зберігання пального на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання пального.
Законом № 481 встановлена річна плата за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
► документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
► акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової торгівлі пальним або зберігання пального;
► дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової торгівлі пальним або на зберігання пального.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.
Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.
Відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
◄ підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
◄ підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
◄ суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом № 481, коли така ліцензія не отримується.
До суб’єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена ст. 17 Закону № 481 у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.
Зберігання пального в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не являються нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території) згідно з Законом № 481.
 
Оподаткування доходу, отриманого від надання в оренду земельного паю
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) включається, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Норми визначені п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.
Підпунктом 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ передбачено, що податковим агентом платника ПДФО – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Доходи, отримані від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків.
Такі доходи також підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Отже, доходи фізичної особи від здавання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються ПДФО за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.
Якщо ж громадяни отримали доходи від надання в оренду земельного паю орендарю – фізичній особі, то такі громадяни повинні самостійно прозвітувати про отримані доходи шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи. Така декларація подається не пізніше 1 травня року, наступного за роком отримання доходу, і власник земельного паю – орендодавець зобов’язаний самостійно нараховувати та сплатити ПДФО та військовий збір.
 
Транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення
Транспортний податок (далі – податок) для фізичних осіб обчислюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку, який надсилає (вручає) платнику податку податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується фізичною особою – платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Ставка податку становить 25 000 грн за кожен об’єкт оподаткування (легковий автомобіль, з року випуску якого минуло не більше 5-ти років та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня податкового (звітного) року).
Транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Норми визначені ст. 267 Податкового кодексу України.
 
Мiнiмальна заробiтна плата є державною соцiальною гарантiєю, обов’язковою на всiй територiї України
Заробітна плата – одна з головних економічних категорій, яка поєднує інтереси працівників, суб’єктів господарювання та держави і безпосередньо впливає на рівень життя кожного громадянина.
Нормами ст. 95 Кодексу законів про працю від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами та доповненнями встановлено, що заробітна плата офіційно працевлаштованого працівника не може бути меншою мінімальної.
Мiнiмальна заробiтна плата – це законодавчо встановлений розмiр заробiтної плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працiвником мiсячну, погодинну норму працi (обсяг робiт).
До мiнiмальної заробiтної плати не включаються доплати за роботу в надурочний час, у важких, шкiдливих, особливо шкiдливих умовах працi, на роботах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров’я, а також премiї до ювiлейних дат, за винаходи та рацiоналiзаторськi пропозицiї, матерiальна допомога.
Умови визначення розмiру мiнiмальної заробiтної плати та порядок встановлення і перегляду цього розміру визначені статтями 9 i 10 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями.
Мiнiмальна заробiтна плата є державною соцiальною гарантiєю, обов’язковою на всiй територiї України для пiдприємств, установ, органiзацiй усiх форм власностi i господарювання та фiзичних осiб.
Для працівників, які вже працюють, та для тих, які мають намір влаштуватися на роботу, необхідно знати, що виплата заробітної плати провадиться не рідше двох разів на місяць, розмір заробітної плати за першу половину місяця повинний бути не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Слід пам’ятати, що дотримання чинного законодавства про працю є обов’язковою вимогою для всіх суб’єктів господарювання – роботодавців незалежно від форми власності.
Довідково: мінімальна заробітна плата у 2019 році складає: 4 173 грн – місячний розмір, 25,13 грн – погодинний розмір.
 
Зареєструватись у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків можливо через Електронний кабінет
З 01 березня 2019 року фізичні особи за допомогою приватної частини Електронного кабінету мають можливість створити та направити до органів ДФС запити на отримання облікової картки фізичної особи – платника податків або на внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.
Заяви (форма № 1ДР – F1414601, форма № 5ДР – F1414701) формуються у приватній частині Електронного кабінету. При цьому заявник сам обирає фіскальний орган, в якому йому буде зручніше отримати картку платника податків, код та назву контролюючого органу, до якого він буде звертатися.
Інформацію про результати розгляду заяви можна переглянути у вкладці «Вхідні/вихідні документи».
Більш детальніше про те, як скористатися вищезазначеним сервісом Електронного кабінету щодо отримання облікової картки фізичної особи – платника податків або внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, – на офіційному вебпорталі ДФС України за посиланням: https://cabinet.sfs.gov.ua/82F25C3C425C016AE0530A502807F521
 
Особливості обчислення єдиного внеску новоствореними ФОП – платниками єдиного податку першої та другої груп
Нормами частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) встановлено наступне: єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) нараховується:

для фізичних осіб – підприємців (далі – ФОП) (крім ФОП – платників єдиного податку), – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464);

для ФОП – платників єдиного податку – на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з п.п. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України зареєстровані в установленому порядку ФОП, які подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування (першої чи другої групи), вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулась державна реєстрація.
Отже, ФОП, яка до кінця місяця, в якому відбулась її державна реєстрація як суб’єкта господарювання, подала заяву про обрання першої чи другої групи спрощеної системи оподаткування, є такою, що перебуває на загальній системі оподаткування і база нарахування єдиного внеску за цей місяць для неї визначається як сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності ФОП, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація, зареєстровані в установленому порядку новостворені ФОП, віднесені до платників єдиного податку першої та другої груп, нараховують єдиний внесок у розмірі, визначеному такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
 
Платникам податків про електронний сервіс ЗІР
Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (далі – ЗІР) наповнюється інформацією, яка містить загальну позицію ДФС із застосуванням норм податкового, митного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на ДФС, без врахування особливостей конкретного платника податків та специфіки конкретних ситуацій та не є податковою консультацією у розумінні глави 3 «Податкова консультація» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) і не спричиняє правових наслідків, передбачених ст. 53 ПКУ.
У розділах ЗІР: «Запитання – відповіді з Бази знань», «Нормативні та інформаційні документи» та «Єдиний реєстр ІПК, електронний кабінет, письмові звернення» інформація систематизована за тематикою:

оподаткування;
державна митна справа;
єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
електронні довірчі послуги.

У розділі «Запитання – відповіді з Бази знань» реалізована можливість самостійного пошуку інформації шляхом ознайомлення з редакціями відповідей на запитання, з якими звертаються клієнти до Контакт-центру за телефоном, по електронній пошті та письмово.
Розділ «Нормативні та інформаційні документи» містить нормативні та інформаційні документи з питань оподаткування, митної справи, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та інших питань законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДФС, а також іншу інформацію стосовно роботи органів ДФС.
Розділ «Єдиний реєстр ІПК, електронний кабінет, письмові звернення» має безпосередній перехід до Єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій ДФС та інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний кабінет, а також містить витяги з відповідей, підготовлених Інформаційно-довідковим департаментом ДФС (далі – ІДД ДФС) на типові письмові звернення суб’єктів господарювання та громадян.
Розділ «Інформація з питань митної справи» містить інформаційні матеріали з питань митної справи (в тому числі актуальні запитання щодо митного контролю і оформлення товарів громадян, які переміщуються через митний кордон України та експертної діяльності у податковій та митній сферах) та спрямований на покращення орієнтації користувачів ресурсу в інформації за напрямом «Митна справа».
Розділ «Актуальні запитання» надає можливість користувачам ресурсу переглядати 10 найактуальніших запитань, з якими платники податків найчастіше звертались до Контакт-центру за попередній день та відповіді на них.
Розділ «Останні зміни в законодавстві» повідомляє користувачів про зміни в законодавстві з питань оподаткування, державної митної справи, єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на ДФС.
Розділ «Необхідно знати» містить найактуальнішу інформацію, яку важливо знати платникам податків. Крім того, для своєчасного подання звітності до органів ДФС та сплати податків і зборів щомісяця оновлюється Податковий календар.
Розділ «Ставки податків та зборів» надає можливість користувачам ресурсу ознайомитись зі ставками загальнодержавних і місцевих податків та зборів, єдиного внеску та довідковою інформацією щодо розмірів податкової соціальної пільги, прожиткового мінімуму тощо.
Розділ «Контакт-центр ДФС» містить інформацію щодо отримання суб’єктами господарювання та громадянами інформаційних послуг.
Розділ «Сервіс «Пульс»» містить інформацію для суб’єктів господарювання та громадян щодо порядку роботи сервісу «Пульс» та пам’ятку користувача.
Розділ «Інтерактивна мапа» створено для більш зручної орієнтації та можливості детального ознайомлення користувачів ресурсу з інформацією за напрямами «Митна справа», «Єдиний соціальний внесок» та «ПДФО» (податок на доходи фізичних осіб).
Розділ «Електронні довірчі послуги» надає можливість користувачам ресурсу ознайомитись із 5 найактуальнішими запитаннями щодо отримання електронних довірчих послуг у Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ІДД ДФС (далі – Кваліфікований надавач ЕДП ІДД ДФС), з якими платники податків найчастіше звертались до Контакт-центру за попередній день, та відповідями на них. Крім того, розділ містить безпосереднє посилання на офіційний інформаційний ресурс Кваліфікованого надавача ЕДП ІДД ДФС, що надає можливість більш детально ознайомитись з порядком отримання електронних довірчих послуг, переліком документів для отримання таких послуг, завантажити форми реєстраційних документів разом зі зразками заповнення, ознайомитись з інформацію про місцезнаходження та режим роботи відокремлених пунктів реєстрації користувачів Кваліфікованого надавача ЕДП ІДД ДФС тощо.
Функціонал ресурсу забезпечує можливість пошуку інформації по певному податку, напряму діяльності, в т.ч. з використанням ключових слів, шляхом перегляду за певні періоди інформації, при цьому не лише по запитаннях-відповідях, розміщених в «Базі знань», але і по відповідях на письмові звернення, які були надані з використанням «Бази знань», по назвах нормативних та інформаційних документів, а в перспективі – запровадження інтерактивних посилань на взаємопов’язані документи.
Отже, ЗІР – це електронний сервіс ДФС для самостійної орієнтації платників в інформаційному просторі вимог законодавства.
Слід зазначити, що ІДД ДФС продовжує роботу щодо розширення можливостей та підтримки ресурсу в актуальному стані.
 
Про сплату ПДВ шляхом пред’явлення податкового векселя
Вітчизняні підприємства суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005) при ввезенні у митному режимі імпорту на митну територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні, для використання у господарській діяльності, за умови оформлення митної декларації, можуть за власним бажанням видавати контролюючому органу (а контролюючий орган зобов’язаний прийняти) податковий вексель на суму податкового зобов’язання з ПДВ, визначену у такій митній декларації. Перелік устаткування, обладнання та комплектуючих, що ввозяться вітчизняними підприємствами суднобудівної промисловості та не виробляються в Україні, встановлюється Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2012 року № 466).
Суб’єкти господарювання, які реалізують інвестиційні проекти у пріоритетних галузях економіки, схвалені відповідно до Закону України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць», тимчасово, з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2022 року включно, при ввезенні у митному режимі імпорту на митну територію України устаткування (обладнання) та комплектуючих виробів до нього, що звільняються від оподаткування ввізним митом у порядку, визначеному п.п. 10 п. 4 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, за умови оформлення митної декларації, можуть за власним бажанням видавати контролюючому органу (а контролюючий орган зобов’язаний прийняти) податковий вексель на суму податкового зобов’язання з ПДВ, визначену у такій митній декларації.
Норми встановлені п. 1 підрозділу 3 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Для забезпечення виконання підрозділу 3 розділу ХХ ПКУ податковий вексель не підлягає підтвердженню банком шляхом авалю (п. 2 підрозділу 3 розділу ХХ ПКУ).
 
ФОП на загальній системі оподаткування отримав збиток: заповнення Книги обліку доходів та витрат
Об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (далі – ФОП).
Норми встановлені п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Форма Книги обліку доходів і витрат (далі – Книга) та порядок її ведення затверджені наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (далі – Порядок № 481).
Пунктом 1 Порядку № 481 визначено, що відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПКУ ФОП на загальній системі оподаткування зобов’язані вести Книгу, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Згідно з п.п. 9 п. 6 Порядку № 481 у графі 9 Книги ФОП зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).
Однак, у разі якщо результатом розрахунку буде від’ємне значення, то графа 9 Книги прокреслюється.
 
Умови зарахування сплачених за митним кордоном України податків у зменшення податку на прибуток підприємств
Суми податку на прибуток підприємств (далі – податок), отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарювання за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Розмір зарахованих сум податку з іноземних джерел протягом податкового (звітного) періоду не може перевищувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні таким платником податку протягом такого періоду.
Не підлягають зарахуванню у зменшення податкових зобов’язань такі податки, сплачені в інших країнах:
► податок на капітал/майно та приріст капіталу;
► поштові податки;
► податки на реалізацію (продаж);
► інші непрямі податки незалежно від того, підпадають вони під категорію прибуткових податків чи оподатковуються іншими податками згідно із законодавством іноземних держав.
Зарахування сплачених за митним кордоном України сум податку здійснюється за умови подання письмового підтвердження контролюючого органу іншої держави щодо факту сплати такого податку та за наявності чинного міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування доходів.
Норми встановлені п.п. 141.4.9 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.
 
Перереєстрація відокремленого підрозділу нерезидента, який не відповідає поняттю постійного представництва
Відповідно до п. 66.1 ст. 66 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та  п. 9.1 розділу IX Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами (далі – Порядок № 1588), підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є:

інформація органів державної реєстрації;
інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків;
документально підтверджена інформація, що надається платниками податків;
інформація суб’єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків;
рішення суду, що набрало законної сили;
дані перевірок платників податків.

Згідно з п. 66.5 ст. 66 ПКУ та п. 9.2 розділу ІХ Порядку № 1588 платники податків, які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, у разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з Порядком № 1588, зобов’язані протягом 10 календарних днів з дня внесення змін подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік. Додаткова реєстраційна заява за формою № 1-ОПП подається з позначкою «Зміни» з уточненими документами у такому самому порядку, як і при взятті на облік (перелік документів, зокрема, для  відокремленого підрозділу нерезидента, який не відповідає поняттю постійного представництва нерезидента, визначений п. 4.2 розділу IV Порядку № 1588).
Отже, якщо відокремлений підрозділ нерезидента не відповідає поняттю постійного представництва нерезидента, то такий відокремлений підрозділ при виникненні змін в облікових даних подає протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до контролюючих органів реєстраційну заяву за формою № 1-ОПП з позначкою «Зміни» з уточненими документами у такому самому порядку, як і при взятті на облік.
 
Затверджено форму акта інвентаризації обсягів залишку спирту етилового та порядок його заповнення
20.08.2019 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 09.07.2019  № 291 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.07.2019 за № 837/33808) (далі – Наказ № 291), яким затверджені форма акта інвентаризації обсягів залишку спирту етилового (далі – Акт) та Порядок заповнення та подання акта інвентаризації обсягів залишку спирту етилового.
Так, Акт складається особою, яка є платником акцизного податку – виробником спирту етилового та здійснює його реалізацію, щодо обсягів залишку спирту етилового, наявних у місцях зберігання спирту та ємностях для його транспортування.
Складати Акт потрібно окремо по кожному акцизному складу/пересувному акцизному складу. В Акті зазначаються обсяги залишку спирту етилового станом на 00:01 01 липня 2019 року.
Обсяги залишку спирту етилового в Акті проставляються в декалітрах та в декалітрах безводного спирту, приведених до 20° C, з округленням до двох знаків після коми.
Протягом 20 календарних днів, починаючи з 01 липня 2019 року, платник акцизного податку зобов’язаний подати до контролюючого органу Акт станом на початок дня 01 липня 2019 року із зазначенням:
► адрес об’єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків спирту етилового,
► переліку резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишків спирту етилового, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам),
► правовстановлюючих документів на відповідні об’єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об’єктів.
Наказ № 291 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 20.08.2019 № 63.
 
Міністерство фінансів України затвердило узагальнюючу податкову консультацію по трансфертному ціноутворенню для нерезидентів
16.08.2019 Міністерство фінансів України (далі – МФУ) видало наказ № 345, яким затвердило Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань застосування правил трансфертного ціноутворення представництвами нерезидентів в Україні.
Документ надає відповіді на два питання:

Чи зобов’язане представництво нерезидента, яке здійснює виключно допоміжну та підготовчу діяльність для такого нерезидента, подавати звіт про контрольовані операції у разі, якщо суми коштів, отриманих від нерезидента на утримання представництва або призначені для перерахування ним на користь резидентів за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, перевищують 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за податковий (звітний) рік?

Відповідно до роз’яснення МФУ операції представництва нерезидента, яке не відповідає ознакам постійного, та які здійснювались виключно у межах діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, не визнаються контрольованими для цілей статті 39 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Отже, подавати щодо них звіт про контрольовані операції такому представництву не потрібно.

Чи враховуються при визначенні вартісного критерію обсягу господарських операцій для цілей застосування трансфертного ціноутворення суми коштів, отриманих від нерезидента на утримання постійного представництва (виплата заробітної плати працівникам тощо), сплати податків і зборів або призначені для перерахування ним на користь резидентів за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента?

Документом встановлено, що оскільки кошти, отримані від нерезидента на утримання постійного представництва або призначені для перерахування ним на користь резидентів за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, є господарськими операціями для цілей трансфертного ціноутворення, то вони відповідно до підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ в повному обсязі враховуються при визначенні вартісного критерію обсягу господарських операцій для цілей застосування трансфертного ціноутворення.
Узагальнюючі податкові консультації – це інструмент, який дозволяє суттєво скоротити підстави для адміністративних та судових спорів між платниками податків та контролюючими органами, оскільки усуває можливість неоднозначного трактування окремих норм податкового законодавства. МФУ надає їх відповідно до вимог Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» із змінами.
Інформація розміщена на офіційному вебсайті МФУ за посиланням https://www.minfin.gov.ua/view/minfin-zatverdyv-uzahalniuiuchu-podatkovu-konsultatsiiu-po-ttsu-dlia-nerezydentiv?category=novini-ta-media&subcategory=vsi-novini
 
Податковий календар на 23 серпня 2019 року
Правобережне управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області доводить до відома платників, що:
п’ятниця, 23 серпня 2019 року, останній день подання
- декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари/продукцію.
 
ПДВ при конфіскації транспортних засобів
ДФС України з метою організації належного адміністрування податків при безоплатній передачі органами державної виконавчої служби конфіскованих транспортних засобів повідомила наступне.
Відповідно до п.п. 197.1.26 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) звільняються від оподаткування ПДВ операції з передачі конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у ст. 184 Митного кодексу України), у розпорядження державних установ або організацій, уповноважених здійснювати їх збереження або постачання згідно із законодавством, а також операції з безоплатної передачі зазначеного в цьому пункті майна у випадках, визначених законодавством, у володіння і користування державних органів, установ (організацій), які утримуються за рахунок бюджетних коштів, а також закладів, в яких виховуються діти – сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей.
При цьому, відповідно до п. 197.5 ст. 197 ПКУ звільнення від оподаткування, передбачене п. 197.1 ст. 197 ПКУ, не поширюється на операції з підакцизними товарами, зазначеними у розділі VI «Акцизний податок» ПКУ.
Оскільки транспортні засоби відповідно до розділу VI ПКУ віднесені до підакцизних товарів, на операції з передачі конфіскованих транспортних засобів поширюється загальний режим оподаткування ПДВ із застосуванням ставки податку 20 відсотків.
На дату передачі конфіскованого транспортного засобу особа, яка здійснює передачу такого майна (за умови реєстрації її платником ПДВ), має скласти податкову накладну із застосуванням ставки ПДВ 20 відсотків (при безоплатній передачі база оподаткування ПДВ визначається з урахуванням вимог п. 188.1 ст. 188 ПКУ).
Слід врахувати, що ст. 181 ПКУ визначені вимоги щодо обов’язкової реєстрації платником ПДВ, якими передбачено, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V «Податок на додану вартість» ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ.
При цьому загальний обсяг операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 календарних місяців визначається з урахуванням операцій, звільнених від оподаткування ПДВ.
 
Помилка у повідомленні про прийняття працівника на роботу: як виправити
Нагадуємо, що до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором власник підприємства, установи, організації або фізична особа повинна подати до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування повідомлення про прийняття такого працівника на роботу.
Обов’язок з подання повідомлення поширюється виключно на трудові відносини (коли з працівником укладається трудовий договір). Форма повідомлення про прийняття працівника на роботу затверджена постановою КМУ від 17.06.2015 р. № 413. Пунктом 2 додатка до Постанови встановлено тип повідомлення:
- "початкове" - подання інформації про прийняття працівника на роботу;
- "скасовуюче" - подається у разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу.
У разі допущення помилки роботодавцем та необхідності внесення змін до повідомлення про прийняття працівника на роботу подається повідомлення типу "скасовуюче" з помилковими даними і одночасно повідомлення типу "початкове" з правильними даними. Накладення штрафу за подання уточнюючої інформації про прийнятих працівників до фіскальних органів чинним законодавством не передбачено.