Нафтова імперія Путіна у вогні. Чи може Україна залишити Росію без пального

Україна послідовно нарощує тиск на московитський нафтогазовий сектор.
Щодня зростає кількість та інтенсивність ударів по нафтопереробних заводах (НПЗ), нафтобазах та об"єктах трубопровідної інфраструктури ворога. Якщо у 2024 році, на початку кампанії, атаки здебільшого мали інформаційний ефект, то зараз їхні наслідки щораз гостріше відчуває населення та економіка московія. Кремль змушений реагувати на зупинку виробництва: обмежувати експорт пального і запроваджувати ліміти на продаж бензину та дизельного пального.
На російських автозаправних станціях тим часом шикуються кілометрові черги. Чи здатні "далекобійні санкції" перетворити локальні перебої на паливну кризу і залишити без ресурсу одного з найбільших виробників нафти у світі? Відповідь на це питання важлива не лише в контексті розуміння стану російської економіки.
Пальне є критичним ресурсом для ведення війни.
Воно забезпечує роботу військової техніки, авіації, логістики та оборонної промисловості. Саме тому подальші удари по нафтовій інфраструктурі можуть бути більш чутливими, ніж атаки по складах боєприпасів чи військових аеродромах. Від десятків до сотень ударів Україна атакує російські НПЗ не перший рік.
Ці удари не раз змушували окремі підприємства зупиняти виробництво та ставати на "планові" ремонти.
Однак з початку 2026 року кампанія вийшла на новий рівень: зросла інтенсивність атак, їх географія та кількість повторних влучань по об"єктах. .weekly_charts figure{ margin-inline-start: 0px;!important; margin-inline-end: 0px;!important; font-size:13px; } label[for^="inputs"] { font-size:14px; } form[class*="inputs"] { font-size: 14px; } .weekly_charts { display: flex; flex-wrap: wrap; /* Додає перенос елементів */ justify-content: center; /* Центрує елементи по горизонталі */ gap: 10px; /* Додає проміжок між елементами */ } import {Runtime, Inspector} from "https://cdn.jsdelivr.net/npm/@observablehq/runtime@5/dist/runtime.js"; import define from "https://api.observablehq.com/d/c9c9082602d3e56b@281.js?v=4"; new Runtime().module(define, name => { if (name === "vis1") return new Inspector(document.querySelector("#observablehq-vis1-ade27758")); }); Мапа показує, що удари по нафтоінфраструктурі московія не є поодинокими епізодами, а формують широку географію тиску на паливну систему.
З 2022 року до 16 червня 2026 року зафіксовано 121 удар по 99 об"єктах.
Зокрема, серед 37 НПЗ ураженими позначені 25, серед 62 інших об"єктів нафтоінфраструктури - 36.У 2026 році інтенсивність таких атак висока: на цей період припадає 38 зафіксованих ударів, тобто майже третина всієї вибірки.
За останні шість місяців у базі є 39 подій, що показує, що кампанія проти нафтової інфраструктури московія не лише тривала, а й була особливо активною в першій половині 2026 року.Крім збільшення інтенсивності удари 2026 року зміщують фокус із прикордонних або ближчих регіонів на глибші логістичні вузли та експортну інфраструктуру.
На мапі це видно через події навколо Усть-Луги, Приморська, Новоросійська, Тамані, Криму, Поволжя та окремих станцій трубопровідної системи.
Тобто кампанія дедалі більше виглядає як тиск не лише на окремі заводи, а на всю паливну систему московія. За цей час атак зазнали майже всі великі підприємства європейської частини московії.
Недоторканими лишаються два великі заводи за Уралом: Омський та Ангарський.
Дедалі частіше під обстріли потрапляють одні й ті самі об"єкти, що не дозволяє росіянам повноцінно завершувати ремонти та відновлювати виробництво. До прикладу, Рязанський та Саратовський НПЗ обстрілювалися понад 15 разів, Сизранський, Афіпський, Ільський і Туапсинський – понад десять разів кожен. Крім нафтопереробних заводів, під атаки регулярно потрапляють нафтобази, експортні термінали, резервуари для зберігання пального та нафтоперекачувальні станції.
Сили оборони України переходять від тактики завдання локальних збитків до системного руйнування всієї логістики російської нафтової галузі. Читайте також "Бавовна палала і буде палати".
Що стоїть за атаками по НПЗ московії та як вони шкодять Кремлю Цілі кампанії ніхто не приховує: Зеленський не раз називав такі удари "далекобійними санкціями".
Вони мають два завдання.
Перше – скоротити нафтові доходи Кремля, бо це головне джерело фінансування війни.
Друге – створити внутрішні економічні проблеми і змусити Москву погодитися на зупинку взаємних ударів по енергетичній інфраструктурі напередодні опалювального сезону. The Wall Street Journal повідомляла, що Київ розглядає удари по нафтопереробці як один із важелів тиску на Кремль для досягнення енергетичного перемир"я. Які наслідки Наслідки постійних атак дедалі помітніші не лише в галузевій статистиці, а й у повсякденному житті росіян.
Водії в різних регіонах уже відчули кілометрові черги на АЗС, обмеження продажу пального та зростання його вартості. Можна констатувати, що московія переживає найбільш масштабну паливну кризу у своїй історії, хоча потенціал для її розростання ще є.
Які ознаки цієї кризи? московія заборонила експорт бензину та авіаційного гасу, обговорює ембарго на продаж дизельного пального, вивезення якого і так квотується. Переробка на НПЗ впала в травні до мінімуму за 16 років (4,58 млн бар.
на добу), простоює майже третина потужностей.
Через це Москва вимушена експортувати більше нафти замість її переробки.
З початку 2026 року експорт чорного золота зріс до 3,49 млн бар.
на добу, це найвищий показник з початку великої війни. Дефіцит бензину торкнувся майже третини країни (25 регіонів), включаючи Москву та Санкт-Петербург.
На деяких АЗС продають лише по 20 літрів.
Є перебої з постачанням пального для аграріїв та обмеження на заправки літаків. З початку 2026 року бензин в московія подорожчав на 28-34%, дизельне пальне – на 43%.
При цьому вартість авіагасу злетіла до історичного максимуму: 110 тис.
руб.
за тонну.
На цьому тлі російська влада дозволила НПЗ тимчасово випускати низькоякісне пальне, щоб покрити дефіцит.
Окремим заводам можна продавати нафтопродукти класу "Євро-5" з фактичними показниками "Євро-3". Зокрема, вміст сірки в бензині дозволили підвищити в 15 разів понад норму "Євро-5", у дизельному пальному – у 35 разів.
Пальне низької якості можна продавати лише росіянам, його експорт заборонений. Особливо складна ситуація на окупованих територіях України. Довідка.
ЕП проаналізувала онлайн-дані двох найбільших мереж АЗС у Криму — АТАН і ТЭС.
Разом це 181 станція: 116 і 65, відповідно.
Станом на зріз даних від 15 червня 2026 року, на 26 станціях, або 14,4% цієї вибірки, не було доступного бензину марки А-95. Проблема з дизелем виглядає помітнішою.
Його не було на 44 із 181 АЗС, тобто на 24,3% станцій двох найбільших мереж.
Якщо враховувати також дизель "плюс" як альтернативу, повністю без жодного дизельного пального залишались 22 станції, або 12,2% вибірки. У розрізі мереж ситуація різниться.
В АТАН без А-95 були 11,2% станцій, без звичайного дизелю — 27,6%.
У ТЭС частка станцій без А-95 вища — 20%, але без звичайного дизелю нижча — 18,5%.
Тобто дефіцит не виглядає як повне зникнення пального з ринку, але вже помітний у найбільших мережах і особливо зачіпає дизель. Ситуація суттєво погіршується, якщо врахувати умови продажу (або не продажу).
Формально А-95 хоч і був у наявності на 155 із них, але на 149 станціях, або 96,1% випадків, він продавався лише за талонами чи паливними картками.
Схожа ситуація і з дизелем.
Звичайне дизельне пальне було доступне на 137 із 181 станції, але на 127 станціях, або 92,7% випадків, продаж також був обмежений.
Тобто для більшості водіїв така "наявність" не означає вільний продаж. Ситуація в секторі може погіршитися, адже пік попиту ще попереду. Чи може московія залишитися без пального За словами директора консалтингової групи "А-95" Сергія Куюна, московія традиційно відчувала проблеми із забезпеченням пальним наприкінці літа, коли споживання сягало максимуму.
У 2026 році труднощі почалися значно раніше. "Зараз ще не пік сезону, тільки його початок, а в них уже відчутні проблеми.
Якщо їх зараз так штормить, то що буде в серпні та вересні?" – запитує він. На думку експерта, ситуація нагадує українську кризу 2022 року, коли дефіцит ширився країною поступово, але невпинно.
Додатковим чинником може стати паніка серед населення.
"Люди почнуть скуповувати пальне там, де воно ще є.
Паніка може різко погіршити ситуацію", – вважає Куюн. Аналітик консалтингової компанії "Нафторинок" Олександр Сіренко відзначає, що проблема не лише в скороченні переробки, а й у логістичних труднощах: "У цієї кризи дві характерні риси: зупинка НПЗ через удари та перебита логістика".
За його словами, це добре видно в окупованому Криму, де можливості доставки пального скоротилися через обмеження морського та сухопутного маршрутів. Читайте також Удар по барелях: наслідки санкцій Трампа проти "Лукойлу" та "Роснефти" Подібну оцінку дає енергетичний експерт Геннадій Рябцев: "Логістичні проблеми часто є прямим наслідком дій Сил оборони України.
Щойно випадає один НПЗ, пальне доводиться тягнути з інших регіонів.
Це дорожче, довше і складніше".
На його думку, логістичний фактор може стати каталізатором більших проблем: "Це вже давно не ринок, це ручне керування: цистерну туди, бензовоз сюди". Попри суттєві проблеми, московія має запас міцності.
"Велика територія, надлишкові потужності НПЗ, державне регулювання та адміністративний розподіл ресурсів дозволяють Кремлю не допустити колапсу.
Хоча проблеми вже очевидні всім та наростають з кожним днем", – каже співрозмовник ЕП в парламенті. Саме тому, відзначають співрозмовники ЕП, навіть масштабні удари поки не призводять до масштабної кризи.
"московія настільки велика, що їй можуть відгризти половину дупи, а до мозку сигнал дійде не відразу", – описує ситуацію Рябцев. Утім, попереджає він, система може не витримати: "Це найрезультативніші удари за час війни.
Вони ускладнюють логістику і витягують великі гроші з кишень російських нафтовиків.
Співвідношення витрат колосальне: кілька відносно дешевих дронів виводять з ладу установки вартістю сотні мільйонів доларів.
Головне – бити регулярно.
З часом це зможе спричинити колапс". "Поки що московія гасить "пожежі" в ручному режимі, перекидаючи пальне між регіонами та запроваджуючи обмеження.
Якщо удари не припиняться, до кінця 2026 року точкові збої можуть перерости в системну кризу для всього ринку пального", – підсумовує співрозмовник ЕП в Кабінеті міністрів.