Чому ринкових цін не уникнути

Питання енергетичних цін і тарифів в Україні традиційно політично чутливе.
Проте лібералізація енергоринків – це не чергова технічна зміна в пакеті євроінтеграції, а фундаментальна зміна моделі функціонування сектору: від штучно стримуваних цін до ринкового ціноутворення з більш адресною соціальною підтримкою. Саме такий перехід був предметом дискусії, організованої експертами консорціуму RRR4U.
Важливо, що підготовка цієї непростої реформи починається вже зараз, що також зафіксовано в міжнародних зобов"язаннях України. Зокрема, у межах програми співпраці з МВФ ідеться про зобов"язання підготувати й опублікувати до кінця липня технічний аналіз витрат на квазіфіскальну підтримку в секторах електроенергії, газу та опалення, охоплення субсидіями і сценарії фінансово сталих реформ із захистом вразливих споживачів. План України в рамках програми Ukraine Facility, за якою бюджетну підтримку надає ЄС, передбачає прийняття дорожньої карти поступової лібералізації ринків газу та електроенергії.
Вона має бути реалізована після закінчення воєнного стану.
В оновленому плані "вартість" невиконання цього індикатора, який мав бути виконаний до кінця червня, становить близько 350 млн євро. Крім того, є зобов"язання скасувати законодавчий мораторій на перегляд тарифів на тепло та гарячу воду, проте його дедлайн уряд запропонував перенести з четвертого кварталу 2026 року на другий квартал 2027 року. Фактично йдеться про зміну моделі подвійного субсидування споживачів, коли на додачу до житлових субсидій та пільг існують ще такі інструменти втручання держави в ринок як мораторій та покладення спеціальних обов"язків (ПСО). Мораторій, закріплений законом №2479-IX, забороняє підвищувати тарифи для населення на газ, тепло і гарячу воду на період воєнного стану та ще шість місяців після його завершення.
Такий додатковий рівень соціального захисту, який захищає і незаможних, і багатих громадян, є по суті відкладеним платежем, адже реальна вартість енергоресурсів і їх виробництва нікуди не зникає. Різницю між ринковою ціною і тарифами покривають доходами держкомпаній, місцевих бюджетів або накопиченням боргів, що лише відкладає вирішення проблеми.
Споживачі все одно оплатять ці витрати, але вийде дорожче. По-перше, ціни й тарифи зростуть і для погашення боргів та нарахувань за прострочення платежів у їх структуру доведеться закладати додаткові витрати. По-друге, уже зараз погіршення фінансового стану енергокомпаній вимиває ресурс інвестицій, які могли бути спрямовані на захист, відновлення і модернізацію.
Разом з відсутністю реальної конкуренції серед постачальників, що заблокована втручанням держави в ринок, це означає гірші умови для споживачів. Другий рівень системи – ПСО, що ускладнює конструкцію прихованих субсидій.
Держава зобов"язує окремі держкомпанії, зокрема Енергоатом, Укргідроенерго, Нафтогаз, продавати вироблений ресурс за фіксованими заниженими цінами, покладаючи на них грошову компенсацію різниці з ринковими цінами. Читайте також Про ринкові тарифи, незалежність регулятора та гроші на відновлення.
Інтерв’ю з директором Energy Community Артуром Лорковські Так, з 2022 року до травня 2026 року компенсації постачальникам електроенергії населенню перевищили 718 млрд грн (понад 27 млрд грн щомісяця у 2026 році). Втрати держкомпаній теж зрозумілі.
У 2025 році Енергоатом профінансував ПСО на 135,98 млрд грн і планує 143,99 млрд грн на 2026-й, Укргідроенерго – на 14,26 млрд грн.
Через брак коштів Нафтогаз у 2025 році залучив на екстрені закупівлі газу 1,12 млрд євро кредитів від міжнародних фінустанов, 26,845 млрд грн – від українських банків і майже 432 млн євро грантів, переважно від уряду Норвегії. Яку дистанцію треба подолати, щоб ціни покривали реальну вартість? Більшість сімей платять за газ за фіксованою ціною 7,96 грн за куб.
м (ціна діятиме до 2027 року), за електроенергію – 4,32 грн за кВт-год.
За оцінками DiXi Group, у кінці квітня 2026 року населення оплачувало 29% ринкової ціни на газ і 34% – на електрику.
Тобто ціни для споживачів у 2,5-3,5 разу нижчі за економічно обґрунтовані. Поступовий перехід на повне покриття витрат на виробництво, транспортування і постачання енергії матиме позитивні наслідки.
Додаткові доходи енергокомпаній дозволять більше інвестувати.
В умовах повоєнного відновлення інфраструктури це особливо критично, адже ресурсу партнерів і донорів не вистачить, а російські репарації можуть бути стягнені після багаторічних і складних судових суперечок. Держбюджет отримає значно більше надходжень у вигляді податків та дивідендів, тож буде можливість через субсидії підтримати вразливих споживачів.
Будуть зняті бар"єри, що викривляли ринок і стримували конкуренцію, відкриється шлях новим гравцям і боротьбі за споживача через кращі умови за цінами та сервісами. Ринок отримає реальні стимули для інвестицій у будівництво генеруючих потужностей, видобуток власного газу, розвиток мереж, модернізацію систем тепло- і водопостачання, захист усієї критичної інфраструктури. Ключовим елементом цієї трансформації з погляду політичної та соціальної стабільності має стати зміна програм соціальної підтримки.
Замість універсального стримування цін, яке субсидує всіх, держава перейде до адресної підтримки. Навіть у нинішніх умовах обсяг видатків значний.
У 2024 році обсяг нарахованих субсидій та пільг становив 36,42 млрд грн, у 2025-му – 35,85 млрд грн.
У разі переходу до ринкових цін ця потреба зросте кратно і для збалансування бюджетних видатків знадобиться більш чітке таргетування допомоги. Профільні закони щодо ринків газу та електроенергії давно вимагають від уряду ухвалити порядки захисту вразливих споживачів, де будуть чітко визначені їх категорії і заходи захисту.
Закон про інтеграцію ринків електроенергії, ухвалений у квітні, покладає на Кабмін завдання оцінити стан енергетичної бідності та визначити ціль щодо зменшення її рівня, необхідні політики та заходи. Таким чином, лібералізація енергоринків – це питання виживання економіки.
Перехід до ліквідного й конкурентного ринку, яким би складним він не був, є необхідною умовою для фінансової та економічної стійкості.
Україна наближається до моменту, коли не зможе відкладати це рішення.
Тоді ключовим стане здатність держави зробити цей процес зрозумілим, прогнозованим і справедливим. Матеріал підготовлений завдяки підтримці Міжнародного фонду "Відродження" в межах проєкту "Адвокація економічної та фінансової стійкості України через реформи в енергетиці та суміжних секторах".
RRR4U – це консорціум Центру економічної стратегії, Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, Інституту аналітики та адвокації і DiXi Group.