50% аналізів, яких не помічає НСЗУ. Кому вигідно заганяти українців у радянські умови і чому програє пацієнт

Гроші мали йти за пацієнтом.
Пацієнт пішов у приватну лабораторію, значить, і гроші мали піти туди.
Але система розвернула їх назад, у державні та комунальні заклади, як за старих часів.
Чому система охорони здоров"я вперто намагається повернути людей у радянські черги, навіщо Сінево судиться з НСЗУ та що буде з українською медициною за п"ять років – у розмові з заступником генерального директора Сінево Україна Миколою Скавронським. – Пане Миколо, пацієнт може вільно вибрати, де здати аналізи за програмою медичних гарантій (ПМГ), – і багато хто віддає перевагу приватним лабораторіям.
Але держава оплачує цей вибір на свій розсуд: частину досліджень НСЗУ може не зарахувати.
Виходить, пацієнт проголосував за приватну лабораторію, а гроші за ним туди не пішли.
У чому тут причина? – Базова ідея реформи абсолютно правильна: не треба утримувати десять напівпорожніх лікарень, краще мати п"ять заповнених, де лікарі мають постійну практику, а логістика дешевша. Але реформу будували на руїнах старої системи, де ніхто навіть уявити не міг, що бюджетні кошти можна віддати приватникам.
У 2017-2019 роках усе працювало, бо приватний бізнес туди не йшов.
Проблеми почалися у 2023-2024 роках, коли до Програми медичних гарантій (ПМГ) долучилися великі приватні лабораторії. Люди побачили: безоплатно здати аналізи можна у сучасній лабораторії, з нормальним сервісом.
Пацієнти масово "проголосували ногами".
І тут державні регулятори виявилися не готовими.
Їхні бюджети розраховані, щоб утримувати власні державно-комунальні лабораторії, які є в системі.
Гроші почали витікати з цього сталого сектора, і система включила штучні гальма. Заступник генерального директора Сінево Україна Микола Скавронський – Як це впливає на людей і на їхнє здоров"я? – Найперше – з"являються черги.
Приватні лабораторії змушені розтягувати запис й обмежувати кількість безоплатних слотів.
Для клієнта це означає, що він має або чекати, або оплачувати дослідження власним коштом.
Хоча і того, і іншого не мало би бути.
Ми робили, робимо і далі готові проводити значно більше, ніж законтрактувала НСЗУ.
Та мало того, що ми виконували дослідження авансом, бо розуміємо, людям потрібні вчасні і правильні діагнози, а для цього – результати.
Аж от в НСЗУ вирішили, що ми "робимо забагато аналізів". – Тобто Сінево робила більше аналізів, ніж було потрібно? Лікарі не направляли своїх пацієнтів на дослідження? – Навпаки.
Ми виконуємо тільки те, що написано у направленні від лікаря.
Лікар розписує потрібні дослідження для встановлення діагнозу і призначення лікування.
Якщо людина з цим списком аналізів йде в умовну лабораторію при районній поліклініці, то запитань у НСЗУ немає, – цій районній поліклініці покривають вартість усіх досліджень, які вони виконали. Але якщо із цим самим списком людина йде в приватну лабораторію, то НСЗУ оплачує лише половину аналізів, які зробила лабораторія за направленням від лікаря.
Наприклад, ми робили 10 досліджень за одним направленням, а НСЗУ зарахувала лише п"ять.
Тобто ви приходите з направленням на 10 тестів.
Ми робимо всі 10.
Лікар бачить результати, призначає лікування.
А НСЗУ заявляє: "Ми зараховуємо і оплачуємо лише п"ять тестів".
Вони відмовляються визнавати факт надання медичної допомоги в повному обсязі, щоб зекономити бюджет.
І ось до чого це призводить особисто для вас: головна проблема навіть не в тому, що нам заплатили за п"ять замість десяти, а в тому, що під час наступного контрактування державі "покажуть", що ми зробили вдвічі менше, ніж насправді.
Значить, і законтрактують менше.
А отже, безоплатних місць стане ще менше – і чекати в черзі доведеться вам. – Навіщо? Щоб українці здавалися здоровішими чи недообстеженими? Чи пацієнтів свідомо виштовхують назад у комунальні заклади, щоб їх фінансово підтримати? – Усе через гроші.
Державі їх не вистачає, але вона живе за старою звичкою.
Гроші, закладені на лабораторні дослідження, насправді розраховані ще й на купу іншого – на лікарські консультації, на ургентні дослідження при стаціонарах, на утримання допоміжних служб, які взагалі не потрібні, щоб зробити аналіз.
Уявіть, що ви приходите в кафе за кавою, а вам у чек включають ще й обід, прибирання залу й зарплату охоронця, і кажуть, що інакше кава не продається.
Приблизно так влаштований цей "пакет": вартість аналізів там перемішана з консультаціями лікарів, ургентними службами й утриманням усього іншого.
І де закінчуються гроші на аналізи, а де починаються на решту, не бачить ніхто.Парадокс: велика мережева лабораторія навіть із тарифом, меншим утричі, може брати участь у програмі й залишатися прибутковою завдяки масштабам.
Це як із великим супермаркетом і маленькою крамницею на розі: супермаркет може продавати дешевше, бо бере обсягом.
Велика лабораторія так само витягує низький тариф там, де маленька комунальна просто не виживе.Щоб зберегти таку лабораторію в поліклініці, її дотують з бюджету закладу – забирають гроші від інших лікарів, педіатрії, хірургії.
Логічний висновок – таку лабораторію варто закрити.
Замість фінансування 40-50 маленьких лабораторій у Києві, можна використовувати наявні великі централізовані бази.
Лікар виписав направлення, людина здала аналізи, повернулася до лікаря і продовжує лікування.
Але держава каже: "Ми хочемо власні лабораторії", а ми запитуємо: "Навіщо спалювати гроші платників податків?".Система прагне, щоб ці кошти не виходили за межі державно-комунального сектора.
І вважає гроші, які йдуть у приватний сегмент, втраченими.
Тому й створює штучні перепони, щоб приватники пішли самі. – Ви подали до суду на НСЗУ.
Чого ви вимагаєте? Більших тарифів? – Ні, річ не в тарифах і точно не в наших доходах.
Дохід від ПМГ для Сінево складає лише близько 3% – на нашу стійкість це не впливає.
Наші європейські інвестори взагалі сприймають участь у програмі як благодійність: ми виконуємо значно більше досліджень, ніж нам компенсує держава, і різницю покриваємо самі.
Це наш свідомий внесок у доступність медицини під час війни.
Тому питання не в грошах для компанії.
Питання в принципі.
Ми вимагаємо рівних і прозорих правил гри для всіх – незалежно від форми власності закладу.
Ми хочемо рішення, яке встановить однакові умови для приватних і державних лабораторій, бо саме так і був задуманий принцип "гроші йдуть за пацієнтом".
Час, коли бізнес мовчки боявся регулятора, минув, але ми йдемо не воювати, а домогтися чесних правил. – А що все це означає для звичайного пацієнта прямо зараз? Мене це торкнеться – я втрачу безоплатні аналізи? – Прямо зараз – ні.
Якщо у вас є направлення від сімейного лікаря, ви приходите в Сінево і безоплатно здаєте аналізи, як і раніше.
Ми працюємо в штатному режимі і нікуди не йдемо. Але хочу бути чесним.
Якщо нерівні правила збережуться, наслідки відчують саме пацієнти – не компанії.
Спочатку це довші черги й менше безоплатних слотів.
Потім – ситуація, коли людині простіше заплатити самій, ніж чекати.
А врешті під загрозою опиняється те найголовніше, що дала реформа: можливість здати аналізи безоплатно, швидко і в сучасній лабораторії.
Особливо це вдарить по тих, хто раніше взагалі не мав доступу до діагностики – не було ні грошей на приватну лабораторію, ні можливості вистоювати черги.
Саме заради цих людей ми й судимося.
Щоб вони не втратили те, що нарешті отримали. – Ви впевнені, що пацієнти вже проголосували "ногами", і до комунальних закладів вони не повернуться? – Саме так.
Ті, хто спробував приватну медицину, не повертаються до державно-комунальної.
Виняток – екстрені випадки чи швидка допомога, де вибір від людини вже не залежить. – Що саме приватні лабораторії дають пацієнту такого, на що комунальна й державна неспроможні або роблять погано? – Тут є дві групи послуг.
Перша стосується самих тестів: ми робимо акцент на превенції та профілактиці.
Державна медицина фокусується на лікуванні.
А коли людина не хвора і йде перевірити організм – зробити чек-ап – вона звертається саме до приватників.Друге – це сервіс навколо діагностики, якого в комунальних закладах немає.
Люди йдуть до нас за розшифровкою результатів, за додатковою інформацією, за зручністю та людським ставленням. – Чи сподіваєтесь ви, що у 2027 році правила гри за Програмою медичних гарантій стануть прозорішими? – Чесно – не впевнений.
Дивлячись на динаміку 2026 року, не виключаю, що держава вигадуватиме нові обмеження й коефіцієнти.
Але ми готові послідовно відстоювати рівні правила стільки, скільки буде потрібно – через суд, через Антимонопольний комітет, через публічний діалог.
Це марафон, а не спринт.
І я вірю, що врешті ця наполегливість дасть результат, і система почне працювати на користь пацієнта, а не на утримання інфраструктури заради інфраструктури. – Якою ви бачите українську медицину за 5 років, якщо правила гри не зміняться? – Якщо держава продовжить вичавлювати приватний сектор, ми повернемося у нульові роки: гігантські бюджети розчинятимуться в комунальних лікарнях, які постійно кричатимуть, що їм не вистачає грошей, а пацієнти сидітимуть у чергах.
Державно-комунальний сектор має існувати, але стати сервіснішим.Поки приватники є в державній програмі, ми працюємо як бенчмарк.
Ми – той подразник, який змушує комунальні заклади ворушитися, покращувати сервіс і рахувати витрати.
Згадайте, як працювала єдина державна пошта чи єдиний телефонний оператор до того, як з"явилася конкуренція: черги, байдужість, "вас багато – я одна".
Якщо приватників прибрати, то залишиться один монопольний голос держави.
А монополія завжди так закінчується.
І в медицині буде так само.