Оборонні закупівлі: виробникам – кримінальні справи, сірим імпортерам – гроші з бюджету

З початку великої війни українські оборонні закупівлі існують у режимі "американських гірок".
То ми бачимо прогрес і адекватні рішення, то знову провали і скандали через дурість чи спробу утримати або відновити корупційні схеми.
Але одна річ залишається стабільною впродовж усього часу – намагання проштовхнути "ноунеймів"-імпортерів наперекір реальним виробникам. Найбільше над цим "працюють" недоброчесні правоохоронці.
Реальні українські виробники, які залишилися в країні, побудували тут заводи й фабрики й нікуди не збираються тікати, постійно стикаються з валом фейкових кримінальних справ, тиском і безпідставним переслідуванням. А фірми, які системно провалюють постачання за виграними тендерами або постачають відвертий непотріб для армії, спокійно працюють і при цьому жодної відповідальності не несуть.
У результаті мільярди гривень платників податків, замість того щоб забезпечувати високу якість продукції для ЗСУ, осідають у сумнівних підрядників.
Це не лише створює загрозу зриву постачань, а й підриває доброчесну конкуренцію. За ці три роки ми бачили десятки, а то й сотні прикладів, коли держзамовлення на величезні кошти отримували сумнівні компанії, які не мають жодних виробничих потужностей.
Потім вони постачали продукцію невідповідної якості, затримуючи терміни відвантаження або навіть повністю зривали постачання. Такі компанії без виробничих потужностей і складів виграють тендери завдяки штучному заниженню цін, "кришуванню" чи мовчазній підтримці з боку певних чиновників і правоохоронців.
Далі ці фірми часто отримують відтермінування поставок на місяці, а на їхні фейкові документи закривають очі.
У той самий час реальних виробників витісняють або умовами тендерів (наприклад, надкороткими термінами постачання - аж до місяця з оголошення торгів до дати поставки), або силовими методами. Читайте також: Скандальні міни для ЗСУ.
Чому вони не летять і не вибухають, хоч коштували мільярди Таким чином недобросовісні постачальники можуть отримувати величезні підряди.
Наведу кілька прикладів, за якими Комітет оборонних закупівель у легкій промисловості ФРУ має вичерпну аналітику. ТОВ "Олімп Євротрейд".
Впродовж 2024 року виграло тендерів на 243,2 млн грн.
Основний перелік замовлень: спідня білизна для військових (термобілизна, труси, сорочки, кальсони).
Компанія постачає ЗСУ браковану термобілизну, яка не зберігає тепло і не тягнеться.
Федерація роботодавців провела перевірку в лабораторії "Укрметртестстандарт" і з’ясувала, що головний показник (розтяжність по ширині), який має бути від 41% до 100%, фактично становить 17%.
Через це виріб боляче натирає тіло під час руху.
Хоча відомо, що компанія постачає таку "продукцію", її досі намагаються залишити в ролі постачальника ЗСУ. ТОВ "Фармінко Норд".
Ця компанія стала відомою після того, як намагалася продати державі 175 тис.
маскувальних зимових комплектів (КМЗ) на 215,5 млн грн.
Вони прославилися спробою видати за власне виробництво пошиту у В’єтнамі продукцію, а потім поставили лише 26% від замовленої, і то неналежної якості.
І нам пощастило, що зима була майже без снігу і нестачу не відчули.
Адже у пікселі без КМЗ солдати на снігу як мішень у тирі. Крім того, "Фармінко Норд" не поставила жодної з 75 тис.
вітровологозахисних курток (КВВЗ).
Хоча строк поставки перенесли з червня на грудень 2024 року.
Наразі договори з цією фірмою розірвані, що стало можливим лише завдяки публічній позиції бізнесу та громадянськості. ТОВ "Український діловий світ".
Має п"ять договорів на 175 млн грн, переважно на постачання флісок.
Достатніх виробничих потужностей у компанії немає.
По чотирьох угодах на 157 млн грн нині ДОТ розірвав контракт в односторонньому прядку, оскільки продукція не поставлена.
Лише одну угоду компанія змогла виконати, і то найменшу. ТОВ "Альфа сек’юріті".
Отримало підрядів на 171,6 млн грн.
Спеціалізується на поставках флісок, зимової білизни та акумуляторів до БПЛА.
Така різноплановість товарів часто сама собою викликає питання, чи не є компанія посередником без власного виробництва.
Три угоди на суму 70,1 млн грн – проблемні, ФРУ писав на адресу ДОТ лист - звернення з результатами експертиз.
Цю фірму довго намагалися врятувати від розірвання, продовжуючи дію договорів за допомогою додаткових угод. Крім того, Державний оператор тилу (ДОТ) з початку 2025 року вимагає від "Альфа сек’юріті" через суд повернути 63 млн грн передплати за непотріб, який компанія намагалася "впихнути" державі.
А постачальник, відповідно, намагається ДОТ змусити через суд прийняти цей товар ТОВ "Укрспецтекстиль".
Провалило постачання 200 тис.
пончо (дощовик) на 132,5 млн грн..
Договір нині розривають, чого домоглися реальні виробники.
Компанія поставила лише 12% продукції, хоча ДОТ дав додатковий час на постачання.
Виконати без зауважень "Укрспецтекстиль" зміг лише один договір на 6 млн грн. ТОВ "Укртак.Юа".
Має виграних торгів майже на 1,8 млрд грн.
Спеціалізується переважно на постачанні бронежилетів різних типів, чохлів та засобів індивідуального захисту.
Більшість контрактів виконує із затримками й без жодних наслідків для себе.
Станом на січень 2025 року протермінувала виконання 10 із 12 контрактів за 2024-й.
В тому числі було розірвано договір на 364 млн гривень на постачання 11840 бронежилетів, хоча компанія отримала додаткові 5 місяців на виконання.
Наприкінці минулого року, на відміну від інших постачальників армії, їм дозволили продовжити дію договору на 2025 рік.
Неймовірна лояльність, якої не бачать реальні виробники. Є ще багато подібних компаній тільки у сфері легкої промисловості з обсягами виграних торгів до 100 млн грн.
Там також, як правило, відсутні власні виробничі потужності.
Натомість вони намагаються "продавити" сірий імпорт, порушують терміни й нехтують якістю.
Загалом ідеться як мінімум про 2 млрд грн тільки в закупівлях речового забезпечення для ЗСУ, де є очевидні ознаки корупційних тіньових схем. Читайте також: Від ідеї до пострілу: як проєктують, виробляють та продають зброю в Україні Усі ці компанії мають дуже лояльне ставлення або з боку чиновників, або з боку правоохоронців.
За очевидні порушення дуже рідко чи надто повільно застосовуються економічні штрафні санкції або відкриваються кримінальні провадження.
Зрозуміло, у воєнний час є чутливість до питань постачання для армії та конфіденційності даних, проте коли у відкритому доступі з’являється безліч сигналів про зрив поставок, швидкі перемоги у мільярдних тендерах – ці речі не можна залишати поза увагою. Звісно, фірми-одноденки, які ввозять із Китаю, В’єтнаму чи Туреччини сірий імпорт, можуть дати змогу недобросовісним чиновникам і тим, хто їх покриває, заробити більше на маржі.
Але це не має жодного стосунку до національних інтересів чи інтересів української економіки та обороноздатності.
Адже така модель швидко призводить до зростання корупційних потоків і небезпечної залежності від сумнівних посередників. Я про все це писав (один, два, три, чотири) і у 2022, і у 2023, і у 2024 роках.
Сподівався, що правоохоронці зацікавляться і приберуть тих, хто шкодить армії, якщо, звісно, самі не покривають ці компанії.
Проте майбутнє настало: силовики з ДБР усе ж таки придумали, як "вирішити питання" – прямо зараз вони намагаються заткнути рота мені. Останніми тижнями по постачаннях групи "Текстиль-Контакт" (до яких ніколи не було жодних претензій щодо якості) відкривають кримінальні провадження, готують обшуки, підозри, запобіжні заходи.
Також розпочався проплачений вал чорного піару – як інформаційна артпідготовка перед гучним наїздом, щоб вдарити по репутації та зробити захист нашого бізнесу токсичним.
Упевнений, що ці дії – помста за те, що я розповідаю про афери в постачаннях для ЗСУ. Логіка проста: якщо не буде кому виходити у публічну площину, то й проблеми нібито немає.
Бо, на їхню думку, решта моїх колег злякається й сидітиме тихо.
Вони не злякаються. Тож слід розв"язувати реальну проблему, а не воювати з тими, хто про неї говорить. Читайте також: Держава викупить усі українські FPV-дрони.
Що стоїть за планами виробити 4,5 млн безпілотників? Що робити? Рецепти незмінні, можу лише повторити їх ще раз. Локалізація.
Запровадити обов’язковий відсоток локального виробництва в оборонних закупівлях, коли держава робить великі закупівлі текстилю, форми, обмундирування тощо.
Це дає роботу українцям, сплачує податки в бюджет, забезпечує якість та нівелює ризик сірого неякісного імпорту. Повернення повноцінних повноважень Антимонопольного комітету (АМКУ).
На початку повномасштабного вторгнення, з введенням спрощеної процедури закупівель, суперечливі ситуації замість АМКУ має вирішувати суд, що - навпаки - затягує процес і зриває процедури.
Зараз усі суперечки доводиться вирішувати в суді, що призводить до втрати часу й дає змогу маніпулювати торгами.
Потрібно, аби АМКУ знову міг миттєво реагувати на змови чи шахрайські дії учасників, відстежувати підозріло узгоджені пропозиції й усувати порушників від публічних закупівель. Прозорість і рівність правил гри.
Недопустимо, щоб окремі "улюбленці" відверто ігнорували терміни постачання або не відповідали за якість продукції, тоді як реальні виробники, які дотримуються дедлайнів і стандартів, змушені грати за правилами, а хтось інший виграє тендери без повноцінного пакета документів. Захист від фіктивних перевірок і переслідувань.
І я, й багато інших виробників втомилися відбиватися від кримінальних справ, вигаданих із повітря або сфальсифікованих з будь-яких причин.
Ми розуміємо природу цих переслідувань: нас або хочуть витіснити з ринку, або змусити мовчати.
Але відступати ніхто не буде.
Ми у своїй країні, любимо свою справу, і жодні перевертні цього не змінять. Ці чотири кроки дадуть швидкий результат: ? Безперебійне постачання ЗСУ та іншим структурам Сил оборони якісної амуніції, форми тощо, адже контролювати виробника в Україні простіше, ніж у В’єтнамі чи Бангладеші. ? Бюджетні кошти лишаться в Україні, що створює додану вартість і робочі місця.
До 35% вартості замовлень український виробник повертає до бюджету. ? Ліквідація недоброчесних "прокладок" через ризик значних штрафів, неможливість маніпулювати умовами тендерів, а також через реальні та об’єктивні кримінальні справи від ДБР, БЕБ, Нацполіції, СБУ. ? Зосередження реальних виробників на своєму основному завданні – виробництві та розширенні потужностей.
У разі порушень такі виробники можуть отримати штрафи й зазнати відповідних економічних наслідків, але без фіктивних справ. Зрештою, від цього виграли б і самі військові, і суспільство, і держбюджет. Українські виробники, які десятиліттями створюють продукт і дають роботу співгромадянам, заслуговують на підтримку й захист від фіктивних звинувачень і бюрократичного свавілля.
Якщо ми прагнемо розвивати промисловість і економіку загалом, хочемо залучати інвестиції й зміцнювати безпеку, слід діяти прозоро й послідовно: викривати реальні схеми, карати їхніх вигодонабувачів, карати тих, хто безпідставно переслідує бізнес, і створювати механізми, що стимулюють чесну конкуренцію. Ключовим елементом усього цього має стати локалізація, ефективна робота АМКУ та справедливий підхід правоохоронних органів: переслідування аферистів і корупціонерів, а не відповідального бізнесу. Що швидше виправимо цю ситуацію, то надійнішим буде забезпечення армії й кращими стануть перспективи розвитку українського бізнесу.
Від цього залежить економічна безпека країни та доля України як незалежної держави.