Як бізнесмену в окупації не перетворитися на колаборанта
Кілька порад, як мінімізувати ризики потрапляння до списку зрадників.
росія продовжує стискати “братські” обійми на окупованих територіях. Причому на порядку денному не лише примусовий російський паспорт. Окупанти змушують підприємців “переоформлятися” за російським законодавством навіть в умовах поступового визволення ЗСУ фейково “приєднаних” українських територій. Мовляв, за це підприємці не сплачуватимуть податків до кінця 2022 року.
Що робити власникам бізнесів? Як підприємцям захиститися від представників країни-агресора, та при цьому не стати колаборантами? Що про це думає українська держава та чи думає взагалі?
Колабораціонізм чи виживання?
Сьогодні багато бізнесменів, які, наприклад, залишилися в Херсонській області або ж повернулися туди через відсутність роботи на підконтрольних територіях України, хочуть убезпечити свою діяльність від дій окупантів. Наразі варіантів реалізувати це не так багато: законсервувати власну справу, піти в тінь або ж підлаштуватися під вимоги самопроголошеної “влади”, яка відбирає майно, краде сільськогосподарську продукцію, інвентар, зокрема вантажівки, а ще — бетонні плити для будівництва оборонних споруд.
Незважаючи на поступовий процес деокупації, є підприємці, що прямують до місцевої податкової, аби переоформити свідоцтво за російським законодавством для продовження своєї роботи на ринку. Аби перереєструватися, власникові треба надати паспортні дані та українську декларацію про підприємництво.
“Я будував свій бізнес понад 20 років, тому переоформлення — єдиний вихід зберегти мою справу”, — ділиться власник магазину одягу міста Олешки, який попросив не називати його імені.
Щоправда, таке збереження бізнесу може викликати серйозні проблеми.
Читайте також: Україна вважатиме колаборантами всіх, хто залишився на окупованих територіях? Абсолютна маячня — Зеленський
Чи буде переоформлення вважатися колабораціонізмом
Де-факто, будь-яка співпраця з окупантом є колабораціонізмом. Адже після перереєстрації підприємець має віддавати частину доходу окупантам і, таким чином, поповнювати скарбницю країни-агресора.
Схожа ситуація була на Донбасі у 2014—2015 роках, коли власники бізнесів сплачували податки двічі: Україні й так званій ЛДНР. Тому представники українських правоохоронних органів відкривали кримінальні справи проти таких підприємців. Правда, жодна з них через відсутність належних доказів так і не дійшла до суду, але серйозно попсувала нерви власникам бізнесів.
Щоб уникнути помилок та чітко визначити межі між колабораціонізмом і виживанням, на початку березня 2022 року Верховна Рада поповнила Кримінальний кодекс ще однією статтею 111-1 “Колабораційна діяльність”. Остання зазначає, що будь-яка співпраця: поставка або продаж товару, передача майна, сплата податків ворожій адміністрації каратиметься штрафом до 170 тис. грн або позбавленням волі до 5 років.
Проте найчастіше підприємці погоджуються на умови окупантів, боячись втратити власність або ж навіть упіймати автоматну чергу. Наприклад, окупаційна влада вже сім місяців хазяйнує в Херсонській області. Якщо раніше окупанти просто залякували херсонців намальованими буквами Z на машинах за відмову перереєстрації, то тепер силоміць забирають їхнє майно, відбирають українські розрахункові термінали, аби вивести з обігу гривню та встановити контроль над доходами бізнесменів завдяки власній платіжній системі. Ті підприємці, котрі опираються примусові, намагаються приймати лише готівку, але її на Херсонщині стає дедалі менше.
“Спочатку орки назвали кінцевою датою для переоформлення початок літа, потім — серпень, сьогодні вони вже перестали приймати заяви. Я дуже картаю себе за те, що піддався тискові русні, але коли, дізнався, що в мого брата в Херсоні відібрали магазин, дуже злякався”, — каже власник магазину одягу міста Олешки.
Багато українців почали звертатися до Мінреінтеграції із запитанням, чи буде їхній конкретний випадок підпадати під покарання. І тому команда міністерства розробила два законопроєкти, що приблизно дають зрозуміти, яка діяльність не є зрадою.
Зокрема, проєктами уточнюється, що каратися будуть лише ті, хто добровільно співпрацює з агресором. Також розробники законопроєктів виокремили види діяльності, які забезпечують найважливіші сфери життя. Така діяльність бізнесу, навіть якщо він і взаємодіє з окупантами (звісно, при цьому не пособляє державі-агресору), не підпадатиме під статтю 111-1 “Колабораційна діяльність”.
До критичного списку входять такі сфери:
доставка пенсій;
медичне обслуговування;
житлово-комунальні послуги;
робота банків;
сільське господарство;
цивільний захист;
заходи із забезпечення прав та свобод українців на окупованих територіях.
Кабмін уже підтримав законотворчу ініціативу, тепер слово за депутатами Верховної Ради. Які мають відповісти, мабуть, на головне питання: хто і як визначатиме добровільність співпраці чи примус. Але поки Рада розгойдується, бізнесу треба якось жити та приймати рішення.
Читайте також: Податкова реформа 10-10-10: бізнес відреагував на плани ОП та Мінекономіки
Що робити підприємцям, у яких немає можливості евакуювати бізнес
Оскільки сьогодні з боку росії чиниться повна блокада, здійснити релокацію бізнесу з особливо небезпечних територій неможливо. Підприємцям доводиться працювати на межі українського законодавства й окупаційних правил. Частина їх заморозила діяльність, але більшість підлаштувалася під нинішні реалії.
Директор Центру аналізу та стратегій, економіст Ігор Чаленко радить окупованому бізнесу все ж таки уникати офіційного переоформлення. Особливо зараз, коли ми бачимо кроки з деокупації територій, та, якщо можливо, перейти працювати в тінь, як робила частина донецьких підприємців у 2014—2015 роках, або ж повністю законсервувати роботу на кілька місяців, аргументуючи таке рішення відсутністю необхідного матеріалу чи інвентаризацією.
Тим власникам бізнесів, у яких немає фінансової можливості зупинити роботу, варто розробити план дій, аби мінімізувати ризики потрапляння до списку колаборантів:
перереєструвати підприємництво на підконтрольну Україні територію через Дію (підготувати необхідні документи, завірити їх власним цифровим підписом і надіслати на електронну пошту Мін"юсту);
проводити платежі, заробітну плату і податки тільки на рахунки отримувачів в українських банках;
будь-що намагатися не постачати окупантам товар;
документувати випадки примусової співпраці: залучити свідків, зробити відео чи аудіозапис, мати в наявності складені акти про вилучення товару. Адже є ймовірність, що справу перереєстрованого підприємця розглядатиме суд, представники якого аналізуватимуть докази, позицію підприємця, слова очевидців;
бути обережними з розміщенням реклами свого бізнесу в соцмережах, пропагуванням послуг в умовах окупації, щоб у дописах навіть натяку не було на підтримку країни-агресора;
не гратися з вогнем, беручи участь у псевдореферендумах окупаційної влади.
Гірко усвідомлювати очевидність — на восьмому році війни, коли окуповані рф території переходять у статус деокупованих, Україна досі не визначила чітку державну позицію стосовно поведінки людей, що мешкають в окупації. Саме відсутність офіційної позиції держави по відношенню до тих, хто виживає й тих, хто шукає місце в рядах колаборантів, працює на руку окупантам.
Єва ЮРЧЕНКО, журналістка. 4 курс Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка.
