Націоналізація має “Сенс”. Що з банком Фрідмана та коли він перейде у руки держави

“Сенс банк” (раніше “Альфа-банк) — один із системних українських банків, який роками нарощував в Україні клієнтську базу та інвестував мільйони гривень у створення позитивної репутації.

У 2022 році його акціонери, передусім Михайло Фрідман та Пьотр Авен, потрапили до переліку спочатку міжнародних, а згодом і українських санкційних осіб, а Верховна Рада ухвалила спеціальний закон, який дозволяє державі націоналізувати системно важливі банки, зокрема “Сенс банк”.

Однак у якийсь момент усе пішло не за планом. Націоналізація, яку очікували в листопаді-грудні 2022 року, не відбулася. Це збіглося із заявами Фрідмана про намір докапіталізувати банк на 1 млрд дол. Проте справа не в цьому.

Схоже, влада придумала, як відібрати в росіян останній великий банк в Україні. Чому націоналізація Альфа-банку затягнулася і як він може стати державним?

Як мали націоналізувати Альфа-банк

Хоча “дочки” держбанків рф (Промінвестбанк та Сбєрбанк) НБУ вивів з ринку у перші дні великої війни, решта установ (PINbank, “Форвард” та Альфа-банк), чиї власники мають російське походження, чекали на рішення про свою долю.

Лише у вересні, після “приєднання” Кремлем тимчасово окупованих земель до рф, президент Володимир Зеленський нарешті розставив усі крапки над “і”. “Рада нацбезпеки і оборони ухвалила рішення застосувати санкції до значущих фізичних та юридичних осіб росії, які не знайшли в собі мужності виступити на захист людяності та міжнародного права”, — наголосив він.

Танці навколо санкцій. Що у Зеленського вирішили робити з Фрідманом та іншими російськими олігархами?

Чи не першими в список санкційних олігархів потрапили Михайло Фрідман та Пьотр Авен, а одним з перших документів про націоналізацію російських активів, поданих у парламент, був закон про націоналізацію банків.

Його назва — “Про особливості виведення з ринку системно-важливого банку в умовах воєнного стану”. Хоча в Україні таких банків 14, з яких чотири державні, було очевидно, що закон передусім застосують до Альфа-банку.

Відповідно до ухваленого закону, націоналізація має проходити за спрощеною процедурою.

Спрощену процедуру можна застосувати, якщо НБУ визнає банк неплатоспроможним. Після цього регулятор пропонує Міністерству фінансів взяти участь у виведенні банку з ринку за участю держави (націоналізувати).

На відміну від звичайної процедури націоналізації, під час воєнного стану держава не проводитиме докапіталізацію такого банку. Його куплять за 1 грн незалежно від фактичного розміру його капіталу.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у ході націоналізації не змінюватиме розмір статутного капіталу банку, не проводитиме деномінацію його акцій чи обмін грошових зобов’язань перед колишніми власниками на додаткові акції (bail-in).

Зобов’язання перед колишніми власниками, наближеними до них особами та особами, проти яких запровадили санкції, припинять і зарахують їх у дохід націоналізованого банку.

Важливо, що закон дозволяє націоналізувати банк за спрощеною процедурою лише тоді, коли його виводять з ринку через проблеми з ліквідністю. Інакше це відбуватиметься за повною процедурою.

Ці проблеми у підсумку так і не виникли.

Як власники намагалися зберегти банк

російське походження не заважало Альфа-банку розвиватися в Україні навіть після 2014 року. Кількість його відділень з того часу виросла вдвічі. Зростала й кількість вкладників. У 2021 році Фрідман та його партнери навіть вели переговори про купівлю проєкту monobank.

За даними джерел ЕП, російські власники банку сподівалися зберегти українську установу. Акціонери з травня домовлялися з українською владою про можливість внесення в капітал банку 1 млрд дол в обмін на формальні чи неформальні гарантії того, що Альфа-банк не націоналізують.

Перші непублічні зустрічі представників банку, НБУ та уряду пройшли в Офісі президента в травні, але рішення про докапіталізацію з того часу не ухвалили.

Докапіталізувати банк, коли рахунки його акціонерів заморожені через санкції — завдання непросте. Ще одна причина відсутності прогресу в цьому питанні — спосіб докапіталізації. Акціонери хотіли надати Альфа-банку так званий вічний субординований кредит на 49 років, за яким би нараховувалися проценти.

Наприкінці 2022 року Фрідман написав листа голові НБУ Андрію Пишному, у якому нібито ще раз підкреслив готовність “влити” в банк 1 млрд дол. В іншому разі він “не заперечуватиме” проти націоналізації Альфа-банку.

В НБУ підкреслили, що листа недостатньо. “Процедура докапіталізації чітко формалізована. Вона передбачає не листи чи комунікацію в пресі, а подання релевантного пакета документів. Цього не було зроблено”, — зазначив Пишний в інтерв"ю “Forbes-Україна”.

Лист Фрідмана виглядав не лише як останній шанс “спокусити” Україну мільярдом доларів, але і як остання можливість з гідністю пережити націоналізацію його банку. Отже, восени 2022 року питання націоналізації здавалося майже доконаним фактом, але цей процес чомусь не почався.

Чому банк не націоналізували

Ключова умова націоналізації за спрощеною процедурою — втрата банком ліквідності. Іншими словами, у питанні Альфа-банку держава обрала стратегію “висушування”, очікуючи, поки клієнти заберуть з установи свої гроші.

Певний час вона працювала. За даними співрозмовників видання в НБУ, банк щомісяця втрачав близько 4 млрд грн коштів клієнтів. Такими темпами Альфа-банк могли визнати неплатоспроможним до кінця 2022 року.

За даними джерел ЕП, Нацбанк, Фонд гарантування вкладів, Нацкомісія з цінних паперів та інші залучені до процесу націоналізації інститути навіть проводили своєрідні репетиції, щоб у потрібний момент точно спрацювати.

Як виявилося, ці дії були завчасними. Відплив коштів з Альфа-банку у листопаді-грудні призупинився. За даними регулятора, банк навіть збільшив обсяги вільної ліквідності, яку він зберігає в депозитних сертифікатах.

Обсяги коштів, які в банку зберігають громадяни, теж стабілізувалися. Установа навіть наростила частку строкових депозитів населення в портфелі, хоча в банківській системі ця частка у 2022 році майже безперервно падала.

У грудні зупинився й відплив коштів підприємств. У 2022 році Альфа-банк зазнав двох хвиль відпливу коштів бізнесу: у лютому-квітні, після початку великої війни та запровадження санкцій проти акціонерів, і у вересні-жовтні, коли питання націоналізації банку обговорювалося в пресі.

1 грудня залишки на рахунках підприємств у банку не просто не зменшилися, а зросли майже на 1 млрд грн порівняно з попереднім місяцем.

“У якийсь момент ліквідність “Сенс банку” похитнулася, але розмови про неминучу націоналізацію привели до її відновлення. Ризики тримати кошти в без п"яти хвилин державному банку виглядають не такими великими”, — пояснює фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків.

Аналогічне припущення висловили два посадовці НБУ. “Після ухвалення закону там почали казати клієнтам, що їм немає чого втрачати. Якщо з банком щось піде не так, то держава його націоналізує”, — ділиться один з них.

Схоже, план держави націоналізувати банк, зменшивши його ліквідність, провалився. Які шанси, що клієнти “Сенс банку”, переживши всі події 2022 року, раптом заберуть звідти гроші зараз? Питання радше риторичне.

Як тоді націоналізувати банк

Під час розгляду уже згадуваного закону експерти наголошували, що у випадку з Альфа-банком цей акт може не спрацювати. Зрештою, якби держава дійсно хотіла націоналізувати установу, то знайшла б більш релевантні підстави. Наприклад, російське громадянство акціонерів чи запровадження проти них санкцій.

Здається, у січні це почали розуміти і в Нацбанку. “Складається враження, що цей закон писався самою “Альфою”, аби його не можна було застосувати для націоналізації”, — каже з невдоволенням у голосі співрозмовник ЕП в Нацбанку.

Проте відплив ліквідності — не єдина проблема з кейсом “Сенс банку”. Саме цим і може скористатися влада. Про що йдеться?

У перші дні великої війни НБУ застосував проти Альфа-банку заходи впливу за двома епізодами.

Перший — 2 березня регулятор позбавив Михайла Фрідмана (32,86% акцій) та Пьотра Авена (12,4%) прав на управління банком за своїми акціями через “втрату бездоганної ділової репутації”. 21 березня таке ж рішення ухвалили щодо інших акціонерів — Германа Хана (20,96%) й Олексія Кузмічьова (16,32%).

Другий — 15 квітня НБУ ухвалив ще одне рішення щодо позбавлення прав управління за акціями Альфа-банку — проти Андрія Косогова. На відміну від інших акціонерів, проти Косогова не застосовували міжнародні санкції. Національний банк ухвалив це рішення через те, що Хан та Кузмічьов поспіхом передали йому свої частки в банку, не погодивши це з регулятором.

Усі російські акціонери Альфа-банку, проти яких НБУ застосував заходи впливу, передали права на управління своїми акціями болгарському економісту Симеону Дянкову. Як свідчить рішення НБУ, такий захід мав бути тимчасовим.

За даними джерел ЕП, регулятор дав Альфа-банку пів року на те, аби він розібрався з діловою репутацією своїх акціонерів, яких Нацбанк позбавив права на управління банком. Цей термін сплив 15 жовтня.

Відповідно до постанови НБУ, якщо банк нічого не зробив для усунення причини покарання, то НБУ має визнати його проблемним. Якщо ситуація з акціонерами не вирішиться і протягом 120 днів проблемності, то банк мали б вивести з ринку. У цьому разі — не за спрощеною процедурою, а за повною.

Однак цим шляхом регулятор тоді не пішов. За кілька днів до 15 жовтня НБУ непублічно продовжив терміни для виправлення ситуації до квітня 2023 року.

Вочевидь, тоді НБУ ще сподівався вивести банк за спрощеною процедурою через брак ліквідності.

Коли ж стало очевидно, що цих проблем в “Сенс банку” поки що не буде, в Нацбанку замислилися про інші способи його націоналізації. За словами співрозмовника в парламенті, один з таких шляхів — це внесення змін до закону, які дозволять націоналізувати банк через непрозору структуру власності.

Якщо держава піде цим шляхом, то це дозволить провести націоналізацію банку за спрощеною процедурою, не чекаючи квітня та ще 120 днів проблемності, а також незалежно від ситуації з ліквідністю.

І обійтися без змін до закону тут не вийде. Наразі Андрій Пишний, який до призначення головою НБУ був неформальним координатором санкційної групи “Єрмака-Макфола”, доручив підготувати відповідні зміни до закону. “НБУ націлений переконувати комітет Гетманцева і парламент ухвалити закон, який забезпечить безшовну націоналізацію”, — наголошує співрозмовник в НБУ. 

Відкритим залишається тільки питання, чому автори першої версії закону і ті, хто за нього проголосували, одразу не передбачити достатньо підстав для проведення такої націоналізації.

Що змінює націоналізація

Хоча “Сенс банк” і входить до переліку системних, його націоналізація ризикує пройти непоміченою. За останні одинадцять місяців фінансова система країни переживала більші шоки, до яких українці давно адаптувалися.

Для клієнтів націоналізація не змінить нічого: банк далі обслуговуватиме їхні рахунки. Ба більше, із зміною власника до банку можуть повернутися клієнти, які ухвалили рішення забрати з нього кошти через російську агресію.

“Переважно вдалий кейс націоналізації Приватбанку запевняє, що цього разу процес має бути більш-менш гладким”, — констатує старший аналітик Dragon Capital Анастасія Туюкова.

Для держави націоналізація матиме радше негативні наслідки. Частка держбанків у системі і так надто велика, а ще один універсальний банк у державній власності конкуруватиме з такими ж універсальними Ощадбанком, Приватбанком та Укргазбанком, приватизувати які уряд намагався ще до війни.

“З економічної точки зору державі нема сенсу збільшувати свою частку на ринку. Навіть якщо не докапіталізовувати банк зараз, то така потреба може виникнути після війни. Для країни оптимально, якби банк змінив власників на інвесторів без репутаційних ризиків і з розумінням нашого ринку”, — каже Демків.

Такими інвесторами могли б стати міжнародні банківські групи, які працюють в Україні. Ідеальним для держави був би варіант дозволити росіянам обміняти їх банк в Україні на “дочку” одного із західних банків в рф. Однак джерела ЕП в правлінні НБУ вважають реалізацію такого сценарію вкрай маловірогідною.

Постраждають від націоналізації лише топменеджери банку. Якщо все пройде за описаною в законі процедурою, то банк визнають неплатоспроможним. Це поставить хрест на діловій репутації правління та наглядової ради, а отже, закриє для них роботу у фінансовому секторі України.

Наприкінці 2022 року із “Сенс банку” пішли кілька членів правління на чолі з Рафалом Ющаком. Втеча могла б бути масштабнішою, якби вона мала сенс. За правилами НБУ, ділову репутацію втрачають не лише ті, хто обіймає посади в момент виведення установи з ринку, а й ті, хто працював там за рік до цього.

Ярослав ВІНОКУРОВ