Роттердам+: Як під дудку олігарха Ахметова зливають історичне розслідування
Українська правда, 30 листопада 2021. Опубликовано 17:26 30 ноября 2021 года “Пане президенте, скільки особисто вам занесли за Роттердам+?” — запитував кандидат у президенти Володимир Зеленський у свого опонента на виборах Петра Порошенка під час дебатів на заповненому “Олімпійському” у квітні 2019 року.
Він говорив про одне з найвідоміших проваджень Національного антикорупційного бюро України з рекордними 39,9 млрд гривень збитків.
Уже за його президентства справу почали активно зливати.
Із серпня 2020 року прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чотири рази незаконно закривали провадження. Тричі їхнє рішення скасовували. Все це відбувається на фоні наростаючого протистояння Офісу президента Зеленського з олігархом Ахметовим.
Зараз в Апеляційній палаті Антикорупційного суду має бути розглянута законність четвертої спроби закрити і поховати справу. У першій інстанції суддя ВАКС Катерина Широка відмовилася поновлювати провадження.
Наступне засідання в апеляції призначене на 1 грудня.
Таким чином, справа Роттердам+ стала окремим полем бою між державними інтересами та бажаннями олігарха. На ньому зійшлися слідство, заявники та потерпілі, які ведуть боротьбу з прокурором та адвокатами підозрюваних. Перші вважають, що справа має бути скерована до суду, розглянута по суті у всіх деталях з винесенням справедливого вироку. Їхні опоненти передавати Роттердам+ до суду не хочуть.
На фоні оголошеної владою деолігархізації ця справа наочно демонструє, як в нашій країні працює зворотній процес — олігархізація. Справедливий і відкритий судовий процес мав би стати розбором помилок та здоровим очищенням системи. Але вже другий рік олігарх Рінат Ахметов робить все, аби навіть не допустити розгляду по суті.
Один з останніх прикладів — відмова від апеляційної скарги екснардепа та ексзаступника генпрокурора Віктора Чумака, який боровся за передачу справи до суду з 2017 року.
За весь цей час справа обросла міфами, упередженнями та плутаниною. Не дивно, адже в інформаційному просторі чергуються повідомлення про закриття і відновлення слідства, за якими губиться суть та зібрані докази.
Підконтрольні олігарху медіа не припиняють винуватити НАБУ у всіх гріхах та виправдовувати скандальну формулу.
Центрі протидії корупції свого часу ініціював це розслідування та під час участі в судових процесах як заявники мав змогу ретельно вивчити докази, позиції та аргументи сторін.
Ці матеріали переконали нас ще більше в тому, що справа повинна отримати оцінку по суті в суді.
Суть справи
Формула Роттердам+ з’явилася в березні 2016 року.
Її затвердила Національна комісія (НКРЕКП), яка була створена у 2014 році в тому числі для регулювання тарифів на електроенергію.
Члени НКРЕКП погодили нову методику визначення оптової ринкової ціни на електроенергію та передбачили у ній порядок формування тарифу для теплової генерації, якого до цього не існувало.
Відповідно до цієї методики вартість вугілля як складову ціни (тарифу) на електроенергію теплових електростанцій (ТЕС) почали рахувати за формулою “вартість вугілля у порту Роттердам плюс вартість його доставки в Україну”.
Проте, по-перше, компанії фактично не несли витрати на транспортування вугілля з-за кордону, оскільки вони використовували енергетичне вугілля українського видобутку.
По-друге, включення таких витрат до тарифу прямо суперечить статті 12 закону України “Про ціни і ціноутворення”, згідно з якою ціна на регульований державою товар (яким є електрична енергія) повинна включати тільки ті витрати, які понесені під час його виробництва.
Тобто споживачів змусили платити за витрати, яких фактично не було і які суперечили закону. Формула проіснувала до 1 липня 2019 року.
Ще весною 2016 року про скандальну формулу та її наслідки першими написали журналісти “Української правди” у своєму розслідуванні.
Після цього вона стала предметом численних обговорень та матеріалів в медіа. У листопаді 2016 року Центр протидії корупції звернувся до Національного антикорупційного бюро із заявою про злочин. НАБУ почало розслідування в березні 2017-го.
У серпні 2019 року детективи повідомили шість підозр: ексголові НКРЕКП Дмитру Вовку, колишньому директору ДП “Оператор ринку” Володимиру Євдокімову, ексначальнику управління енергоринку НКРЕКП Тарасу Ревенку, ексначальнику відділу комісії Володимиру Бутовському та двом топменеджерам ДТЕК Борису Лісовому та Івану Гелюху.
Їм інкримінують зловживання службовим становищем. Підозрюваним загрожує до шести років позбавлення волі
Яке відношення до схеми має олігарх Ахметов?
Ахметов є бенефіціаром компанії ДТЕК, яка контролює більш ніж 80% видобутку вугілля в Україні.
Схема із впровадженням формули Роттердам+ була потрібна ДТЕК для покриття заборгованості за кредитами, яка зросла після 2014 року у зв’язку із різкими валютними коливаннями.
Такі витрати вирішили покласти на споживачів ринку.
Журналісти та експерти неодноразово припускали, що схема стала можлива завдяки особистим домовленостям Ахметова з колишнім президентом Порошенком. Водночас знайти докази такій змові досить непросто, враховуючи рівень захисту як колишнього президента, так і олігарха.
За умови закриття справи навіть щодо реалізаторів схеми, притягнення до фінансової чи навіть кримінальної відповідальності ключових фігур — самого Ахметова та Порошенка — в принципі неможливе.
Натомість скерування справи в суд надасть державі принаймні шанс стягнути з реалізаторів завдані збитки, які, за висновками слідства, становлять майже 40 млрд гривень.
Саме цього боїться Ахметов, як і суду над його менеджментом, адже вони можуть знати більше про слабкі місця олігарха.
Збитки: є чи немає? Жонглювання експертними висновками
Чи не найголовнішою маніпуляцією у справі є те, що збитки в 40 мільярдів гривень нібито не підтверджені і тому не доведено, що внаслідок прийняття формули настала шкода.
На це посилається прокурор Денис Демків, заявляючи, що не готовий йти до суду із суперечливими експертизами. Тобто прокурор, який мав би відстоювати інтереси держави в цьому процесі, стоїть на стороні підозрюваних та олігарха. Так само досить однобокими виглядають висновки експертиз суддя ВАКС Катерини Широкої, яка відмовилася скасовувати останнє закриття справи.
Проте суперечливі експертизи з різних питань є не лише в справі Роттердам+.
Це доволі розповсюджена практика. Експертизи в Україні продаються і часто виписуються дуже маніпулятивно. Цього не уникнути, але це не повинно зупиняти розслідування. Якщо слідувати принципу закриття справи лише через те, що висновки експертиз суперечливі, необхідно було б закривати усі справи без шансів на справедливість.
Саме суд при розгляді справи по суті у відкритому змагальному процесі має розібратися в суперечностях, за потреби допитати експертів і визначити наявність чи відсутність складу злочину.
Справа Роттердам+ навпаки відзначилася тим, що довгий час — до 2019 року — експертизи взагалі блокувалися і не проводилися: жодна експертна установа в країні не була готова “порахувати” збитки. Перші експертні висновки все ж з’явилися після 2019 року.
Наразі у справі є кілька експертиз. Чотири з них ініціювали детективи НАБУ, ще 4 — сторона захисту.
На сьогодні хронологія експертиз виглядає так:
Висновок експертної установи СБУ від липня 2019 року, де розраховано 18,86 млрд збитків заподіяних внаслідок існування формули у 2016-2017 роках;
Експерти Харківського НДІСЕ у серпні 2019 року встановили понад 19 млрд грн збитків, заподіяних формулою у 2016-2017 роках;
Комісійна судово-економічна експертиза, яка проводилася спільно експертами різних державних установ вже у липні-серпні 2020 року нарахувала майже 19 млрд економічних наслідків за 2016-2017 роки. Експерти вказали, що саме суд має визначитися, чи є пораховані ними наслідки збитками.
Оскільки формула функціонувала ще й у 2018 та 2019 роках, детективи звернулися до експертів за обрахунком збитків за весь період дії формули. Висновок судового експерта показав, що збитки (економічні наслідки) від застосування формули “Роттердам +” становили 39, 9 млрд.У цьому висновку також зазначено, що “надмірна сплата коштів споживачами на придбання електричної енергії, яка виникла внаслідок застосування Порядку №289, відповідає економічному змісту поняття “збитки””.
Навіть можливі 40 мільярдів збитків не переконали прокурора у тому, що справа має бути розглянута в суді.
Демків виправдовує закриття тим, що навіть експертизи обвинувачення суперечать одна одній. Але між цими експертизами обвинувачення немає жодних суперечностей. Різниця лише в тому, що в одних випадках експерти назвали збитки збитками, а в інших — вказали, що суд повинен сам оцінити, чи є ці цифри збитками.
Захист посилається на кілька схожих одна на одну експертиз. Одну з них призначив Окружний адміністративний суд Києва та поклав в основу свого рішення. Його висновкам з огляду на скандальність довіряти дуже складно.
Питання в експертизах захисту поставлені так, що висновок навпаки підтверджує економічну доцільність формули. Такий висновок легко спростувати та перевірити під час об’єктивного ретельного розгляду.
Проте і суд, і прокурор досить дивно оцінили усі ці висновки, надавши перевагу висновкам сторони захисту та маніпулюючи висновком експертів про те, що збитки має визначити суд. Ні прокурор САП Денис Демків, ні суддя ВАКС Катерина Широка не спростували і не пояснили, чому не беруть до уваги висновки експертів, які прямо написали про мільярдні збитки.
Очевидно, такий спрощений підхід заснований на сподіванні, що мало хто може вникнути в суть особливостей формування тарифів, прочитати та зрозуміти зміст цих документів. Особливо, коли доступ до матеріалів справи має обмежене коло осіб. Тому публічно ми спостерігаємо жонглювання висновками експертиз, яке коштує державі мільярди гривень.
Процесуальна гра зі строками
Ще одна велика маніпуляція і фактично спосіб злиття справи — це строки. Саме з посиланням на збіг строків справу закривали вперше і цим же обгрунтовують останнє її закриття.
Позиція прокурора, судді ВАКС Широкої і захисту фігурантів зводиться до того, що збитки не встановлені і строки для отримання нових доказів скінчилися.
Позиція ж слідства, потерпілих та заявників полягає в тому, що строки дійсно вичерпуються, але навіть 2 дні достатньо, аби скерувати справу в суд. Час здобувати нові докази не потрібен.
Що ж насправді відбувалося зі строками в справі?
Провадження можна було передати до суду ще влітку 2020 року. З липня детективи НАБУ інформували про це прокурора. Але прокурор свідомо не вчиняв жодних заходів. Справа в тому, що закон обмежує слідство строком, збіг якого фактично зупиняє справу. Тому 3 серпня 2020 року прокурору довелося поставити слідство на паузу і цим затримати перебіг строків. На той час у слідчих залишалося 6 днів. Тобто у разі відновлення слідства час би продовжив тікати, і ці 6 днів продовжували би збігати.
Після цього прокурор САП Віталій Пономаренко відновлює слідство, але не для того, щоб скерувати справу в суд, а для того щоб закрити її вперше. Це сталося 27 серпня 2020 року. Рішення прокурора надалі суд скасував, але воно забрало 1 день строку. Згодом прокурори ще тричі закривали справу з тих же підстав. Останнього разу це зробив прокурор Денис Демків, який у травні став новим старшим групи прокурорів у цьому провадженні.
Загалом через дії Пономаренка і Демків справа втратила 4 дні. Тричі рішення прокурорів визнавалися незаконними. Четверте закриття зараз розглядається в апеляції ВАКС. В підсумку зараз з 6 днів залишається всього 2. Незважаючи на це, НАБУ готові спробувати скерувати справу в суд і в такі короткі строки. Проте цього має хотіти і прокурор.
Хронологія із строками виглядає так:
Докази змови нікому не потрібні?
Під час слідства НАБУ зібрало важливі докази на підтвердження того, що поява формули Роттердам+ стала наслідком цілеспрямованого просування ДТЕК.
Більше того, у матеріалах справи є і публічне інтерв’ю ексголови НКРЕКП, який у 2015 році, ще до затвердження формули, говорив про абсурдність включення витрат на транспортування до тарифу. Він чітко заявляв, що це означало б скинутися всією країною на оплату кредитів олігарху. Але на початку 2016 року Вовк сам почав просувати формулу на засіданні НКРЕКП.
Більше того, формула кілька років підряд перезатверджувалася. Кожного разу НКРЕКП мала всі необхідні відомості, що витрати з транспортування не несуться, але споживачі продовжують платити за них у складі тарифу.
Це докази того, що посадовці НКРЕКП чітко розуміли суть рішення, його незаконність та шкоду, яку заподіюють громадським інтересам.
Проте ці докази ніяк не оцінювали прокурори САП Пономаренко та Демків, закриваючи багатомільярдну справу. Уникла такої оцінки і суддя Широка, відмовляючись скасувати останнє закриття.
Ці маніпуляції зі справою стали можливі і через відсутність керівника САП. Його обрання зараз необгрунтовано затягується. Однією з причин цього затягування цілком може бути і справа Роттердам+, адже журналісти неодноразово повідомляли про те, що парламентську квоту в комісії “курує” заступник керівника Офісу президента та фігурант розслідування НАБУ Олег Татаров. Цікавий факт: за кілька місяців до призначення в Офіс президента він особисто супроводжував Ахметова під час візиту до Антикорупційного бюро.
Призначення нового керівника САП може стати важливим кроком у справі Роттердам+, адже він зможе змінити групу прокурорів у справі. Якщо справу відновлять в Апеляційній палаті ВАКС, то лише нові прокурори зможуть скерувати її в суд з дотриманням строків.
Не виключено, що затягування з конкурсом — це спроба поховати справу ще до нового призначення.
***
Наслідком справжньої деолігархізації повинне було би стати скерування цієї справи до суду. Це законний і справедливий спосіб завершення подібних розслідувань. Це сигнал, що подібні схеми не спрацюють та матимуть наслідки.
Проте в реальності, президент Зеленський, який критикував за цю схему свого попередника Порошенка, сам може увійти в історію як президент, за часів якого злили історичну справу Роттердам+.
Скерування цієї справи в суд — це і безпековий виклик для країни. Бо ховаючи такі розслідування, ми кожного разу віддаляємо себе як країну від енергетичної незалежності на фоні надскладних викликів у цій сфері та гібридної війни з Росією.
Віталій Шабунін, Олександр Єрмаков, Христина Івасюк
