АМКУ дозволив сину депутата від ОПЗЖ Бойка стати власником активів хімічного заводу

Діло, 19 червня 2021. Опубликовано 07:20 20 июня 2021 года Син Юрія Бойка легалізувався як власник активів хімічного заводу “Зоря”, які були фактично вкрадені у держави, коли Юрій Бойко був міністром Януковича.

Син Юрія Бойка легалізувався як власник активів хімічного заводу “Зоря”, які були фактично вкрадені у держави, коли Юрій Бойко був міністром Януковича. 

Як інформують Наші Гроші, 17 червня Антимонопольний комітет розглянув низку питань щодо колишніх активів державного заводу “Зоря” у Луганській області. З порядку денного видно наступне:

ТОВ “НВП “Зоря” Антона Чернецова покарали на 170 тис. грн. за оренду єдиного майнового комплексу у ТОВ “Українська хіміко-енергетична компанія” Володимира Жоголєва без дозволу АМКУ;

ТОВ “Хімічні інноваційні технології”, яке належить сину лідера ОПЗЖ Юрія Бойка — Анатолію Бойко, дали дозвіл на придбання низки активів у “Української хіміко-енергетичної компанії”;

а потім дозволили сину Бойка передати ці активи в оренду ТОВ “НВП “Зоря”;

також оштрафовані на 170 тис. грн. та одночасно надано дозвіл ТОВ “Українська хіміко-енергетична компанія” та ТОВ “НВП “Зоря” за створення ТОВ “НВК “Зоря Медіапро” без дозволу АМКУ;

оштрафовано ТОВ “Укрвибухбуд” на 170 тис. грн. за концентрацію без дозволу та надано дозвіл на заміщення керівних посад у ТОВ “Укрвибухбуд” та інших суб’єктах господарювання.

Оскільки повні рішення будуть опубліковані через десять днів, та у публічному просторі АМКУ не оприлюднював жодних подробиць, ми спробуємо за допомогою відкритих джерел розібрати що відбувалось.

По-перше, звертає на себе увагу те, що всі питання  розглянуди дуже швидко. Справи про концентрацію з двох питань та про порушення з інших — були розпочаті наприкінці квітня, та менше, ніж за два місяці вже надано п’ять дозволів на концентрації та накладено штрафи.

По-друге,  АМКУ проводив поглиблене дослідження концентрацій суб’єктів господарювання в рамках справи (фаза ІІ), що свідчить про загрозу монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на певних товарних ринках. Однак в результаті дозволи надані, а значить, або АМКУ не побачив загроз, або зневажив ними як незначними.

По-третє, Антимонопольний комітет легалізував контроль оточення лідера “Опозиційного блоку За життя!” над стратегічно важливими активами у сфері виготовлення вибухових речовин, які знаходяться у прифронтовій зоні — в місті Рубіжне Луганської області.

По-четверте, все це дає підстави для внесення Бойка в реєстр олігархів Володимира Зеленського.

А тепер по порядку.

Бенефіціаром покупця активів  ТОВ “Хімічні інноваційні технології” є син нардепа Анатолій Бойко. Ця фірма була створена лише наприкінці минулого року  із статутним капіталом 1 млн. грн.

Джерело: аналітична онлайн-система YouControl

Продавець активів — ТОВ “Українська хіміко-енергетична компанія” здійснює діяльність з надання в оренду майна та має філію в м. Рубіжне. Його бенефіціаром значиться Володимир Жоголєв, який раніше балотувався до парламенту за списком блоку “Не так!” по квоті Республіканської партії Юрія Бойко (див. мал. 1).

Джерело: аналітична онлайн-система YouControl

На другому етапі концентрації активи, які вже будуть належати сину Бойка,  будуть передані в оренду  фірмі “Зоря”. ТОВ “НВП “Зоря” через кіпрський офшор контролюється Антоном Чернецовим. Батько Антона Чернецова — Олександр Чернецов був головним інженером Рубіжанського казенного заводу “Зоря”, яким раніше керував Юрій Бойко. Крім того, Чернецов керував Рубіжанською міською організацією Республіканської партії Юрія Бойка та контролює групу компаній, що входять до сфери впливу Бойко (див. схему мал. 2).

За інформацією з офіційного веб-сайту ТОВ “НВП “Зоря” — це виробниче містоутворююче підприємство м. Рубіжне Луганської області, яке, зокрема, здійснює переробку сирого бензолу; нітрування бензолу для отримання нітробензолу, бензойної кислоти; концентрування сірчаної кислоти; виробництво промислових вибухових речовин; виробництво хімічних засобів захисту рослин, карбамідоформальдегідних і фенолформальдегідних смол, полімерних виробів.

В Україні не існує виробничих потужностей, здатних створити подібний асортимент продукції в рамках одного виробництва (виробничі потужності заводу розміщені на території 155 га, мають відповідну транспорту інфраструктуру — автомобільні та залізничні колії).

При цьому підприємства оборонного комплексу купують лише вибухівку приватної “Зорі” як єдиного виробника. Хоча раніше в Україні єдиним виробником цієї вибухівки була інша “Зоря” — державна. Але вона втратила свої виробничі потужності, які зараз і легалізувались у руках сина Бойка.

Юрій Бойко починав свою велику кар’єру двадцять років тому як директор Рубіжнянського казенного хімічного заводу “Зоря” (далі — РКХЗ “Зоря”, не плутати з приватним “НВП “Зоря”).

Коли Юрій Бойко став міністром енергетики при президенті Януковичу уряд прийняв постанову від 29.12.2010 № 1221. По рішенню Кабміну, РКХЗ “Зоря” включили до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу України та до складу ДК “Укроборонпром”. У грудні 2012 року, коли Юрій Бойко з простого міністра піднявся до віце-прем’єра по промисловій політиці, до РКХЗ “Зоря” приєднали державне підприємство “Хімічний завод “Південний” (м. Рубіжне).

І фактично тоді ж це стратегічне для України підприємство перестало працювати — його виробництво було зупинене, а працівники основного виробництва — звільнені.

Так чому ж занепала державна “Зоря”, а приватна навпаки — розквітла?

А відповідь проста  — створена у 2010 році разом з призначенням Юрія Бойка міністром приватна фірма “НВП “Зоря”  фактично захопила активи РКХЗ “Зоря”. Розмістившись на його промисловому майданчику та орендуючи його устаткування та будівлі, фірма виробляла ту ж продукцію, що і держпідприємство.

За результатами аудиторської перевірки (звіт Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області від 29.09.2017 № 06/21/002), господарська діяльність державної “Зорі” протягом багатьох років була спрямована на користь приватної.

При цьому, державні аудитори зазначають, що основним конкурентом державного заводу, за умови запуску виробництва, є ТОВ “НВП “Зоря”, яке починаючи з 2010 року поступово почало виробництво деяких видів продукції, яку випускав державний завод, у тому числі, виробництво вибухових речовин. При цьому, орендуючи промислове обладнання та будівлі у державної “Зорі” за цінами значно нижче ринкових. В деяких випадках меншими у 3 400 (три тисячі чотириста) разів.

Результатом таких дій стають багатомільйонні борги державного заводу. А прибутки з приватної “Зорі” виводяться через кіпрський офшор на користь його бенефіціарів.

Крім того, сьогодні приватна “Зоря” себе позиціонує (відповідно до веб-сайту товариства) як підприємство з віковою історією (хоча по суті таким не є) та має товарний знак подібний до того, який був у державної “Зорі”.

Також деякі подробиці приватного поглинання державних активів ми знайшли у даних кримінального провадження № 12018130330000316 від 30.03.2018 щодо  заволодіння службовими особами ТОВ “НВП “Зоря”” та ТОВ “Українська хіміко-енергетична компанія” у 2010 та 2011 роках грошовими коштами ДП “Хімічний завод “Південний”.

За даними слідства, зі слів посадових осіб ТОВ “Українська хіміко-енергетична компанія” земельні ділянки, що належали ДП “Хімічний завод “Південний” та були передані у власність Луганської обласної державної адміністрації, були передані в оренду цьому товариству Рубіжанською міською радою (укладено 60 договорів оренди з річною орендною платою в рік 12,57 млн грн), а обладнання цього заводу було  викуплено ним на відкритих торгах.

Слідчий у цьому кримінальному провадженні звернувся до суду надати доступ до документів та їх виїмки, але Рубіжанський міський суд відмовив слідчому у доступі до документів. Фактично суди поставили правоохоронцям бар’єр від втручання у господарську діяльність групи Бойко. І ось зараз держава спробувала здолати цей бар’єр іншим шляхом — через Антимонопольний комітет.

Однак здається, що АМКУ не став заглиблюватися у “хижацьку” схему поступового захоплення державного конкурента, не став бити в набат про знищення державних стратегічних підприємств оборонно-промислового комплексу на користь приватного бізнесу. А лише трохи покарав за старі гріхи, та дозволив “жити по-новому”. 

Фактично єдиний профіт з цієї історії — це легалізація Бойка як олігарха у визначенні Володимира Зеленського.

АМКУ зафіксував його сина як власника фактично монопольного виробника вибухівки. Торік АМКУ також дозволив Анатолію Бойко легалізуватись у ролі власника “Волиньобленерго” — природнього монополіста в енергетиці.

Небагато зусиль потрібно, щоб офіційно зафіксувати зв’язки Бойка з телевізійними магнатами Дмитром Фірташем і Сергієм Льовочкіним, з якими він разом йде по життю та бізнесу ще з часів “Росукренерго”. Ну і сам Юрій Бойко є нардепом від “ОПЗЖ”, тож доводити його вплив на політику взагалі не потрібно.

Хоча картинне внесення в реєстр олігархів — це все одно — ніщо. Бо насправді єдиними вагомими рішеннями  у цій історії є те, що АМКУ дозволив чергову монопольку по принципу “гріши, плати і гріши далі”.