Спрут Авакова: Як “тимчасовий міністр” нарощує свій вплив у силовому блоці

Українська правда, 28 січня 2020. Опубликовано 12:35 28 января 2020 года У часи президентства Порошенка Арсена Авакова часто називали головною противагою для Петра Олексійовича у владі. Такою собі людиною номер 2.

Такі характеристики мали свої передумови, враховуючи вплив міністра внутрішніх справ як на головне внутрішнє правоохоронне міністерство, так і всередині другої партії влади.  

Після президентських виборів здавалось, що вплив Авакова зійшов нанівець, а дні міністру при владі залишилися лічені.

Ще в момент призначення уряду Олексія Гончарука гостро стояло питання, чи залишати в ньому Арсена Авакова.

Він став одним з двох міністрів, якому нова влада, незважаючи на акції протесту, дала другий шанс. Тоді президент Володимир Зеленський залишив Авакова в уряді “під свою персональну відповідальність”, начебто “тимчасово”.

Навіть через п"ять місяців після повторного призначення міністра, голова фракції “Слуги народу” Давид Арахамія говорить, що “питання Авакова” потрібно адресувати виключно президенту.

Як відомо, ніщо не буває настільки вічним як тимчасове. Сьогодні голова МВС не тільки не втрачає позицій, а й продовжує нарощувати свій вплив, прагнучи досягти свого апогею абсолютизму в силовому та правоохоронному блоках.

Колишні правоохоронці характеризують вплив міністра так: “У Авакова є папочка на кожного”. 

Але головним інструментом для збільшення політичної ваги Авакова стала не тільки тривала робота в силовому блоці. За даними “Української правди”, вплив на Банковій міністр внутрішніх справ має за рахунок теплих стосунків з першим помічником президента Сергієм Шефіром.

Одним з маркерів оцінки очільника МВС на Банковій називали розслідування резонансних справ. Голова правоохоронного комітету Ради Денис Монастирський, якого, до слова, називають “людиною Авакова”, нещодавно, зокрема, заявив, що однією з визначальних буде справа Шеремета. 

Втім, як ця справа, так і низка інших гучних розслідувань щодо нападів на активістів, викликають багато запитань.

Незважаючи на це, розбудова власного блоку силовим міністром триває та відкриває широкі можливості для контролю над країною.

Як Аваков нарощує свій вплив, на яких стовпах тримається його влада, та чому він розбудовує свою державу в державі, у матеріалі Центру протидії корупції.

Не втратити ДБР за всяку ціну

Вплив очільника МВС Арсена Авакова поширюється далеко за межі міністерства і його повноважень. Він намагається контролювати тих, хто має розслідувати його та його підлеглих.

Не секрет, що від початку створення Державного бюро розслідувань контроль над ним забезпечувався через квоти двох політичних сил: Блоку Петра Порошенка та “Народного Фронту”.

Якщо після програшу на президентських виборах квота Порошенка розтанула, то люди Авакова там залишилися. 

Після звільнення скандального керівника ДБР Романа Труби його місце зайняла депутатка від “Слуги народу” Ірина Венедіктова. Її чоловік Денис Колесник є співробітником департаменту кіберполіції Нацполіції. І, за словами співрозмовників “Української правди”, Колесник має неабиякий вплив на роботу ДБР: Венедіктова бере свого чоловіка на важливі зустрічі, з"являвся він і у будівлі Державного бюро розслідувань.

Співробітник ДБР розповідає УП, що Колесник навіть впливає на кадрову політику відомства. Так, завдяки йому був призначений на посаду радника Венедіктової скандальний Руслан Бірюков, який тривалий час працював у Національній поліції та входив до складу конкурсної комісії у ДБР в 2018 році.

“Він її часто супроводжує і на зустрічах виглядає впевненіше за фактичного керівника  ДБР”, — розповідає УП один із керівників правоохоронних органів. — Навіть проводить співбесіди з потенційними співробітниками”.

Нікуди з ДБР не поділися ексзаступники Труби, лояльні до Авакова, Ольга Варченко та Олександр Буряк — після зміни керівництва вони очолили департаменти. Останній, наприклад, представляв в бюро квоту “Народного фронту” і, відповідно, Авакова. 

ДБР на сьогодні важливий орган впливу — саме він розслідує всі злочини топчиновників та працівників правоохоронних органів, поліції і прокурорів. Тобто зараз до міністра МВС лояльна частина керівництва відомства, яке в тому числі має розслідувати дії міністерства.

Єдине, що залишається поза контролем ДБР — корупція топчиновників. Це підслідність Національного антикорупційного бюро, з яким у Авакова складні відносини.

Утім, міністр знайшов виходи і на розслідування топкорупції. Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький неодноразово незаконно передавав справи, підслідні НАБУ, до поліції, яка їх радо приймала. 

ілюстрація: Андрій Калістратенко

Догнати НАБУ 

Не забуває Аваков і про своїх кривдників, намагаючись їх дискредитувати та позбавити впливу.

Наприкінці грудня минулого року стало відомо про рішення апеляційного суду, яким керівника НАБУ Артема Ситника визнали винним у вчиненні корупційного правопорушення. В результаті він потрапив до “реєстру корупціонерів”. 

У цій ситуації важливо розуміти, про яке правопорушення йдеться і звідки ростуть ноги. Керівника НАБУ звинуватили в отриманні подарунку у вигляді 25 тисяч гривень (тисячі доларів) за 6 днів відпочинку на базі відпочинку в селі Рівненської області.

Протоколи складали оперуповноважені з Департаменту захисту економіки Національної поліції. Вручала їх Ситнику теж Нацполіція посеред дороги, зупинивши  авто, коли він прямував у відрядження до Харкова. 

Нацполіція звинувачує Ситника та його друзів у тому, що їхній відпочинок оплатила інша людина. Поліція Авакова зробила висновок, що це був незадекларований подарунок. 

Головним доказом у справі стали свідчення особи, яка цей відпочинок Ситнику “організувала” — бізнесмена Миколи Надейка. Останній вказав, що він оплатив відпочинок за власні кошти. 

Ситник і його друзі в суді підтвердили, що витрати у 25 тисяч гривень були поділені порівну між ними. Але це не стало аргументом як для суду, так і для поліції.

В інтерв"ю ЗМІ Надейко підтвердив, що є радником керівника компанії “Авангард”, бенефіціаром якої є Олег Бахматюк. Справу щодо цієї компанії розслідувала НАБУ. 

За даними слідства, кілька підприємств, які входять до холдингу, незаконно отримали відшкодування з бюджету ПДВ. Це призвело до втрати 1,1 млрд бюджетних коштів. 

Однак цю справу через дії керівника САП та експрокурора Юрія Луценка закрили. 

Хто ж виніс такі рішення щодо Ситника? Суддя першої інстанції Олексій Рижий сам був фігурантом кримінального провадження щодо хабара, яке на момент суду щодо Ситника розслідувала поліція. 

Рішення суду взяли на озброєння депутати з пулу Авакова-Коломойського, просуваючи в Раді і у в підконтрольних ЗМІ тезу про необхідність звільнення Ситника. Однак за законом за адміністративне порушення звільнення керівника НАБУ не передбачено. 

Депутат від “СН” Олександр Дубінський записав цілу програму, де закликав звільнити чинного директора НАБУ, і в якій стверджував, що Ситнику надавали послуги на сотні тисяч гривень щодня. 

Ситник дійсно припустився помилки: будучи на такій відповідальній посаді, не зафіксував документально проплат Надейку за проживання.

З іншого боку, з ресурсами Авакова таку історію можна оперативно організувати будь-кому: наприклад, чиновник переночував у готелі і не взяв чек — просто потрібен свідок, який скаже, що оплатив номер він, і адмінсправа готова.

Саме НАБУ складає чи не найбільшу загрозу для міністра. У справі “рюкзаків для Нацгвардії” син Авакова та заступник Сергій Чеботар закупили рюкзаки для військових за завищеними цінами та без проведення конкурентного тендеру. Шкода від оборудки — 14 млн грн. 

САП “злила” справу, закривши провадження щодо Авакова-молодшого та Чеботаря, натомість уклавши сумнівну угоду з другорядним фігурантом. 

Після остаточного закриття справи Аваков взявся за експертку у справі рюкзаків Надію Бугрову. Вона підготувала висновок щодо неналежної ціни та якості рюкзаків. 

Спочатку до неї прийшов нічний обшук із підкиданням наркотиків та вилученням без дозволу суду матеріалів експертизи у справі щодо Авакова-молодшого.

Пізніше у лікарні їй вручили підозру у шахрайстві на 5 тисяч гривень, які вона навіть не отримувала. Весною 2019 року справу скерували до суду, але розгляд по суті так і не розпочався.

Серед справ, які розслідує НАБУ, зараз є щонайменше одна, яка може стосуватися особисто інтересів Авакова. Йдеться про скандальну закупівлю для поліції автомобілів Mitsubishi вартістю майже мільярд гривень. 

У питанні тиску на НАБУ у міністра внутрішніх справ є низка впливових союзників, які також готові задіювати усі можливі ресурси впливу. 

Передусім — олігарх Ігор Коломойський, адже саме в НАБУ зараз закумульовано всі кримінальні провадження, пов"язані з Приватбанком, а також справа Укрнафти.

Закони, писані руками лояльних депутатів

В Авакова не так багато представників у Раді, але вони представлені різними фракціями і важливими комітетами. 

Це дозволяє міністру мати обмежений, але значний вплив у різних групах. Розкиданість депутатів також дозволяє Авакову мати широкий спектр інформації з багатьох парламентських сил.

Близьким до міністра, наприклад, вважають уже згаданого Дениса Монастирського — депутата від “Слуги народу” та голову профільного правоохоронного комітету.  

Через правоохоронний комітет проходять усі законопроєкти щодо змін Кримінального кодексу та інших законів у чутливій для міністра правоохоронній сфері.

У цьому комітеті на Авакова орієнтуються ще кілька депутатів: представник “Слуги народу” Олександр Бакумов та члени ОПЗЖ Ілля Кива та Григорій Мамка. 

Прихильними до Авакова називають депутатську групу “За майбутнє” (22 депутати), яку вважають “групою Авакова-Коломойського”, та групу “Довіра” (17 депутатів), де одним із неформальних лідерів є друг Авакова з часів “Народного Фронту” Андрій Іванчук.

Джерела УП в парламенті зараховують до орбіти міністра харків"янку Марію Мезенцеву, яка конфліктує з мером Геннадієм Кернесом. 

Журналісти пов"язують спільними бізнес-інтересами з оточенням Авакова нардепа від “Слуги народу” Павла Якименка з комітету з питань екологічної політики та природокористування.

Збудувати власну армію 

Окрім прямого впливу на поліцію Аваков встиг зростити в своєму підпорядкуванні приватні загони охорони. Журналісти викрили існування під крилом поліції відділів воєнізованої охорони “Безпека життя”, існування якої взагалі суперечило закону. 

Після цього підрозділи формально ліквідували. Втім, як повідомив тодішній очільник Нацполіції Сергій Князев, їхнім співробітникам запропонували інші посади, але де саме, невідомо.

Відомо лише, що під крилом поліції у регіонах продовжують діяти муніципальні варти, які дозволяють собі перманентно блокувати будівлі міськрад, не пускати активістів та журналістів, беруть участь у силових сутичках з місцевими підприємцями, проявляючи надмірну жорстокість з використанням спецзасобів.

Залишається в підпорядкуванні Міністерства і Національна гвардія, яка налічує понад 60 тисяч військовослужбовців. Нацгвардія є військовим формуванням і має правоохоронні функції з оснащенням від бронетехніки до військової авіації. 

За нещодавно поданим законопроєктом, Нацгвардію пропонують наділити статусом суб"єкта воєнної розвідки, що також може стати важливим посиленням роботи структури. 

При цьому Володимир Зеленський в одному з перших своїх термінових законопроєктів пропонував підпорядкувати Нацгвардію йому, але цей проєкт так і не був розглянутий правоохоронним комітетом під керівництвом Монастирського.

Розслідую все

Поліція має можливість збирати інформацію про людей та їхню діяльність у рамках кримінальних справ, у тому числі з використанням прослушки. Такий збір акумулювався в основному завдяки Департаменту захисту економіки, який донедавна функціонував у поліції.

Департамент займався розслідуваннями економічних злочинів, починаючи від банківських справ, закінчуючи конвертаційними центрами. 

У цих справах поліція часто співпрацює зі Службою безпеки України — сумнозвісним департаментом “К”, який попри обіцянки ніяк не можуть розформувати.

У вересні 2019 року, одразу після формування нового уряду, департамент захисту економіки Нацполіції ліквідували. Очікувалося, що парламент найближчим часом ухвалить закон щодо створення Бюро фінансових розслідувань. 

Відповідний законопроєкт у серпні подав голова фінансового комітету Ради Данило Гетманцев. Через низку зауважень комітет взявся розглядати альтернативний документ. Йогом автори — все той же Денис Монастирський та Ольга Василевська-Смаглюк, ексжурналістка телеканалу “1+1”, яка входить до групи депутатів олігарха Ігоря Коломойського. 

Тандем виглядає досить логічним — Аваков намагався зберегти контроль над економічними розслідуваннями, а для олігарха ця інституція важлива, адже під сферу контролю майбутнього бюро підпаде низка справ групи “Приват”. 

Цікаво, що автори проєкту пропонували і наполягали, аби керівник нового органу призначався без конкурсу. 

Врешті після довгих обговорень і погоджень проєкт забракували. 

Попри ліквідацію департаменту, в поліції активно продовжують займатися економічними справами і будуть це робити, поки не буде кому їх передати. Про це красномовно свідчить реєстр судових рішень. 

Створення окремого органу для таких справ може зайняти ще місяці або й роки. Зараз Рада тільки очікує на відповідний проєкт від президента.

***

Незважаючи на “випробувальний період”, Аваков пускає щупальці всюди, де може отримати владу. 

Останні півроку він часу не гаяв, прагнучи стати єдиним, незамінним та всесильним.

І чим довше триває випробування, тим більше можливостей і часу є в нього для нарощування повноважень та впливу. 

Продовжують з"являтися журналістські розслідування про отримання оточенням міністра дозволів на розробку нових родовищ, у законопроєктах з"являється все більше правок від пов"язаних депутатів щодо додаткових повноважень і можливостей для підконтрольних структур. 

Схоже, групам впливу в Офісі президента час усвідомити, що, поки вони розважаються внутрішнім протиборством, Аваков тихо переростає у небезпечного монстра, який з часом проковтне їх усіх.

Центр протидії корупції