Вступне слово Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана на засіданні Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року

ГРОЙСМАН В.Б.
– Усіх вітаю! Сформовано порядок денний за пропозиціями урядових комітетів і відповідних міністерств. Перш за все, хотів би сказати про те, що вчора мав нагоду бути присутнім на Муніципальному форумі – форумі місцевого самоврядування, який вже в 15-й раз проходить в Україні, який об’єднує всі більшості територіальних громад, міст, селищ. Обговорили питання реального стану справ.
Хочу підкреслити, що нам вдалося за певний період часу (з 2014 – 2015 рр.) розпочати процес реальної децентралізації.
І сьогодні ми створили умови, коли кошти, які заробляють люди на місцях, ми залишаємо більшою частиною на місцях для того, щоб вони могли вирішувати свої питання, проблеми. Фактично сьогодні люди хочуть отримувати нову якість освіти, медицини, доріг і т.д.
    І це все вкладається в саму сутність самої реформи.
Тобто кошти, які формуються на місцях, залишаються на місцях, у людей.
І далі люди мають через своїх представників вирішувати, куди ці кошти краще витрачати. Але, з іншого боку, я почув учора, що є і певні занепокоєння того, а як буде далі, чи зможе далі функціонувати така нова система, яка дозволяє використовувати фінансові ресурси, коли не потрібно звертатися до центральної київської влади для того, щоб отримати якісь копійки на вирішення своїх питань. І тому глибоко переконаний у тому, що нам потрібно не просто продовжити, а й завершити цілісну систему місцевого самоврядування, яка передбачає ряд важливих питань. І сьогодні я хотів би сказати, що ми розпочинаємо обговорення змін до Конституції в частині децентралізації місцевого самоврядування.
Сьогодні цей документ буде оприлюднено на сайті Кабінету Міністрів України. Зрозуміло, що Кабінет Міністрів України не має права законодавчої ініціативи – внесення змін до Конституції.
Але широке і масове обговорення, більше того, ми напрацювали сам проект з експертним середовищем, дає нам можливість відстоювати цю позицію, тому що треба сьогодні децентралізацію захистити, не дати нікому зруйнувати ті механізми, які дали реально повноцінні фінансові ресурси і повноваження якраз на місцях. Проект Конституції буде передбачати: і створення виконкомів на місцях; і повсюдність місцевого самоврядування; і вирішить питання юрисдикції земель, які мають входити до об’єднаних громад і які управляються громадами, які створені.
Тому цей весь перелік питань є надзвичайно важливим і має бути врегульований тільки в Конституції. Чому Конституція важлива? Тому що сьогодні все те, що ми зробили, можливо фактично зруйнувати одним рішенням українського Парламенту.
Проголосувати зміни до Податкового кодексу і бюджет на 2020 рік просто побудувати на новій основі, яка виключить з процесу взагалі децентралізацію.
Цього допустити неможливо.
Тому Конституція це закріпить.
Звісно, нам потрібно буде в новому Парламенті, щоб критична маса депутатів, це 300 голосів, були за цю ідею.
Я думаю, що ми зможемо зробити. Наступне, про що говорять сьогодні голови громад, яких обирають люди, – про те, що в одних регіонах і районах ситуація відбувається набагато краще з об’єднанням, а в інших районах є величезні проблеми, і ці проблеми їм створюють якраз державні чиновники на місцях, райдержадміністрації, а подекуди і райради, які не дають можливості об’єднуватися громадам, ставати сильнішими. І тому ми вже декілька років проводимо, більше трьох років, чотири, саму децентралізацію, і фактично сьогодні постало питання про те, щоб оптимізувати чисельність тих державних чиновників, які працюють на територіях. Тому сьогодні я вніс пропозицію Уряду, і сподіваюсь на вашу підтримку, про скорочення чисельності райдержадміністрацій в Україні на 50% з 1 січня 2020 року.
Але за виключенням соціальних служб і за виключенням двох регіонів – Донецької і Луганської областей, оскільки там є спеціальні питання, там працюють ВЦА, а все те, що стосується соціальної служби, органів соціального захисту, то вони несуть надзвичайно важливу функцію соціального захисту і тому мають бути збережені.
Все інше має бути оптимізоване, і це рішення сьогодні буде прийнято. Крім того, ми вносимо до українського Парламенту і теж будемо наполягати на прийнятті цього рішення максимально швидко, наскільки це можливо, і його сутність якраз полягає в тому, що сьогодні великі міста мають нову систему і мають достатньо стрімке зростання своїх власних бюджетів.
Як вони використовують ці бюджети – це питання, яке потребує більших інструментів контролю з боку людей.
Бо бюджети в містах можуть мільярдними, а куди їх витрачати вирішує окрема група людей, які мають відношення до місцевої влади. Я би дуже хотів, щоб люди приймали безпосередньо участь у тому, куди ці кошти направляти: чи треба придбати новий громадський транспорт, чи треба побудувати новий громадський простір або треба вирішити проблему черг в дитсадочки, або створення нових поліклінік.
І тут дуже важливо, щоб цей механізм працював. Але є окрема категорія міст, які потребують нашої підтримки.
Насправді – ті, хто не об`єднався.
Я зараз говорю про те, що у нас є сотні міст в Україні – це районні центри і міста районного значення, які не мають такої суттєвої фінансової підтримки, яка їм необхідна. Тому ми ініціюємо закон, який дасть можливість до наступних виборів (тобто на весь 2020 рік) містам-районним центрам і містам районного значення (це невеликі містечка) дати статус об`єднаних територіальних громад. Це буде означати, що вони втратять залежність від районів, дасть їм більшої самостійності.
І кошти, які зараз концентрувалися на рівні району, вже будуть опущені на рівень цих невеличких міст. Це дасть їм можливість до процесу остаточного об"єднання (який ми розраховуємо, буде в 2020 році) почати вирішувати проблеми людей, почати будувати дороги, почати ремонтувати садочки і школи – вирішувати все те, що сьогодні конкретно цікавить людину. Але і окремо хотів би зазначити, що ми маємо і з державного бюджету їм допомогти.
Якщо ми направляємо певні фінансові інструменти, як правило, вони в більшості своїй потрапляють до великих міст, а маленькі залишаються недопідтриманими, я би так сказав. Тому я сьогодні хотів би дати доручення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ розробити і внести на наступне засідання Уряду механізми цільової підтримки малих міст, міст районних центрів і міст районного значення. Вважаю, що адекватною буде підтримка в рамках усіх програм державного фонду регіонального розвитку і соціально-економічного розвитку в розмірі біля 3 млрд грн.
Але це буде потребувати доопрацювання з Мінрегіоном і Мінфіном.
Я очікую на наступне засідання таких узгоджених пропозицій. Ще одна річ, про яку я хотів би сказати, і зможемо переходити до питань порядку денного. Я хотів би сказати про питання справедливості.
Ми вже не один місяць працюємо над тим (приблизно з лютого), щоб аналізувати питання тарифів.
І насправді тут є дві частини. З одної частини – це питання ціни на газ.
Я думаю, що українці багато про це знають.
І ми нещодавно приймали рішення для того, щоб привести до тями "Нафтогаз" і не дозволити їм завищувати ціни.
Слава Богу, що вони почули Уряд і на 700-800 грн знизили ціни вже в червні, а в липні вони будуть їх зменшувати ще більше.
Це дає можливість нам стримувати монополіста, використовуючи своє положення незамінності, завищувати ціни на газ.
І ми будемо йти далі, щоб поступово ціна на газ знижувалась. Але є інша величезна категорія платежів, які люди сьогодні сплачують.
Це не за газ.
Це за тепло і гарячу воду.
І насправді, коли ціна газу для всієї країни одна і та сама,  майже одна і та сама, то тепло у нас в різних містах коштує по-різному.
І йдеться про те, що, наприклад, в місті Кропивницькому ціна гігакалорії 2 тис.
129 грн.
У Луцьку – 1 тис.
847 грн, в місті Сміла – 2 тис.
300 грн, смт Зачепилівка Харківської області – 4 тис.
255 грн. Середній рівень тарифів, встановлених в містах, в Києві 1 тис.
600 грн, в Херсоні –              1 тис.
620, в Житомирі – 1 тис.
636, в Маріуполі – 1 тис.
683, в Тернополі – 1 тис.
746 грн. А є інші міста, в яких тариф ще менший, це Чернівці – 1 тис.
204 грн, Одеса – 1 тис.
229 грн, Івано-Франківськ – 1 тис.
312 грн, Вінниця – 1 тис.
375 грн, Запоріжжя – 1 тис.
485 грн. Фактично ми бачимо, що при однаковій ціні газу ціна на тепло – різниця вдвічі.
І я знаю, що мені можуть зараз розповідати про те, що різні котельні, різні труби, різні відстані, різні технологічні процеси. Я хочу сказати, що там, де в містах направляли кошти на енергомодернізацію, на створення нових сучасних котелень, систем регулювання, де заощаджували тепло на етапі транспортування, а не гріли повітря, то в таких містах ціна є більш справедливою, ніж в інших.
І очевидно, що коли людина отримує платіжку по 2 тис.
500 грн, коли може отримувати 1 тис.
300 грн або 1 тис.
400 грн, а їй нікуди піти навіть жалітися на цю тему, вона просто має йти і платити, і покривати безгосподарність там, де її вже декілька років не повинно бути, тому що ми з вами прийняли рішення, направили і збільшили місцеві бюджети в 4 рази.
Натомість замість того, щоб дати людям в деяких громадах нормальне тепло, нормальну гарячу воду по прийнятній ціні, ми бачимо зовсім інше – тепло втридорога, а людям замилюють очі, побудувавши фонтанчик, туйку або відремонтувавши 100 метрів дороги так-сяк. Я вважаю, що не для цього ми створювали умови, а умови ми створювали для того, щоб людей, які живуть у громадах, поважали.
І тут дійсно це не є можливістю центральної влади – побудувати нові котельні, а саме місцевої влади. І тому я даю зараз доручення Мінрегіону, Мін"юсту про те, щоб внести на наступне засідання Уряду питання про економічно обґрунтоване обмеження цін на тепло і гарячу воду в країні, яке вступить в дію з наступного опалювального сезону. У всіх є шість місяців для того, щоб ще раз проінвентаризувати свою систему виробництва тепла, транспортування, і гарячої води, і зробити висновки.
Бо якщо цього не зробити, ми ніколи в цьому питанні не поставимо крапку.
Всі будуть мотивовані на те, що скільки більше поставиш, люди все рівно заплатять.
Вони ж не можуть піти, як в магазин, купити тут буханку хліба або в іншому магазині.
Тут теплокомуненерго поставили тобі тепло, дали рахунок – і ти маєш за нього платити.
І це є несправедливість. Тому я очікую підготовчої роботи в цьому питанні і внесення рішень, які дозволять захистити людей і відновити справедливість.
Я вважаю, що таким рішенням можна досягти зменшення цін на тепло в наступному опалювальному сезоні при рівних умовах на 15-20%, цін саме на тепло.
І це є принципово важливим.
Тому що люди в багатоповерхівках не споживають багато газу на підігрів їжі і т.д.
Найбільше споживається газу на підготовку тепла, яке подається в будинки. І я вважаю, що наше завдання сьогодні – створити механізми захисту таких людей, і це об"єктивні механізми, тому що вони відновлюють справедливість. Тому я просив би підготувати, провести узгоджувальні наради і внести ці пропозиції на засідання Уряду.