Що здатне зупинити будівництво “Північного потоку-2” і зруйнувати російсько-німецький альянс, замішаний на газі та корупції

УНІАН, 14 грудня 2018. Опубликовано 08:18 15 декабря 2018 года Європарламент ухвалив Резолюцію, в якій засудив будівництво газогону “Північний потік-2”, що йде в обхід України.

У цьому документі визнається, що цей газопровід створює загрозу для європейської енергетичної безпеки, а також міститься заклик скасувати будівництво “Північного потоку-2”. Важливо, що ця резолюція співпала у часі із Резолюцією палати представників Конгресу США проти будівництва цього газогону. Також варто згадати, що в США на розгляді в обох палатах Конгресу перебувають законопроекти, які стосуються санкцій через “Північний потік-2”.

Майже одночасне ухвалення таких резолюцій матиме певний кумулятивний ефект і в подальшому погіршує умови реалізації цього проекту спільними німецько-австрійсько-російськими зусиллями.

Самі по собі ці дві резолюції не матимуть прямої дії і безпосередньо не вплинуть на реалізацію проекту. Проте вони, безперечно, гармонізують, організовують і посилюють спротив цьому проекту як із боку європейської спільноти, так і з боку трансатлантичної. Оскільки і в Європі, і за океаном чітко зрозуміли, що “Північний потік-2” є не просто трубою для транспортування газу, а ще й символізує виникнення нових геоекономічних та геополітичних реалій — такого собі російсько-германського альянсу, замішаного на газі і корупції.

Здебільшого говорять, що російський інтерес при реалізації даного проекту полягає в тому, щоб продати якомога більше газу, німецький інтерес — купити більше дешевого російського газу і продавати його в Європі, австрійський інтерес — аналогічний німецькому. Але насправді зараз виникло нове явище — альянс трьох країн, проект яких ще не збудовано, але він уже сформував європейську і атлантичну солідарність. Більшість у Європі, США та Канаді вже зрозуміли: коли цей газопровід буде збудований і запрацює, в Європі виникне абсолютно нова конфігурація. І тоді Північноатлантичний альянс навряд чи виконає місію по захисту своїх союзників, наприклад, у країнах Балтії, якщо вони будуть піддані російській агресії. А на тлі того, що Росія робить проти України, яку підривну діяльність веде в Європі, а також на тлі чорноморського інциденту з українськими кораблями, нескладно дійти до висновку, що Росія продовжуватиме свої агресивні й підривні дії і проти країн Балтії. За цих обставин, якщо буде необхідність негайної, у тому числі воєнної, допомоги країнам Балтії, така країна-член НАТО як Німеччина може, як мінімум, дуже довго розбиратися, що то було, чи має місце російська агресія, особливо якщо вона буде “гібридного” типу, чи варто робити якісь кроки або достатньо буде висловлення занепокоєння. Як максимум — вона просто заблокує будь-які дії, спрямовані на негайну відсіч агресивній поведінці Росії проти країн Балтії. Цей момент багато кого в Європі хвилює, що видно було по підсумках голосування в Європарламенті. Там усвідомлюють ті ризики, що з’явилися, та й тепер це вже не ризики, а загрози.

У Європарламенті ніколи не було позиції підтримки “Північного потоку-2” чи якогось нейтрального ставлення до цього проекту. Там завжди чітко говорили, що цей проект не відповідає інтересам Євросоюзу, особливо на тлі створення в ЄС енергетичного союзу, механізму енергетичної солідарності.

Тож ці резолюції Європарламенту і США створюють кумулятивний ефект тиску на уряди кількох країн: більшою мірою — на Німеччину і Австрію, меншою — на Францію і Нідерланди, які підтримують цей проект, але не проявляють високої активності.

Для ще більшого кумулятивного ефекту залишилося тільки одне — щоб з’явилася позиція НАТО.

Адже цей проект слід оцінювати не тільки з позиції бізнес-інтересів та енергетичної безпеки. Його потрібно оцінювати і через призму воєнної безпеки, бо вже відомо, як Росія використовує цивільну інфраструктуру в воєнних цілях. Ми це побачили на прикладі захоплених українських газовидобувних та бурових платформ на шельфі Чорного моря, які Росія після захоплення оснастила засобами ведення гідроакустичної розвідки для прослуховування підводних рухів у північно-західному секторі Чорного моря. А саме в цьому секторі — і наш основний торговельний трафік, і заходи кораблів країн НАТО, і надається військова допомога.

Так само Росія використовує “Північний потік-1” для ведення розвідувальної діяльності проти сил НАТО у Балтійському морі.

Тому поява ще одного “Північного потоку” буде означати, що Росія намагатиметься посилити свою воєнну присутність у Балтійському морі, аргументуючи це необхідністю захисту вже не тільки російських економічних інтересів, але й російсько-німецьких.

Михайло ГОНЧАР